Справа №  2-297/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

10 березня 2011 року                                                                                            

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого  Гал  Л.  Л. ,

при секретарі -   Боротей А.Е.,                                                             

з участю представника позивачки за довіреністю ОСОБА_1, представника відповідача за довіреністю Котлярчук Т.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства  «Державний Ощадний банк України» в особі філії – Берегівське відділення ВАТ «Державний Ощадний банк України» про розірвання кредитного договору,

встановив:

         ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до Відкритого акціонерного товариства  «Державний Ощадний банк України»в особі філії –Берегівське відділення ВАТ «Державний Ощадний банк України»про розірвання кредитного договору зазначивши, що 10.10.2008 року між нею та відповідачем був укладений кредитний договір №1012 та надано їй грошові кошти в сумі 73 000 євро з остаточним терміном погашення до 09.10.2018 року. З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між позивачкою та відповідачем були додатково укладені іпотечний договір б/н від 10.10.2008 року  та договір застави майна б/н від 10.10.2008 року. Так як,  на день укладання кредитного договору курс євро за 100 одиниць згідно курсу НБУ становив 674,1258, а протягом четвертого кварталу 2008 року відбулося значне зростання курсу євро по відношенню до гривні України, що стало причиною подорожчання тіла кредиту на 59,17 %, яку позивачка не змогла передбачити і тому вважає це істотною зміною обставин, яким вона керувалася при укладенні договору кредиту, просила у відповідності до ст. 652  ч. 1 ЦК України розірвати його.

Представник позивачки ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та пояснив, що після укладення кредитного договору між позивачкою та відповідачем у 2008 році, курс євро по відношенню до курсу гривні значно зріс, у зв’язку з чим зросло тіло кредиту майже на 60%, тому позивача ОСОБА_3 стала неплатоспроможною та  припинила погашення кредиту і відсотки по ньому. В кінці 2010 року вона зверталася до відповідача з проханням розірвати кредитний договір, однак їй було відмовлено в цьому, після чого відповідачем був поданий позов до суду про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості по кредиту. У зв’язку з тим, що після укладення кредитного договору істотно змінилися обставини, яким позивачка керувалася при його укладенні, а саме з настанням світової економічної та фінансової кризи, що призвела до різкої зміни курсу іноземної валюти, яку позивачка не могла передбачити,  на підставі ст. 652  ЦК України просив розірвати укладений кредитний договір.

Представник відповідача Котлярчук Т.Г. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що після укладення кредитного договору у 2008 року позивачка ОСОБА_3 практично зовсім не проводила погашення заборгованості та сплату відсотків по ньому, тобто не виконувала взяті не себе зобов’язання згідно кредитного договору, а світова економічна та фінансова криза настала у 2009 році, що не дає підстав для розірвання даного договору. Крім того, позивачці щомісяця були надіслані повідомлення про погашення заборгованості, однак вона сплату кредиту не здійснювала, у зв’язку з чим ВАТ «Державний Ощадний банк України»звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 за договором кредиту, який на даний час розглядається в суді. Щодо відсотків, які сплачуються за користування кредитом, то представник відповідача пояснив, що їх нарахування буде припинено у разі повного погашення кредиту або з дати винесення рішення суду про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та вивчивши матеріали справи суд приходить до наступного.

Так, згідно кредитного договору №1012 від 10.10.2008 року позивачка ОСОБА_3 отримала грошові кошти в сумі 73 000 євро зі сплатою 16,5 відсотків річних з терміном остаточного погашення не пізніше 09.10.2018 року (а.с. 19-24).

Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах.

Встановлено, що згідно п. 1.8 кредитного договору у випадку надання кредиту в іноземній валюті ризики під час виконання зобов’язань за цим договором несе позичальник.

Так, відповідно до змісту п. 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року №168 у разі надання кредиту в іноземній валюті валютні ризики під час виконання зобов’язань за кредитним договором несе позичальник.

Оскільки незмінність курсу гривні до іноземної валюти законодавчо не визначена, то, укладаючи такий кредитний договір, сторони свідомо брали на себе певні ризики на випадок подальшої зміни валютного курсу. Будь-яких законних підстав вважати, що така зміна не настане, в сторін не було.

Крім того, інформація щодо коливання валюти та щоденного встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют є загальновідомою і позивачка укладаючи договір з відповідачем щодо отримання кредитних коштів в іноземній валюті, передбачала і брала на себе зобов’язання повернути кредитні кошти в цій же валюті.

Позивачка ОСОБА_3 була згідна з умовами кредитування, про що свідчить її підпис при укладенні кредитного договору, а також іпотечного договору та договору застави майна.

Враховуючи наведене, суд вважає, що світова економічна та фінансова криза, яка призвела до падіння гривні по відношенню до курсу євро не є істотною зміною обставин, оскільки сторони під час укладання договору могли передбачити зміну курсу національної валюти України по відношенню до курсу євро і були вільні щодо укладення або не укладення договору на умовах визначених кредитним договором  №1012 від 10.10.2008 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що підстав для розірвання спірного кредитного договору не встановлено, в судовому засіданні представник позивачки не довів суду правомірність та обґрунтованість вимог позивачки, тому позов  підлягає відхиленню.

                    Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212, 214, ЦПК України,

рішив:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства  «Державний Ощадний банк України» в особі філії – Берегівське відділення ВАТ «Державний Ощадний банк України» про розірвання кредитного договору - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

         Суддя:                       Л. Л. Гал