Справа № 750/14364/21

Провадження № 2/750/343/22

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2022 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

судді - Маринченко О.А.,

секретар судового засідання - Шилова Ж.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в :

14 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, а саме: будинком АДРЕСА_1 .

Обгрунтовано позов тим, що позивач є власником будинку АДРЕСА_1 . Відповідач є колишньою дружиною позивача, зареєстрована у вказаному житловому приміщенні, однак не проживає в ньому з жовтня 2019 року, участі у витратах на утримання житла не приймає і ним не цікавиться. При цьому, перешкоди у користуванні житлом відповідачу не чинилися. Також, особистих речей відповідача в будинку не має, у зв`язку з чим є підстави для визнання її такою, що втратила право на користування цим житловим приміщенням.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 грудня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

В установлений судом строк відповідач відзив на позов не подала.

Позивач у судове засідання подав заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що позов підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи по суті сповіщалася завчасно і належним чином. Судова повістка відповідачу надсилалася за адресою її місця проживання, зареєстрованою в установленому законом порядку.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

На підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 24 травня 2002 року, який заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 лютого 2021 року розірвано (а.с. 24-25).

ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 9) та копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 10).

У вказаному будинку, крім позивача, зареєстровані також: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про що свідчить копія домової книги для реєстрації громадян, які проживають в будинку (а.с. 18-22).

Позивач зазначив, що відповідач з жовтня 2019 року не проживає за місцем реєстрації, при цьому, перешкоди для користування житлом їй не створювалися. Також, позивач вказав, що речей відповідача у будинку немає, вона будинком не цікавиться, участі у витратах на утримання житла не приймає.

Так, з довідки про не проживання особи за місцем реєстрації від 03 грудня 2021 року № 2-891/12/21, виданої Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради на підставі акту сусідів про не проживання особи за місцем реєстрації від 30 листопада 2021 року, вбачається, що ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично за місцем реєстрації не проживає (а.с. 23).

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до частини першої статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Нормами частини першої статті 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із частиною першою статті 383 Цивільного кодексу України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власника майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи норми законодавства, а також те, що відповідач не проживає за адресою своєї реєстрації, житлом не цікавиться, а тому вимоги позивача про визнання відповідача такою, що втратила право на користування житловим приміщенням підлягають задоволенню.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 10-13, 81, 83, 141, 258, 259, 263-265, 279, 280-282, 289, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, а саме: будинком АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 908 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя