ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

26 січня 2022 року Справа №  280/12762/21   м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценко Антона Юрійовича про визнання протиправною та скасування постанови,- 

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценко Антона Юрійовича (далі – відповідач), в якій позивач просить суд, визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Антона Юрійовича від 11 листопада 2021 року "про стягнення з боржника основної винагороди", постановлену в рамках виконавчого провадження №67473233 з примусового виконання виконавчого листа № 310/1650/18, виданого 23.08.2019 Бердянським міськрайонним судом Запорізької області.

Також просить стягнути з відповідача судові витрати з сплати судового збору.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що постанова про стягнення з боржника основної винагороди є протиправною і підлягає скасуванню з наступних підстав: виконавчий документ не виконано, сума боргу боржником не сплачена, відповідно до статті 31 «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02 червня 2016 року № 1403-VIII (далі - Закон №1403-VIII) та статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) основна винагорода приватного виконавця стягується у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню. Виконавчий лист, який знаходиться на виконанні у відповідача в рамках виконавчого провадження № 67473233, стосується звернення стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру шляхом проведення прилюдних торгів, а не стягнення суми за кредитним договором. За цим виконавчим листом також не передбачено передачі майна. Відповідно, сума основної винагороди приватного виконавця мала бути визначена ним у фіксованому розмірі, а не у відсотках до суми непогашеного кредитного договору. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 24 грудня 2021 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Позивачем усунуті недоліки позовної заяви у строк встановлений судом.

Ухвалою суду від 18 січня 2022 року відкрито спрощене провадження у справі та призначено судове засідання на 25.01.2022.

20.01.2022, відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що  позовна заява є необґрунтованою та не підлягає задоволенню з наступних підстав: 11.11.2021 приватним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №67473233 по виконанню виконавчого листа №310/1650/18, виданого 23.08.2019 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області про звернення стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру та застосувати спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною не нижче вартості предмета іпотеки, визначеної в наслідок проведення належної оцінки майна. Отже, вказаним вище виконавчим документом чітко встановлений спосіб виконання - а саме звернення стягнення на квартиру в рахунок погашення загальної заборгованості ОСОБА_2 перед ТОВ "ОПТ Факторинг Україна" за кредитним договором, в розмірі 3 146 360,74 грн. Фактичне закінчення даного виконавчого документа передбачає повернення грошових коштів стягувану в розмірі 3146360,74 грн. У зв`язку з чим твердження позивача про виконання рішення немайнового характеру є помилковим та безпідставним. Просить позов залишити без задоволення.

У судове засідання, призначене на 25.01.2022, сторони, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, не з`явились, враховуючи заявлені клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні та у відповідності до положень ч.3 ст. 194, ч. 9 ст. 205, ч.3 ст.268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд здійснив подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області у справі №310/1650/18 вирішено: звернути стягнення на предмет іпотеки трикімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 62,6 кв. м, житловою площею 35,2 кв. м, яка належить ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на праві приватної спільної часткової власності по 1/4 частині кожному на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , виданого Управлінням житлового господарства виконавчого комітету Бердянської міської ради 30 вересня 2004 року, в рахунок погашення загальної заборгованості ОСОБА_2 перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за кредитним договором № ML-203/138/2007 від 04 грудня 2007 року в розмірі 3 146 360 (три мільйони сто сорок шість тисяч триста шістдесят) грн. 74 коп. та застосувати спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною не нижче вартості предмету іпотеки, визначеної внаслідок проведення належної оцінки майна.

На виконання рішення суду, 23.08.2019, Бердянським міськрайонним судом Запорізької області виданий виконавчий лист №310/1650/18.  

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценком Антоном Юрійовичем від 11.11.2021 відкрито виконавче провадження №67473233.

Одночасно, з відкриттям виконавчого провадження №67473233, приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценком Антоном Юрійовичем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 11.11.2021, відповідно до якої постановлено стягнути з боржника ОСОБА_1 основну винагороду у сумі 314 636,07 грн.

У вказаній постанові відповідач встановив: Виконавчий документ не виконано. Сума боргу боржником не сплачена. Відповідно до статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" основна винагорода приватного виконавця стягується у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню. Основна винагорода приватного виконавця у даному виконавчому провадженні розраховується наступним чином: 3 146360,74 грн. (сума заборгованості) * 10%= 314 636,07 грн.

Позивач, не погоджуючись з постановою відповідача про стягнення з неї основної винагороди у розмірі 314 636,07 грн. звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 1 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 2 Закону №1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1403-VIII примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Частиною 1 статті 5 Закону №1403-VIII, державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону.

Згідно з частинами 1-3 статті 31 Закону України №1403-VIII за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:

1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;

2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом положень частин 4, 5 статті 31 Закону №1403-VIII, основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми.

Відповідно до частини 7 статті 37 Закону №1403-VIII приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 №643 (далі - Постанова №643).

Так, за приписами пункту 19 Постанови №643 приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Частиною сьомою статті 51 Закону № 1404 встановлено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку», а у частині п`ятій цієї ж статті вказано, що за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються відрахування, передбачені пунктами 1 і 2 частини першої статті 45 цього Закону, після чого кошти перераховуються заставодержателю та стягується виконавчий збір. При цьому, у силу положень ч. 3 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження», основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону № 1404, заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Слід додати, що відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону № 1404 звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця (ч. 6 ст. 48 цього Закону).

Згідно з п.1 Розділу IX Виконання рішень немайнового характеру, «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі – Інструкція № 512/5), виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Розділу VIII Закону №1404 виконання рішень немайнового характеру, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Інструкцією № 512/5 та Законом №№1404 визначено, що виконання рішення немайнового характеру передбачає зобов`язання боржника особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

У даному випадку, предметом виконавчого провадження є звернення стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру, в рахунок погашення загальної заборгованості перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за кредитним договором № ML-203/138/2007 від 04 грудня 2007 року в розмірі 3 146 360 грн. 74 коп.

Враховуючи те, що у даному випадку предмет іпотеки підлягає реалізації, за рахунок коштів від чого підлягають задоволенню вимоги кредитора, суд вважає помилковими доводи позивача відносно протиправності постанови про стягнення основної винагороди, оскільки у даному випадку наявна сума боргу, в погашення якого підлягає реалізації предмет іпотеки та, відповідно, зазначення про звернення стягнення на предмет іпотеки не змінює майнового характеру виконавчого провадження, в рамках виконання якого кредитору підлягає перерахуванню сума коштів від реалізації майна, що вбачається і із змісту виконавчого напису.

З аналізу положень ст. 31 Закону №1403-VIII вбачається, що фіксована сума основної винагороди приватного виконавця встановлюється виключно у випадку виконання рішення суду немайнового характеру, натомість виконавчий лист № 310/1650/18 виданий 23.08.2019 Бердянським міськрайонним судом Запорізької області, який перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка А.Ю. містить вимогу щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому розмір основної винагороди приватного виконавця вираховується у вигляді 10 % суми, що підлягає стягненню.

Розмір винагороди у даному випадку визначено вірно.

У постанові від 03.06.2021 у справі № 640/17826/20 Верховний Суд, зокрема, зазначив: « … аналіз положення статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів» свідчить про те, що одночасно з відкриттям виконавчого провадження приватний виконавець повинен вирішити питання про стягнення основної винагороди і винесення постанови про стягнення основної винагороди разом з постановою про відкриття виконавчого провадження. Водночас право на стягнення суми основної винагороди, визначеної у постанові про стягнення основної винагороди, залежить від того чи виконане рішення в повному або частковому обсязі внаслідок дій приватного виконавця. Сума основної винагороди, визначена приватним виконавцем у постанові про її стягнення, яка винесена одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не є винагородою, яка гарантовано має бути стягнута за наслідками фактичного виконання виконавчого провадження у випадках неповного виконання або ж невиконання відповідного виконавчого документа. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що відповідно до спірної постанови відповідачем здійснено лише розрахунок основної винагороди від суми стягнення … а у разі здійснення приватним виконавцем фактичного стягнення заборгованості, основна винагорода має бути стягнута з дотриманням пропорційності відповідно до стягнутого боргу. У зв`язку з цим не заслуговують на увагу аргументи щодо неправильного розрахунку суми винагороди яка підлягає стягненню з боржника у виконавчому провадженні, оскільки в даному випадку така сума не є остаточною …».

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за своїм призначенням основана винагорода приватного виконавця є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника у пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі.

Слід відзначити, що прийняття постанови про стягнення основної винагороди одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження є обов`язком приватного виконавця, встановленим частиною сьомою статті 31 Закону № 1403-VIII.

Примусове виконання виконавчого документу розпочинається з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

У розглянутому спорі постанова про стягнення основної винагороди прийнята 11.11.2021, одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження від 11.11.2021.

Оскільки на час відкриття виконавчого провадження відомості про повне чи неповне виконання боржником рішення суду у приватного виконавця були відсутні, останнім правомірно одночасно з відкриттям виконавчого провадження прийнято постанову про стягнення основної винагороди.

Таким чином, суд дійшов висновку, що прийняття постанови про стягнення основної винагороди пов`язується з початком примусового виконання виконавчого документу. Про стягнення основної винагороди приватний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження, при цьому, одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем приймається постанова про стягнення основної винагороди, у якій зазначаються розмір та порядок її стягнення.

Наведене правозастосування відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.08.2021 у справі № 640/2710/20.

При цьому, підстави для стягнення суми основної винагороди, визначеної у постанові про стягнення основної винагороди, залежать від того чи виконане рішення у повному або частковому обсязі внаслідок дій приватного виконавця.

Сума основної винагороди, визначена приватним виконавцем у постанові про її стягнення, яка винесена одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не є винагородою, яка гарантовано має бути стягнута за наслідками фактичного виконання виконавчого провадження у випадках неповного виконання або ж невиконання відповідного виконавчого документа.

Також, суд наголошує, що відповідно до норм чинного законодавства основна винагорода приватного виконавця встановлюється у вигляді відсотка від суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом, а стягується така основна винагорода у вигляді відсотка від суми, що була фактично стягнута, винесення постанови про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця є процесуальною дією приватного виконавця, спрямованою на визначення та встановлення розміру такої винагороди у відповідності до норм чинного законодавства, що становить 10 % суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом та є окремим виконавчим документом.

Варто зауважити, що право на отримання виконавцем належної йому винагороди виникає лише з моменту фактичного стягнення коштів з боржника на виконання вимог виконавчого документа.

Відтак, винесення приватним виконавцем постанови від 11.11.2021 про стягнення основної винагороди з ОСОБА_1 з розрахунку 10% від всієї суми боргу, що підлягає стягненню з боржника, не порушує права позивача, оскільки вона винесена на виконання вимог ст. 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та є документом, який лише фіксує розмір основної винагороди, який стягується з боржника у пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі.

З огляду на встановлені обставини, наведене правове регулювання, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Антона Юрійовича від 11 листопада 2021 року про стягнення з боржника основної винагороди, оскільки винесення її відповідачем та встановлений у ній розмір основної винагороди відповідає вимогам чинного законодавства.

При цьому, матеріалами справи не підтверджено та боржником не надано суду жодних доказів на підтвердження передачі спірної постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 314 636,07 грн. на примусове виконання та фактичне стягнення з позивача грошових коштів на виконання цієї постанови.

Інших підстав, які б свідчили про неправомірність оскаржуваної постанови та наявність підстав для її скасування позивачем не зазначено та судом не встановлено.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 241-246, 255, 262, 287, 297, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценко Антона Юрійовича про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Антон Юрійович (69041, м. Запоріжжя, бульвар Вінтера, 26 )

Повне судове рішення складено 26.01.2022.

Суддя                                                                                           Б.В. Богатинський