ПОСТАНОВА

                                                                      Іменем    України

Справа №2а-15/11

09 березня 2011  року Калінінський районний суд міста Донецька Донецької області у складі головуючої судді Ткаченко Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної в м. Донецьку Ради  про сплату різниці між 3-ю та 2-ю групами інвалідності, передбаченої законом одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров’ю, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, -

                                       ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної в м. Донецьку Ради про перерахунок та стягнення недоотриманої суми одноразової компенсації.   

В обґрунтування позову вказала, що вона з 06 вересня 2004 року визнана інвалідом 2 групи 1 категорії і знаходиться на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Калінінської районної в м. Донецьку Ради як ліквідатор наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, до цього часу вона мала 3 групу інвалідності. У відповідності зі ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»йому передбачена одноразова компенсація як інваліду третьої групи в розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати. Відповідач нарахував позивачці різницю між розмірами компенсації при встановленні третьої та другої групи інвалідності в розмірі 94 грн. 80 коп. У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця в компенсаціях. Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності. Згідно статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" інвалідам внаслідок ЧАЕС 2 групи виплачується - 45 мінімальних заробітних плат, 3 групи - 30 мінімальних заробітних плат. На час встановлення позивачці другої групи інвалідності мінімальна заробітна плата була встановлена у розмірі 237 грн. Відповідач нарахував позивачеві 94,80 грн. замість 3555 грн.  (237 грн. х 15). Вказану одноразову компенсацію відповідач відмовився виплачувати у добровільному порядку, посилаючись на постанову КМ України № 836 від 26.07.96 року, у якій сума компенсації визначена у твердій грошовій сумі 284,40 грн. для інвалідів 2 групи, 189,60 грн.- для інвалідів 3 групи. Вважає дії відповідача неправомірними, оскільки Постанова Кабінету Міністрів України була винесена у 1996 році і з того часу ставка компенсації не переглядалася, а розмір мінімальної заробітної плати неодноразово збільшувалося. Конституція України має вищу юридичну силу, постанови КМ України повинні відповідати Конституції України та законам, що приймаються відповідно до неї. Тому відповідач повинен був керуватися законом, а не Постановою Кабінету Міністрів України. На підставі викладеного позивачка просить визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної в м. Донецьку Ради у виплаті разової грошової допомоги у розмірі встановленому Законом "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та стягнути з відповідача на її користь одноразову компенсацію у сумі 3555 грн.    

Позивачка у судове засідання не з’явилася, суду була надана заява про слухання справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з*явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи у його відсутність, надав заперечення проти позову, в яких просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Оскільки усі сторони, які беруть участь у розгляді цієї справи, будучи  належним чином повідомленими  про час та місце розгляду справи, заявили клопотання про розгляд справи за їх  відсутності, справа розглянута відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України  у порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження та в межах заявлених вимог, дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими і  підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивачці ОСОБА_1 встановлено статус громадянина, постраждалого внаслідок ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується посвідченням серії А НОМЕР_1. 06 вересня 2004 року при повторному огляді позивачеві встановлено другу групу інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК № 030665.

Відповідно до ст. 48 п.1 Закону України «Про соціальний статус громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»інваліди 2 групи мають право на одноразову компенсаційну виплату за шкоду, заподіяну здоров*ю у розмірі 45 мінімальних заробітних плат, вона як інвалід 2 групи має право на отримання різниці одноразової компенсаційної виплати у розмірі 15 мінімальних заробітних плат.

27 липня 2010 року позивачка звернулася з заявою на ім’я начальника УТСЗН Калінінської районної в м. Донецьку ради з проханням сплатити їй різниці в компенсаційній виплаті при переході з 3 на 2 групи інвалідності, але листом №05/01-1353 від 12.08.2010 року їй відмовлено у виплаті одноразової компенсації при встановленні 2 групи інвалідності.

Позивачка як учасник ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії  має право на отримання одноразової компенсації у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, як інваліда 3 групи та 45 мінімальних заробітних плат –як інваліда 3 групи.

Як вбачається з листа Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної в м. Донецьку Ради на позовну заяву ОСОБА_1 має право на отримання одноразової компенсаційної виплати у розмірі п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат. Відповідно до Постанови КМУ від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що вказана компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, виплачується: інвалідам 3 групи –189 гривень 60 копійок, інвалідам 2 групи - 284 гривні 40 копійок, різниця між групами складає 94 гривні 80 копійок.  

Посилання відповідача на право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат є необгрунтовним, оскільки ч.1 ст.92 Конституції України встановлено, що права громадян встановлюються виключно законами України.   

Так, дійсно, право на одноразову компенсаційну виплату, а також її розмір встановлено ст.48 Закону України «Про соціальний статус громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».   

Визначений законом розмір компенсаційної виплати (різниця між 2-ю та 3-ю групами складає 15 мінімальних заробітних плат) не повинен зменшуватись іншими нормативно-правовими актами (ні законами, ні підзаконними актами Кабінету Міністрів України та інших органів влади), оскільки це прямо заборонено ст.22 Конституції  України.   

Відповідач, керуючись постановою КМУ, яка фактично зменшила розмір допомоги, порушив ст.113 ч.3 Конституції України. Таким чином відбулося значне звуження обсягу прав, які існували на той час щодо вимог відповідної категорії громадян, а саме: звуження обсягу права позивача на спірну допомогу.   

Право ОСОБА_1 на спірну виплату прямо встановлено Конституцією України та Законом України «Про соціальний статус громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Крім того, вказане право гарантоване ст.17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», а також гарантований і розмір спірної соціальної допомоги. До того ж, в ч.1 ст.17 Закону зазначено, що соціальні гарантії встановлюються тільки законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.   

Отже відповідно до положень частини 1 статті 48 Закону України № 796 –ХІІ від 28.02.1991 року одноразова компенсаційна виплата при призначені вищої групи інвалідності повинна складати 15 мінімальних розмірів заробітної плати. При цьому розмір заробітної плати визначається на момент здійснення виплати.   

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.   

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 19, 92 Конституції України, ст.ст. 3, 8, 9, 10, 11, 12 ч.4, 158-163, 167 КАС України, суд –    

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної в м. Донецьку Ради  про сплату різниці між 3-ю та 2-ю групами інвалідності, передбаченої законом одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров’ю , як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС –задовольнити частково.   

Визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної в м. Донецьку Ради виплатити ОСОБА_1 різницю між третьою та другою групами інвалідності одноразової компенсації у розмірі 15 мінімальних заробітних плат,  встановлених на час  здійснення виплат.

Стягнути з  Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної в м. Донецьку Ради на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої різниці між третьою та другою групами інвалідності одноразової компенсації у розмірі 15 мінімальних заробітних плат,  встановлених на час  здійснення виплат.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Калінінський районний суд м. Донецька шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії.

СУДДЯ: