УХВАЛА

28 січня 2022 року

Київ

справа №9901/17/22

адміністративне провадження №П/990/17/22

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Чиркіна С.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Держави України в особі Верховної Ради України про визнання дій протиправними та зобов?язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

26.01.2022 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Держави України в особі Верховної Ради України, в якій позивач просить (далі мовою оригіналу):

- визнати дії і бездіяльність Держави України - Верховної Ради України, згідно ± 300 звернень на які відреагувала Верховна Рада України протиправними.

- зобов`язати Верховну Раду України згідно вимог статті 9, частини другої статті 77 надати суду всі необхідні докази, а саме: ± 300 звернень та офіційні відповіді з 01.01.2016.

- зобов`язати Державу України - Верховну Раду України здійснити комплексну перевірку діяльності Кабінету Міністрів України - його органів державотворення на відповідність Конституції і діючих- керуючих Законів України, та рішень Кабінету Міністрів України.

- в судовому порядку зобов`язати Державу України забезпечити:

- гарантії страхового-ядерного права і страхові казначейські зобов`язання СРСР;

- право на гарантовану, страхову-ядерну державну пенсію виключно із фактичного, страхового-ядерного середньомісячного заробітку визначено законодавством СРСР, УРСР в розмірі 3 652 ріблі СРСР = до 5 189 доларів США по курсу 1986 року, виключно у % від ступеню втрати працездатності, без будь-яких обмежень незворотного з 1986 року права;

- в судовому порядку зобов`язати Державу з 04.03.1991 згідно частини другої статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 зі змінами ….. від 24.10.2003 № 9. Здійснити повний, контрольний перерахунок основної і додаткової пенсії - право власності, без будь-яких обмежень;

- в судовому порядку присудити, зобов`язати Україну нарахувати та виплатити борг з вини Держави на виплату з 1993 року компенсації за невикористану санкурортпутівку щорічно виключно в розмірі 100% с/вартості путівки по Україні, виключно за 24-35 днів, як інваліду з ураження: нервової систем, сердечно-кардіологічної системи, опорно-рухової системи, згідно медпоказників без будь-якого обмеження страхового-ядерного права і зобов`язань Держави;

- в судовому порядку присудити, зобов`язати Державу України з 1993 року виплатити щорічну, довічну, страхову-ядерну одноразову допомогу виключно у розмірі - 5ти мінімальних заробітних плат на день виплати боргу згідно гарантій Держави, без будь-яких обмежень страхового-ядерно права довічно.

- в судовому порядку зобов`язати Державу України відновити в повному обсязі: страхов-ядерно право; пільги, компенсації, гарантії які визначаються виключно Законами України та норму Закону № 796-12 від 28.02.1991.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями (протокол від 05.07.2021) для розгляду цієї справи визначено такий склад колегії суддів: суддя-доповідач Чиркін С.М., судді: Берназюк Я.О., Єзеров А.А., Мороз Л.Л., Стародуб О.П.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу

Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження у справі, Суд звертає увагу на таке.

Частина друга статті 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 1, абзацом 1 пункту 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - передана на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Частиною третьою статті 5 КАС України встановлено способи судового захисту та, зокрема, передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

За змістом частини другої статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема, фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України).

У частині другій статті 19 КАС України визначено вичерпний перелік публічно-правових спорів, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, до яких належать, зокрема, справи, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.

Отже, юрисдикція адміністративних судів поширюється не на всі публічно-правові спори, а лише на ті, які виникають в результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, зокрема, Верховної Ради України закріплені в статті 266 КАС України.

Відтак, у порядку адміністративного судочинства до Верховного Суду як суду першої інстанції можуть бути оскаржені постанови Верховної Ради України, її дії чи бездіяльність, які виникли у правовідносинах, у яких вона реалізовує свої владні (управлінські) повноваження, і які не вимагають перевірки на відповідність Конституції України за їхнім юридичним змістом і процедурою розгляду.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

За приписами частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно із частиною п`ятою статті 160 КАС України в позовній заяві у тому числі (…)зазначається:

зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів (пункт 4) ;

у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача (пункт 9).

Отже законодавець закріпив за позивачем право на звернення до суду, право обирати спосіб захисту, визначати підстави позову та одночасно передбачив обов`язок останнього зазначити це в позовній заяві, а також доводити правомірність вимог.

Під змістом позовних вимог розуміється, зокрема, визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити рішення (дії чи бездіяльність) суб`єкта владних повноважень, що порушили її право та вказати спосіб захисту свого порушеного права.

У позовній заяві переважно заявлені вимоги про встановлення судом певних фактів, зобов`язання вчинити певні дії, а не вимоги про захист його прав, свобод чи інтересів у спірних правовідносинах, із зазначенням належних обґрунтувань щодо можливих порушень таких прав, свобод чи інтересів, що не узгоджується зі змістом позовних вимог і повноваженнями суду, наведеними в частині першій статті 5 і частині четвертій статті 266 КАС України.

Проте, позивачем не дотримано вимог пунктів 4 та 5 частини 5 статті 160 КАС України, оскільки з поданої позовної заяви неможливо чітко встановити зміст позовних вимог позивача до Верховної Ради України (яку він визначив відповідачем), а також в ній не наведено виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги й не визначено, якими саме рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено його права та які саме.

Суд звертає увагу позивача на те, що його припущення з посиланням на норми чинного законодавства не можна вважати належним обґрунтуванням позовних вимог.

Водночас ОСОБА_1 в позовній заяві не вказує дії, з якими не згоден щодо того, в чому полягає порушення його прав Верховною Радою України, виходячи з передбачених законодавством України її повноважень та компетенції, не формулює зміст позовних вимог відповідно до статті 266 КАС України.

Також ОСОБА_1 не зазначає в чому полягає порушення його особистих прав, свобод та інтересів з боку Верховної Ради України в межах її повноважень та, відповідно, відсутнє правове обґрунтування позовних вимог у цій частині, що не узгоджується зі змістом позовних вимог і повноваженнями суду, наведеними в частині першій статті 5 і частині четвертій статті 266 КАС України.

Отже, вимоги позивача не відповідають наведеним приписам норм процесуального права та позбавляють Верховний Суд можливості встановити дійсний зміст і суть правовідносин, що виникли між позивачем та Верховною Радою України. Відповідно предмет доказування у цій справі позивачем так і не визначено, а обраний ним спосіб захисту порушеного права стосується лише його соціальних прав як особи, що має статус учасника ліквідації наслідків ЧАЕС, інваліда.

Зокрема, позовна заява не містить доводів щодо протиправності дій чи бездіяльності Верховної Ради України щодо позивача та відсутні в позові посилання на відповідні дії, в межах наданих Верховному Суду повноважень, необхідно вчинити для відновлення порушених прав позивача.

Суд також звертає увагу позивача на те, що частина позовних вимог заявлені до Держави Україна без зазначення державного органу як суб`єкта владних повноважень, який, на його думку, порушив його права, які Верховним Судом як судом першої інстанції не розглядаються, тому у позові ОСОБА_1 необхідно чітко та конкретно сформулювати зміст позовних вимог окремо до Верховної Ради України, вказати, які акти, дії чи бездіяльність законодавчого органу є протиправними і навести обґрунтування їх протиправності, а також зазначити, які конкретно дії в межах наданих суду повноважень необхідно вчинити для відновлення порушених прав позивача.

Відповідно до підпункту 11 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

У позовній заяві позивач зазначає, що справи до Верховної Ради України в інших судах відсутні. Зазначене твердження не відповідає вимогам до підпункту 11 частини п`ятої статті 160 КАС України, оскільки інформація що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав до суду касаційної інстанції відсутня.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з частиною другою статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Отже позивачу необхідно надати строк для усунення її недоліків шляхом подачі уточненої позовної заяви з конкретизацією вимог і викладом обставин, передбачених статтею 160 КАС України, з підтвердженням обставин, якими обґрунтовуються його позовні вимоги, надати докази порушення його прав та свобод з боку відповідача саме при здійсненні ним функцій органу законодавчої влади відповідно до норм діючого законодавства, а також надання власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Держави України в особі Верховної Ради України про визнання дій протиправними та зобов?язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали суду для усунення виявлених недоліків.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі якщо недоліки позовної заяви не буде усунуто в зазначений строк, позовна заява повертається позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя: С.М. Чиркін