Справа № 766/14835/17

н/п 2/766/59/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2022 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Майдан С.І.

за участю секретаря Романенко І.О.,

представника позивача Стеценка Ю.В. ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів,

встановив:

ОСОБА_3 01.09.2017 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про повернення безпідставно набутого майна. В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивачем зазначено, що 07.08.2014 року він одружився у Чеській Республіці з відповідачем ОСОБА_5 . Після реєстрації шлюбу позивач проживав у Норвегії, а відповідач - в Україні. Протягом травня - серпня 2016 року позивач здійснив грошові перекази на банківський рахунок відповідача, відкритий у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», а саме: 30 травня - 52500 доларів США, 01 червня - 48050 доларів США, 15 червня - 2000 доларів США, 29 червня - 2600 доларів США, 11 липня - 3000 доларів США, 01 серпня - 1100 доларів США. Вказані грошові кошти були позичені позивачем для купівлі ним квартири в м.Києві, що підтверджується договором позики від 25.05.2016 року, укладеним між ОСОБА_6 та позивачем, банківськими виписками банку DNB про отримання позивачем коштів від банку і ОСОБА_6 та переказом цих коштів відповідачу, банківськими виписками банку SEB про переказ коштів відповідачу. Переведені грошові кошти є особистою власністю позивача, а не спільною власністю подружжя. Метою позики коштів банком DNB вказано придбання нерухомого майна у м.Києві. Після переказу грошових коштів у 2016 року зв`язок між позивачем та відповідачем перервався, на телефонні дзвінки та електронні повідомлення вона не відповідала. Грошові кошти відповідач позивачу не повернула. Як боржник позивач зобов`язаний звітувати кредитору банку DNB про цільове використання коштів. За фактом зникнення відповідача 28.12.2016 року слідчим Шевченківського РУ ГУНП України в м.Києві внесено відомості до ЄРДР за п.6 ч.2 ст.115 КК України, розпочато розслідування та 17.06.2017 року кримінальне провадження закрито у зв`язку із встановленням місця знаходження ОСОБА_4 . Керуючись ст.ст.1212, 1213 ЦК України, позивач звернувся до суд з даним позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 109250 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 2807256,42 гривень, як безпідставно набуте майно (грошові кошти), а також стягнути з відповідача на свою користь судові витрати.

Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області Гаврилова Д.В. від 26.10.2017 року відкрито провадження за справою та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 26.10.2017 року накладено арешт на рухоме майно - транспортний засіб марки HYUNDAI 120, державний номер НОМЕР_1 , 2011 року випуску, номер двигуна НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , що зареєстрований за ОСОБА_4 , заборонено його відчуження.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2018 року цивільну справу №766/14835/17 розподілено судді Майдан С.І.

Ухвалою суду від 27.08.2018 року призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.

04.06.2018 року представник відповідача ОСОБА_2 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, зазначив, що з 07.08.2014 року відповідач з позивачем знаходиться в шлюбі. Вони проживали разом, коли позивач приїздив в Україну або коли відповідача приїжджала в Норвегію. До шлюбу та в період перебування у шлюбі позивач часто дарував відповідачу різні подарунки, в тому числі гроші в готівковій та безготівковій формі у великих розмірах. Відповідач визнає, що в травні-серпні 2016 року вона отримувала в якості подарунку від чоловіка грошові кошти, шляхом банківських переказів, в яких в якості призначення платежу було вказано «GIFT», що в перекладі з англійської мови означає - подарунок. Відповідачу достовірно відомо про те, що позивач є заможним чоловіком, який має власний бізнес, багато нерухомості, яка здається в оренду, та між подружжям ніколи не виникало розмов про необхідність придбання квартири в Україні, тим більше про отримання кредиту на це. Відповідач жодної згоди на отримання кредиту позивачем в інтересах сім`ї не надавала, а також не отримувала він позивача доручень про придбання йому особисто квартири в Україні.

Ухвалою суду від 30.06.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові. В наданому до суду виступі в дебатах представник позивача, посилаючись на зміну судової практики, просив стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в доларах США, без зазначення їх еквіваленту в гривні, а також понесені позивачем судові витрати в сумі 8320,00 гривень, що складається з судового збору 8000,00 гривень, сплаченого під час звернення до суду з позовом та судового збору 320,00 гривень, сплаченого під час подачі до суду заяви про забезпечення позову. .

Представник відповідача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, зазначив, що позивач перераховував позивачу грошові кошти добровільно, тому просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Позивач, відповідач в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлені у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 07.08.2014 року, який укладений в АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб Чеської Республіки, про що здійснено запис в Книзі реєстрації актів про шлюб відділу РАЦС м.Брандис над Лабем - Стара Болеслав району Прага-схід в томі 15 за рік 2014 на сторінці/аркуші 57 під порядковим номером 202.

Згідно витягу з кримінального провадження №12016100100016601 вбачається, що 28.12.2016 року до Шевченківського УП ГУ НП ц м.Києві від адвоката Стеценка Ю.В., який діє в інтересах ОСОБА_3 , надійшла заява про вчинення кримінального правопорушення. У заяві було зазначено, що в серпні 2016 року ОСОБА_3 , який проживає в Норвегії, втратив зв`язок із дружиною ОСОБА_4 , яка проживала в кв. АДРЕСА_2 , і з того часу доля останньої його не відома.

Постановою Шевченківського УП ГУ НП у м.Києві від 17.06.2017 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР №12016100100016601 від 28.12.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України - закрито у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення.

З банківських виписок судом встановлено вбачається перерахування позивачем ОСОБА_3 відповідачу ОСОБА_4 на її банківський рахунок в Райффайзен Банк «Аваль» наступних сум: 30.05.2016 року - 52500 доларів США; 01.06.2016 року - 48050 доларів США; 15 червня 2016 року - 2000 доларів США; 29 червня 2016 року - 2600 доларів США; 11 липня 2016 року - 3000 доларів США; 01 серпня 2016 року - 1100 доларів США. Дана обставина щодо перерахування позивачем грошових коштів відповідачу сторонами за справою не оспорюється.

Призначенням платежів зазначено «gift», що в перекладі з англійської мови означає «подарунок».

Договір - це достовірний правочин, в якому для виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин необхідна воля обох сторін, що його укладають.

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування (стаття 717 ЦК України).

Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі (частина перша статті 718 ЦК України).

Договір дарування є безоплатним, тому дарувальник не має права вимагати від обдаровуваної особи зустрічних дій майнового або немайнового характеру. Договір дарування, укладений з порушенням вимог закону про безоплатність передання іншій стороні майна у власність, є нікчемним.

Судом встановлено, що гроші вносилися позивачем на рахунок ОСОБА_4 неодноразово, добровільно, при цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що грошові кошти вносилися на умовах їх наступного повернення, а фактичні обставини не свідчать про те, що гроші вносилися без достатньої правової підстави.

Обґрунтовуючи перерахування грошових коштів відповідачу, позивач вказує на те, що він мав намір придбати в м.Києві для себе квартиру за ці кошти та для цього позивач брав кредит в банках своєї країни, на підтвердження чого надає копії пропозиції щодо позики, в якій метою позики значиться рефінансування власного капіталу для придбання майна, копію дозволу банку на виплату та копію декларації про оголошення застави.

Крім цього, сторона позивача зазначала, що для придбання житла в м.Києві позивач брав у борг грошові кошти, що підтверджує копією договору позики від 25.05.2016 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на суму 100000 норвезьких крон.

Між тим, у справі відсутні будь-які дані, які б свідчили про звернення відповідача з проханням про надання грошових коштів у борг чи перерахування їх для придбання нерухомого майна позивачем, рівно як і жодної вимоги позивача про повернення грошових коштів.

Матеріалами справи доведено, що спірні грошові кошти були перераховані на банківський рахунок відповідача добровільно.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до правоохоронних органів із заявами заволодіння ОСОБА_4 та ОСОБА_10 грошовими коштами, що йому належали, злочинних шляхом та щодо легалізації ними доходів.

Обґрунтовуючи свою позицію щодо того, що відповідач розпорядилась грошовими коштами позивача, шляхом придбання квартири по АДРЕСА_3 від імені своєї матері ОСОБА_10 , представник позивача надав до суду інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 19.03.2017 року, з якої вбачається, що ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу від 16.06.2016 року.

Крім цього, стороною позивача надано до суду копію договору купівлі-продажу квартири від 16.06.2016 року, укладеного між ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , згідно умов якого остання придбала за 1900000,00 гривень у ОСОБА_11 квартиру АДРЕСА_4 .

З постанови слідчого СВ Шевченківського УП ГУ НП в м.Києві від 08.09.2017 року вбачається, що до ЄРДР 05.09.2017 року внесені відомості про кримінальне провадження №12017100100010516 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України. Підставою внесення відомостей до ЄРДР послугувала ухвала суду по справі №761/26905/17 від 28.08.2017 року за заявою адвоката Стеценка Ю.В., що діє в інтересах громадянина Норвегії ОСОБА_3 , щодо шахрайських дій осіб.

З витягу з кримінального провадження №12017100100010516 вбачається, що шахрайські дії з боку осіб полягають у заволодінні грошовими коштами, що належать ОСОБА_3 , громадянками України ОСОБА_4 та ОСОБА_10 .

З витягу з кримінального провадження №12017100100011970 вбачається внесення до ЄРДР 11.10.2017 року відомостей про кримінальне правопорушення на підставі ухвали суду по справі №761/32820/17 від 21.09.2017 року про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_10 та ОСОБА_4 до ЄРДР, які полягають у легалізації доходів.

З відомостей з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб-платників податків станом на 09.01.2020 року вбачається отримання доходів ОСОБА_10 з 1998 року по 2002 рік від Херсонського обласного управління юстиції, у 2000 році - від Дніпровського районного управління юстиції м.Херсона в сумі 994,50 гривень, з 2003 року по 2006 рік від ТОВ «Реал-Медіа» у сумах 1136,66 гривень, 3074,51 гривень, 5887,13 гривень та 8382,11 гривень; ОСОБА_4 у 2000 року отримувала дохід від Херсонського обласного управління юстиції в сумі 442,50 гривень, у 2001 року - 146,38 гривень, у 2004 році від Комсомольського районного центру зайнятості в м.Херсоні - 4,72 гривень, у 2005 році від Первинної профспілкової організації Херсонського морського торгівельного порту - 19,26 гривень, у 2012 році від АТ КБ «Приватбанк» та ПрАТ «СК «Уніка» - 6597,38 гривень.

Разом з чим, неодноразове перерахування коштів позивачем на адресу відповідача свідчать про добровільність таких дій та їх цілеспрямований характер.

Суд дійшов висновку, що спірні кошти перераховувались позивачем у якості подарунків відповідачу, що обумовлено характером сімейних стосунків, які склались між позивачем та відповідачем.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) дійшла висновку, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність між сторонами у справі договірних правовідносин, які за встановлених у справі обставин, підпадають під кваліфікацію, що виникли з договору дарування.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi цієї статті тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання). Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня.

Суть кондикційного зобов`язання виражається в тому, що набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого, а тому зобов`язаний не лише повернути йому майно в натурі чи відшкодувати його вартість (стаття 1213 ЦК), а й у повному обсязі компенсувати потерпілому негативні наслідки від неможливості йому користуватися майном за призначенням шляхом відшкодування всіх доходів, які набувач одержав або міг одержати від цього майна, а набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Отже, норми статті 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань.

Вказана правова позиція сформульована Верховним Судом у постановах: від 10 вересня 2018 року у справі № 638/11807/15-ц (провадження № 61-1215св17), від 12 вересня 2018 року у справі № 154/948/16 (провадження № 61-4497ск18), від 12 грудня 2018 року у справі №205/3330/14-ц (провадження № 61-1133св18).

Суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положень про кондикційні зобов`язання, з огляду на договірний склад цих правовідносин.

Суд виходить з відсутності підстав вважати наявність незаконного збагачення ОСОБА_4 за рахунок ОСОБА_3 , оскільки « Conventio facit (vincit) legem » угода створює право, тобто у цьому випадку право відповідача володіти спірними коштами з огляду на те, що позивач подарував грошові кошти, а відповідач прийняла дарунок. Отримання ОСОБА_4 коштів від позивача в якості подарунку обумовлювалось характером особистісних сімейних стосунків сторін.

Таким чином, виходячи із встановленої судом наявності між сторонами договірних відносин, а також відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження безпідставного збагачення відповідача за рахунок позивача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_3 .

З урахуванням положень ст.141 ЦПК України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст.12, 13,76, 81, 89, 141, 158, 259, 263-265, 355 ЦПК України, ст.ст.11, 1212, 1213 ЦК України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Херсонського апеляційного суду з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою Херсонського міського суду Херсонської області: https://court.gov.ua/sud2125/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: С.І.Майдан

Повний текст рішення суду виготовлений 31.01.2022 року.

Суддя: С.І.Майдан