- Позивач (Заявник): ТзОВ"Тріо -Транс"
- Відповідач (Боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕСУРС ЛТД"
- Заявник: ТзОВ"Тріо -Транс"
- Заявник: Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕСУРС ЛТД"
- Заявник апеляційної інстанції: м.Ужгород
Ім`я | Замінене і`мя | Особа |
---|
ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" січня 2022 р. м.Львів Справа №907/30/21
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді І.Б. Малех
суддів В.М. Гриців
О.В. Зварич
секретар судового засідання Кришталь М.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріо-Транс", б/н від 13.09.2021 (вх. № місцевого суду 02.3.1-02/6660/21 від 20.09.20212, вх. № апеляційного суду 01-05/3300/21, 01-05/3307/21 від 30.09.2021)
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 04 серпня 2021 року (суддя Андрейчук Л.В., повний текст рішення складено 16.08.2021, м. Ужгород)
у справі №907/30/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріо-Транс", м. Ужгород
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс ЛТД", м. Бровари, Київська область
про стягнення 164 695,77 грн. (згідно заяви про збільшення позовних вимог)
а участю представників учасників процесу:
від позивача в режимі відеоконференції: Фекийшзагі К.С. - адвокат (ордер серія АО №1039503 від 13.09.2021);
від відповідача: Лукашкова А.В.- адвокат (ордер серія ВС №1097120 від 10.11.2021);
ВСТАНОВИВ:
В січні 2021 року на розгляд Господарського суду Закарпатської області від ТОВ «ТРІО-ТРАНС» поступила позовна заява до ТОВ «Ресурс ЛТД» про стягнення заборгованості за перевезення автомобільним транспортом в сумі 104 213,02 грн., в тому числі 44302,57 грн. основного боргу, 59808,51 грн. штрафу, 101,94 грн. 3% річних.
22.02.2021 позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просить стягнути 164 695,77 грн., в тому числі 44302,57 грн. основного боргу, 119 617,02 грн. штрафу, 200,25 грн. 3% річних та 575,93 грн. інфляційних збитків (а.с.40-42). Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17.03.2021 задоволено заяву позивача про збільшення позовних вимог.
Позовні вимоги мотивовано тим, що сторонами був укладений договір на надання транспортно-експедиційних послуг в міжнародному та внутрішньому сполученні №207/16/12 від 16.12.2020. На виконання умов даного договору, як вказує позивач, сторонами було укладено заявку на перевезення вантажу №207/16/12-1 від 16.12.2020, згідно умов якої замовник доручив, а виконавець зобов`язався здійснити перевезення вантажу - цибулі в сітках на палетах, вагою 22 тонни за маршрутом: с. Дудчино Херсонської області (Україна) до Costavillage, 16 ScollіStreet, Vanatoricomune, Galati (Romania) (Румунія). Позивач вказує, що повністю виконав замовлене перевезення, що підтверджується CMR накладною № 021890 від 23.12.2020, позивач направив відповідачу на контактну адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 сканкопії документів: акту надання послуг № 266 від 23.12.2020 року, рахунку на оплату № 266 від 23.12.2020 року та CMR накладну №021890. Відповідно до цього позивач стверджує, що борг відповідача перед позивачем складає 164695,77 грн. В обґрунтування даних вимог позивач посилається на положення ст. ст. 526, 530, 625, 629, 909 Цивільного кодексу України та ст. ст. 193, 230, 307 Господарського кодексу України.
Відповідач у відзиві та поясненнях в свою чергу заперечив позовні вимоги зазначивши, що жодного договору, заявки, тощо між позивачем та відповідачем не укладалось. ОСОБА_1 , працював у ТОВ «РЕСУРС ЛТД» на посаді комерційного директора з лютого 1998 року. Проте, наказом № 1-Ку від 04 січня 2016 року ОСОБА_1 звільнено з посади комерційного директора. Отже, листування електронною поштою між ТОВ «ТРІО-ТРАНС» (ІНФОРМАЦІЯ_2) та представником ТОВ «РЕСУРС ЛТД» в особі, ОСОБА_1 , в якому містяться обговорення, щодо договору про надання транспортно-експедиційних послуг в міжнародному і внутрішньому сполученні №207/16/12 від 16.12.2020 не може вважатися належним доказом укладення договору між сторонами спору. Також, вказує, що договір про надання транспортно-експедиційних послуг в міжнародному і внутрішньому сполученні №207/16/12 від 16.12.2020 і відповідна заявка між ТОВ «ТРІО-ТРАНС» та ТОВ «РЕСУРС ЛТД» ніколи не укладались, оскільки хоч договір і заявка підписані від імені директора ТОВ «РЕСУРС ЛТД» ОСОБА_4 та скріплені, печаткою ТОВ «РЕСУРС ЛТД», проте, директор ОСОБА_4 не укладав та не підписував вищевказаний договір, а підписи від імені ОСОБА_4 в договорі про надання транспортно-експедиційних послуг в міжнародному і внутрішньому сполученні №207/16/12 від 16.12.2020 і заявки на перевезення вантажу №207/16/12-1 від 16.12.2020 р., не відповідають дійсному підпису ОСОБА_4 . Крім цього зазначає, що в договорі про надання транспортно-експедиційних послуг в міжнародному і внутрішньому сполученні №207/16/12 від 16.12.2020 та в заявці на перевезення вантажу №207/16/12-1 від 16.12.2020 вказуються банківські реквізити відповідача ІВАN НОМЕР_1 , що не відповідають дійсності, оскільки всі рахунки (валютні і поточний) відкриті у АТ «Приватбанк».
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 04.08.2021 у справі №907/30/21 в задоволенні позову відмовлено.
Дане рішення мотивовано недоведеністю факту укладення договору про надання транспортно-експедиційних послуг в міжнародному і внутрішньому сполученні №207/16/12 від 16.12.2020, внаслідок якого і виникла спірна заборгованість. При цьому, суд вважає, що вказаний договір є електронним документом, щодо якого не дотримано процедуру його укладення та підписання, передбачену Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Позивач - ТОВ «ТРІО-ТРАНС», не погодившись з винесеним рішенням подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що рішення в даній справі прийнято з порушенням норм чинного законодавства та неповним з`ясуванням матеріалів та обставин справи.
Скаржник вважає, що суд помилково застосував норми Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» до правовідносин у даній справі вказуючи на те, що саме по собі використання електронної пошти для пересилання іншій стороні від сканованої копії підписаного паперового документу, не робить такий документ електронним та не зумовлює обов`язкове використання електронного цифрового підпису . Оскільки вважає, що договір та заявка містять справжні підпис та печатку сторін, які і є доказами його укладення.
Що стосується накладеного електронного підпису 07.07.2021, який описується в рішенні суду, то такий накладений у момент подачі до суду клопотання про долучення доказів та додатків до нього, виключно з метою дотримання порядку подання доказів, передбаченого ГПК України.
Відповідно до цього, скаржник вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про необхідність підписання саме електронним цифровим підписом договору про надання транспортно-експедиційних послуг в міжнародному і внутрішньому сполученні №207/16/12 від 16.12.2020 та заявки на перевезення вантажу №207/16/12/12-1 від 26.12.2020, та як наслідок дійшов необґрунтованого висновку про недоведеність укладеного договору.
Відповідно до цього, просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задоволити повністю.
Відповідач - ТОВ «Ресурс ЛТД» у відзиві на апеляційну скаргу заперечує доводи апеляційної скарги, вказуючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Крім цього зазначає, що в матеріалах справи знаходиться заява свідка ОСОБА_1 , який підтвердив , що він тривалий час не працює в ТОВ «Ресурс ЛТД» та не вів жодних переговорів , переписок від імені та в інтересах відповідача. Також звертає увагу на те, що договір не підписано електронним підписом, що порушує положення ч.1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до цього просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 (головуючий суддя Малех І.Б., судді - Бонк Т.Б., Зварич О.В.) поновлено ТО «Тріо-Транс» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.08.2021 року у справі №907/30/21 та відкрито апеляційне провадження за такою. Ухвалено дану апеляційну скаргу розглядати без повідомлення учасників справи.
23.11.2021 від скаржника поступило клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін, б/н від 27.11.2021 (вх. № апеляційного суду 01-04/8148/21 від 23.11.2021).
У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Т.Б.Бонк, що унеможливлює вирішення даного клопотання на підставі розпорядження керівника апарату суду від 25.11.2021 здійснено автоматизовану заміну члена колегії - судді Т.Б.Бонк у справі № 907/30/21.
Згідно повторно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 склад колегії по розгляду справи №907/30/21 визначено: головуючий суддя Малех І.Б., судді - Гриців В.М., Зварич О.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 (головуючий суддя Малех І.Б., судді Гриців В.М., Зварич О.В.) призначено розгляд справи №907/30/21 в судове засідання на 15.12.2021.
За клопотанням представника скаржника про відкладення розгляду справи, застосувавши розумні строки, суд апеляційної інстанції ухвалою суду від 15.12.2021 відклав розгляд справи №907/30/21 в судове засідання на 26.01.2022.
В судове засідання 26.01.2022 з`явився представник позивача (скаржника) в режимі відеоконференції та представник відповідача, яка з`явилась до Західного апеляційного господарського суду.
Представники сторін в судовому засіданні 26.01.2022 підтримали свої доводи і заперечення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі та відзиві на неї.
Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Закарпатської області від 04 серпня 2021 року у справі №907/30/21 нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.
Обставини справи:
Позивач в позовній заяві вказує, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тріо-Транс» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ресурс ЛТД» (замовник) був укладений договір на надання транспортно-експедиційних послуг в міжнародному та внутрішньому сполученні № 207/16/12 від 16.12.2020 року.
На виконання умов даного договору, сторонами було укладено заявку на перевезення вантажу № 207/16/12-1 від 16.12.2020 року, згідно умов якої замовник доручив, а виконавець зобов`язався здійснити перевезення вантажу - цибулі в сітках на палетах, вагою 22 тонни за маршрутом: с. Дудчино Херсонської області (Україна) до Costavillage, 16 ScollіStreet, Vanatoricomune, Galati (Romania) (Румунія).
На підтвердження своїх позовних вимог позивачем надано копію договору на надання транспортно-експедиційних послуг в міжнародному та внутрішньому сполученні № 207/16/12 від 16.12.2020 рок, копію заявки на перевезення вантажу № 207/16/12-1 від 16.12.2020 року, копії акту надання послуг № 266 від 23.12.2020 року, рахунку на оплату № 266 від 23.12.2020 року та CMR накладної №021890.
Відтак вказує, що згідно умов заявки відповідач був зобов`язаний оплатити послуги перевезення не пізніше 30.12.2020.
Однак, відповідач не оплатив заборгованість за надані позивачем послуги по перевезенню, що стало підставою для звернення з даним позовом у справі.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що ТОВ «РЕСУРС ЛТД» не укладав з ТОВ «Тріо-Транс» жодного договору чи заявки на перевезення, а копії договору №207/16/12 від 16.12.2020 та заявки, які надані позивачем, містять підроблений відтиск печатки та підпис директора відповідача.
При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.
Відповідно до ч. 1.ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з ч. 4. ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
За приписами ч.ч. 1,2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Статтею 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Частиною 1 статті 181 зазначеного Кодексу передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно з ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України та ст.ст. 929, 930 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
При цьому частиною 1 ст.73, ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак, остаточно може з`ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення.
Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.
Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання. Традиційно правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків.
Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.
Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 01.08.2019 у справі № 927/313/18.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Позивач, як в суді першої, так і апеляційної інстанцій вказує, що укладення договору про надання транспортно-експедиційних послуг в міжнародному та внутрішньому сполученні №207/16/12 від 16.12.2020 відбулось, шляхом обміну листами на електронні адреси позивача та відповідача в особі В`ячеслава Заболотного.
На підтвердження факту укладення договору позивачем подано копію заявки на перевезення вантажу № 207/16/12-1 від 16.12.2020 року, копії акту надання послуг № 266 від 23.12.2020 року, рахунку на оплату № 266 від 23.12.2020 року та CMR накладну №021890. Оригінали даних документів та самого договору №207/16/12 від 16.12.2020, як в суді першої так і апеляційної інстанцій позивачем не подано.
Згідно з ст. 96 ГПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Роздруківка електронної переписки не можуть вважатись електронними документами (копіями електронних документів) в розумінні частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", відповідно до якої електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.
Відповідно до частин 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, яка використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершує створення електронного документа.
Отже, надана позивачем роздруківка електронної переписки не може бути використана, як доказ у справі, оскільки не відповідає вимогам Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, що унеможливлює ідентифікацію відправника повідомлення, зміст такого документу не захищений від внесення правок та викривлення.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 904/2882/18, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18, від 28.12.2019 у справі № 922/788/19, від 15.04.2021 у справі № 910/8554/20.
Відповідно до частини 6 статті 91 ГПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.
Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Отже, з врахуванням наведеного, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження укладення з відповідачем договору про надання транспортно-експедиційних послуг в міжнародному та внутрішньому сполученні №207/16/12 від 16.12.2020, в зв`язку з чим судом першої інстанції правомірно відмовлено в позові за необґрунтованістю.
За змістом ст. ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування , не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи наведене вище, судова колегія апеляційного суду зазначає, що скаржником а апеляційній скарзі не спростовано висновки суду першої інстанції, щодо відмови у задоволенні позову та така не містить аргументації чи обґрунтувань, щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що стало наслідком прийняття неправомірного рішення.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Суд апеляційної інстанції вважає, що Господарський суд Закарпатської області ухвалив рішення від 04 серпня 2021 року у справі №907/30/21, з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, рішення Господарського суд Закарпатської області від 04 серпня 2021 року у справі №907/30/21 належить залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ «Тріо-Транс» - без задоволення.
Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріо-Транс", б/н від 13.09.2021 (вх. № місцевого суду 02.3.1-02/6660/21 від 20.09.20212, вх. № апеляційного суду 01-05/3300/21, 01-05/3307/21 від 30.09.2021) - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 04 серпня 2021 року у справі №907/30/21 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подання апеляційної скарги - покласти на ТОВ «Тріо-Транс».
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.
5. Матеріали справи №907/30/21 повернути Господарському суду Закарпатської області.
Повний текст постанови складено та підписано 07.02.2022.
Головуючий суддя І.Б. Малех
Суддя В.М. Гриців
Суддя О.В. Зварич
- Номер:
- Опис: стягнення
- Тип справи: Позовна заява(звичайна)
- Номер справи: 907/30/21
- Суд: Господарський суд Закарпатської області
- Суддя: Малех Ірина Богданівна
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 26.01.2021
- Дата етапу: 26.01.2021
- Номер:
- Опис: стягнення
- Тип справи: Забезпечення позову чи скасування забезпечення позову (2-й розділ звіту)
- Номер справи: 907/30/21
- Суд: Господарський суд Закарпатської області
- Суддя: Малех Ірина Богданівна
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 26.01.2021
- Дата етапу: 26.01.2021
- Номер:
- Опис: стягнення
- Тип справи: Збільшення (зменшення) розміру позовних вимог (2-й розділ звіту)
- Номер справи: 907/30/21
- Суд: Господарський суд Закарпатської області
- Суддя: Малех Ірина Богданівна
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 22.02.2021
- Дата етапу: 22.02.2021
- Номер:
- Опис: стягнення
- Тип справи: Інші типи заяви (2-й розділ звіту)
- Номер справи: 907/30/21
- Суд: Господарський суд Закарпатської області
- Суддя: Малех Ірина Богданівна
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 23.03.2021
- Дата етапу: 05.04.2021
- Номер:
- Опис: стягнення
- Тип справи: Інші типи заяви (2-й розділ звіту)
- Номер справи: 907/30/21
- Суд: Господарський суд Закарпатської області
- Суддя: Малех Ірина Богданівна
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 19.04.2021
- Дата етапу: 20.04.2021
- Номер:
- Опис: стягнення
- Тип справи: Інші типи заяви (2-й розділ звіту)
- Номер справи: 907/30/21
- Суд: Господарський суд Закарпатської області
- Суддя: Малех Ірина Богданівна
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 11.05.2021
- Дата етапу: 11.05.2021
- Номер:
- Опис: стягнення
- Тип справи: За заявою сторони (друга iнстанцiя)
- Номер справи: 907/30/21
- Суд: Західний апеляційний господарський суд
- Суддя: Малех Ірина Богданівна
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 30.09.2021
- Дата етапу: 30.09.2021
- Номер:
- Опис: стягнення
- Тип справи: Відновлення чи продовження процесуальних строків (2-й розділ звіту)
- Номер справи: 907/30/21
- Суд: Західний апеляційний господарський суд
- Суддя: Малех Ірина Богданівна
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 30.09.2021
- Дата етапу: 30.09.2021