ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2022 року

м. Хмельницький

Справа № 686/19762/21

Провадження № 22-ц/4820/328/22

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,

секретаря: Шевчук Ю.Г.,

учасники справи: прокурор Ленчик В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 грудня 2021 року (суддя Чевилюк З.А.) за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Хмельницької обласної прокуратури про відшкодування шкоди завданої незаконними діями,

в с т а н о в и в:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відповідача, в якому просив стягнути з Держави Україна на його користь п`ятсот мільярдів гривень моральної шкоди, завданої йому незаконною дією, а саме внесенням завідомо неправдивих відомостей в офіційний документ прокурором відділу Хмельницької обласної прокуратури Смередчуком О. та наданням незаконних доручень і повідомлень групі слідчих СУ ГУНП в Хмельницькій області.

Позов мотивовано тим, що прокурор відділу Хмельницької обласної прокуратури Смередчук О. спотворив суть, зміст і форму права, вніс завідомо неправдиві відомості в офіційний документ та назвав позивача підозрюваним, чим порушив презумпцію невинуватості, перевищив надані повноваження, вніс неправдиві відомості у офіційний документ, наслідком чого стало порушення права, честі і гідності позивача. Позивач зазначав, що втратив статус підозрюваного після 30 жовтня 2018 року, а саме після повернення обвинувального акта прокурору Тернопільським апеляційним судом (справа №686/1899/18), а кримінальне провадження к/п 4201621010000031 мало бути закрите прокурором на підставі п.10 ч.1. ст.284 КПК України. Наведена в Повідомленні про завершення досудового розслідування в кримінальному провадженні від 09.08.2021 року №02/2/4-308-16 прокурором відділу Хмельницької обласної прокуратури Смередчуком О. інформація про статус позивача - підозрюваний, після вручення обвинувального акту є недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, порушує його права та ганьбить його честь та гідність. Такими діями спричинено позивачу моральну шкоду розмір якої оцінено позивачем в п`ятсот мільярдів гривень.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 грудня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів своїх позовних вимог, підстав для відшкодування йому моральної шкоди, завданої незаконним рішенням, дією та бездіяльністю органів державної влади не встановлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не дослідив обставини справи, не витребував матеріалів кримінального провадження, не визнав явку керівника Хмельницької обласної прокуратури обов`язковою. Суд помилково залишив без задоволення клопотання про витребування доказів, оскільки таке клопотання заявлялось позивачем ще у позовній заяві, а 23 вересня 2021 року він ніяких клопотань до суду не подавав.

У відзиві на апеляційну скаргу Хмельницька обласна прокуратура просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Вважає, що позивачем не надано жодного належного доказу того, що дії відповідача є неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній зв`язок та є його вина.

В судовому засіданні прокурор Ленчик В.М. заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити.

Апелянт ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки.

Згідно частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Судом встановлено, що 15 серпня 2021 року ОСОБА_1 отримав повідомлення від СУ ГУНП та Хмельницької обласної прокуратури у яких прокурор відділу Хмельницької обласної прокуратури Смередчук О. зазначив позивача як підозрюваного.

На думку позивача такими діями прокурор порушив презумпцію невинуватості, перевищив надані повноваження, вніс неправдиві відомості у офіційний документ, наслідком чого стало порушення права, честі і гідності позивача та чим спричинено йому моральну шкоду.

У статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пунктом 2 частини 2 статті 1167 цього ж Кодексу передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Згідно ст. 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до ч.1, 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт,відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду відшкодовується на загальних підставах.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Слід зауважити, що існує законодавчо визначений механізм контролю за законністю прийнятих процесуальних рішень відповідною посадовою особою органу досудового слідства при здійсненні кримінального провадження. Заінтересована особа має право в порядку, передбаченому КПК України, звернутися зі скаргою на процесуальні рішення, дії або бездіяльність уповноваженої особи органу досудового слідства (слідчого), вчинені нею під час кримінального провадження, зокрема, до суду.

Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) слідчих, вчинених при проведенні досудового слідства у конкретній справі, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.

У випадку, якщо помилки посадової особи органу досудового слідства (в даному випадку слідчого) неможливо виправити в такий спосіб, такі порушення повинні вирішуватися поданням позову незадоволеної особи проти держави.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями прокурора відділу Смередчука О., внесення завідомо неправдивих відомостей в офіційний документ прокурором, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог щодо неправомірності таких дій, причинно-наслідковий зв`язок між такими діями та їх наслідками.

Посилання апелянта на порушення норм процесуального права при вирішенні заявлених ним клопотань є необґрунтованими та спростовуються матеріалами цивільної справи.

Як вбачається із матеріалів справи 23 вересні 2021 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 у відповідь на відзив Хмельницької обласної прокуратури, в якій він просив витребувати: постанову про зупинення досудового розслідування, постанову про відновлення кримінального провадження від 09.08.2021 року, повний витяг з ЄРДР, постанову про призначення групи процесуальних прокурорів, постанову про призначення групи слідчих в к/п №4201621010000031 (а.с.31).

За протоком судового засідання від 03 грудня 2021 року судом першої інстанції розглянуто дане клопотання, відмовивши в його задоволенні з підстав передбачених ст.83 ЦПК України.

Таким чином, вирішуючи заявлені клопотання ОСОБА_1 суд діяв в межах наданих процесуальним законодавством повноважень.

Колегія суддів приходить до висновку, що належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність моральної шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача позивачем суду не надано.

Зважаючи на зазначене, висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 є правильним.

Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги про те, що суд ухвалив незаконне рішення, є помилковими.

Висновки суду першої інстанції відповідають установленим обставинам справи та не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, на які ОСОБА_1 вказує в апеляційній скарзі.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07 лютого 2022 року.

Судді: Т.О. Янчук

Л.М. Грох

О.І. Ярмолюк