ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ
ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
Від "20" вересня 2006 р. по справі № 7/143-93
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан Плюс", м. Луцьк
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Луцькпластмас", м. Луцьк
третя особа на стороні відповідача: Комунальне підприємство "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації", м. Луцьк
про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності
Суддя Шум М.С.
ЗА УЧАСТЮ ПРЕДСТАВНИКІВ СТОРІН:
від позивача: Бондарук Ю.А., адвокат
від відповідача: не з’явився
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача було роз’яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України учаснику судового процесу було роз’яснено його права та обов’язки. Заяв та клопотань на розгляд господарського суду не поступило.
Суть спору: позивач – товариство з обмеженою відповідальністю "Сапсан Плюс" звернулося до суду з позовом про визнання дійсними договору купівлі-продажу нежитлового приміщення №43/1-06 від 22.08.2006р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Сапсан Плюс" та відкритим акціонерним товариством "Луцькпластмас", а також про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна – споруду сторожового будинку (літера І-1), загальною площею 11,2 м.кв. та асфальтовий майданчик, площею 4 626,2 м.кв. (стоянка легкових автомобілів), що знаходяться за адресою: м. Луцьк, вул. Рівненська, 76/а.
Відповідач – товариство "Луцькпластмас" у відзиві на позов пред’явлені позовні вимоги визнало та не заперечує проти визнання дійсними договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22.08.2006р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, господарський суд, - ВСТАНОВИВ: 22 серпня 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Сапсан Плюс" та відкритим акціонерним товариством "Луцькпластмас" було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення за №43/1-06.
Згідно умов договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22.08.2006р. ВАТ "Луцькпластмас" зобов’язувалося продати, а ТзОВ "Сапсан Плюс" в свою чергу – купити об’єкти нерухомого майна (споруду сторожового будинку (літера І-1), загальною площею 11,2 м.кв. та асфальтовий майданчик, площею 4 626,2 м.кв. (стоянка легкових автомобілів)) та сплатити за об’єкти ціну (у відповідності до п. 2.1 договору від 22.08.2006р. продаж майна вичиняється за 10 000 грн.).
На виконання умов договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22.08.2006р. між сторонами 23 серпня 2006 року було укладено акт приймання-передачі нежитлового приміщення.
Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов’язки суб’єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать, а згідно ст. 147 Господарського кодексу, майнові права суб’єктів господарювання захищаються законом.
Згідно положень ст.ст. 655, 656 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу – це угода, за якою одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Зазначені угоди спрямовані на безповоротне відчуження продавцем майна і перехід його у власність (повне господарське відання чи оперативне управління) покупця, виступає юридичною підставою виникнення права власності іншої сторони за угодою на придбаний згідно договору об’єкт.
Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну угоди, недосягнення сторонами згоди щодо цих істотних умов, незважаючи на визначення останніми всіх інших можливих істотних умов (про строк, місце, спосіб виконання і т.п.) тягне за собою визнання цієї угоди неукладеною.
В даному випадку сторонами за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22.08.2006р. поряд із зазначенням в угоді умов щодо строків, місця та способу її виконання, положень щодо порядку проведення розрахунків за придбаний об’єкт та порядку передачі останнього у власність покупця, було визначено і всі необхідні при цьому обов’язкові істотні умови договору купівлі-продажу – умови щодо предмету договору (його складу, особливостей, місце знаходження і т.п.) та ціни договору купівлі-продажу (в даному випадку, вартості об’єкту відчуження).
Разом з тим, у відповідності до ст.ст. 328, 334 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлене законом або договором. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
У відповідності до ст.ст. 48, 49 Закону України "Про власність", право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності. Власник може вимагати усунень будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Захист права власності здійснюється судовими органами у встановленому законодавством порядку. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом чи арбітражним (господарським) судом.
В силу ст. 55 Закону України "Про власність", власник не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами.
Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22.08.2006р. сторонами було укладено у відповідності до вимог чинного законодавства України, будь-яких порушень законодавства при укладенні даного договору господарським судом встановлено не було, положень чинного законодавства України при переході права власності на об’єкти нерухомості від однієї юридичної особи до іншої не порушено, а тому позивачу не може бути відмовлено в реєстрації цього майна на праві власності.
Захищаючи право суб’єкта господарювання товариство "Сапсан Плюс" відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України звернулося до суду з позовною заявою і господарський суд, враховуючи вищевикладене прийшов до висновку про підставність заявлених товариством "Сапсан Плюс" позовних вимог та необхідність задоволення останніх.
Керуючись ст. 30, 48, 49, 55, 56 Закону України "Про власність", ст.ст. 20, 144, 147 Господарського кодексу України , ст.ст. 108, 328, 334, 376 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22.08.2006р, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Сапсан Плюс" та відкритим акціонерним товариством "Луцькпластмас" дійсним.
3. Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю "Сапсан Плюс" право власності на об’єкти нерухомого майна – споруду сторожового будинку (літера І-1), загальною площею 11,2 м.кв. та асфальтовий майданчик, площею 4 626,2 м.кв. (стоянка легкових автомобілів), що знаходяться за адресою: м. Луцьк, вул. Рівненська, 76/а.
Суддя Шумом Миколою Сергійовичем