Справа № 1-52/11

ВИРОК

ІМЕНЕМ          УКРАЇНИ

09 березня 2011 року                                                                                 м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді                                                                      Кліщ О. В.

при секретарі                                                                                Подибайло Л. М.

з участю прокурора                                                                      Топоркової О.Б,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України,освіта середньо-спеціальна, одруженого, працюючого  майстром виробничого  навчання  ДПТНЗ  «Білопільський  професійний ліцей  залізничного  транспорту», інваліда  3-ї групи, уродженця с.В.Прикіл,Краснопільського району, Сумської  області, мешканця АДРЕСА_1 раніше не судимого,- ,

- за ст. 191 ч.1 КК України

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі  наказу  директора  ДПТНЗ   «Білопільський  професійний ліцей  залізничного транспорту »  № 84-К від   28  грудня  2009 року  призначений   з 31   грудня   2009 року  по  31  серпня  2010 року  на посаду  майстра  виробничого навчання  даного  ліцею за професією  «тракторист-машиніст сільськогосподарського /лісогосподарського/ виробництва /категорії «А», «В», « С»/ ,  слюсар-ремонтник, водій   автотранспортних  засобів /категорія  «С»/.

При прийнятті на роботу між   ОСОБА_1  та директором  ДПТНЗ  «Білопільський  професійний  ліцей  залізничного  транспорту»  ОСОБА_2  укладено  договір  про  повну  індивідуальну  матеріальну  відповідальність, згідно якого   ОСОБА_1  являвся матеріально-відповідальною  особою та виконував  роботу, безпосередньо  пов’язану  із виплатою  заробітної плати, стипендії, винагороди, харчування  учнів.

Однак, будучи матеріально-відповідальною особою ОСОБА_1,  маючи  єдиний   продовжуваний   корисливий  умисел  на   заволодіння  грошима  з  метою  привласнення  грошових  коштів   ДПТНЗ «Білопільський професійний  ліцей  залізничного  транспорту» ,-  20  січня  2010 року  вніс  пропозицію  на  розгляд  засідання   стипендіальної  комісії   ДПТНЗ «Білопільський професійний  ліцей  залізничного  транспорту»   про   виплату  учню  групи  № 13    ОСОБА_3  премії  за  кращі  досягнення  в  виробничому  навчанні.

Продовжуючи  свій  корисливий  намір, ОСОБА_1  отримав  від  бухгалтера  ліцею  грошові  кошти  для  видачі  премії  учню  групи  № 13  ОСОБА_3 в  сумі  200 грн., привласнив  їх  та  розтратив  у  власних  корисних  цілях.

Продовжуючи   свої  корисні  дії,направлені  на  привласнення  грошових коштів    ДПТНЗ  «Білопільського  професійного  ліцею  залізничного  транспорту» , ОСОБА_1 17  березня  2010 року  вніс  пропозицію  на  розгляд  засідання   стипендиальної  комісії   ДПТНЗ  «Білопільський   професійний  ліцей    залізничного  транспорту»  про  виплату учню  групи  № 13  ОСОБА_3 премії.

Продовжуючи  свій  корисливий  намір, ОСОБА_1  отримав  від  бухгалтера  ліцею  грошові  кошти  для  видачі  премії  учню  групи  № 13  ОСОБА_3 в  сумі  200 грн., привласнив  їх  та  розтратив  у  власних  корисних  цілях.

Продовжуючи   свої  корисні  дії,направлені  на  привласнення  грошових коштів    ДПТНЗ  «Білопільського  професійного  ліцею  залізничного  транспорту» , ОСОБА_1 17   червня  2010 року  вніс  пропозицію  на  розгляд  засідання   стипендиальної  комісії   ДПТНЗ  «Білопільський   професійний  ліцей    залізничного  транспорту»  про  виплату учню  групи  № 13  ОСОБА_3 премії.

Продовжуючи  свій  корисливий  намір, ОСОБА_1  отримав  від  бухгалтера  ліцею  грошові  кошти  для  видачі  премії  учню  групи  № 13  ОСОБА_3 в  сумі  200 грн., привласнив  їх  та  розтратив  у  власних  корисних  цілях.

А   всього  ОСОБА_1 привласнив  грошові  кошти  ДПТНЗ «Білопільський  професійний  ліцей  залізничного  транспорту » на  загальну  суму  600 грн.

Виконуючи  вказані  дії,  ОСОБА_1  розумів  їх  суспільну  небезпечність, усвідомлював  можливість  настання   суспільно- небезпечних  наслідків  від цих  дій,  та  бажав  їх настання, тобто  вчинив  злочин з прямим  умислом.

Таким чином , своїми  умисними  протиправними  діями, які виразилися  у привласненні  грошових  коштів  ДПТНЗ   «Білопільський   професійний  ліцей  залізничного   транспорту»   на   загальну суму  600 грн.,-  ОСОБА_1    вчинив  злочин, передбачений  ст. 191 ч.1 КК  України-   привласнення  чужого  майна,  яке  перебувало у віданні  особи.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 визнав себе винним повністю за пред’явленим  йому обвинуваченням, щиро розкаявся у вчиненому та пояснив, що вчинив злочин, отримуючи згідно договору про повну матеріальну відповідальність   премію,яка  належала  учню групи № 13  ліцею   та  привласнив    кошти,  що належать  учню  ОСОБА_3 , бо  той  дуже  рідко   відвідував  заняття, за  2009-2010  навчальний  рік  відвідав    заняття  лише  2-3  рази  на  місяць, а  в  квітні  місяці  був   взагалі  відсутній  на  заняттях.

Під час  засідання  стипендіальної  комісії, враховуючи   той  факт, що учень  ОСОБА_3 не  міг  висловити  свою  думку  щодо  виплати  йому  грошового  забезпечення    в січні, березні,  червні  місяці  2009 року,- пропонував   нарахувати  та  виплатити  йому  преміальні  за  участь  в  спортивних  змаганнях,  корисні роботи в    училищі, хоча  знав, що   ОСОБА_3  ніякої  участі  в  діяльності  ліцію  не  брав.

В  подальшому  він  отримував  в  бухгалтерії  ліцею в  підзвіт грошові  кошти  та відомості  для  виплати   стипендії, преміальних  та  матеріальної  допомоги  учням,  оскільки  є   матеріально  відповідальною  особою. Так,  дійсно  згідно  платіжної  відомості  №16 за  січень  2010 року  ОСОБА_3 необхідно  було  виплатити 200 грн. преміальних, але  ним   дані  грошові  кошти   було  привласнено  і   використано   на  власні   потреби.  Підпис  за  отримані  грошові  кошти у  відомості  №16 напроти  прізвища  ОСОБА_3  він  попросив   поставити  когось  із  учнів  ліцею, кого  саме,  він  вже  не  пам’ятає. В  подальшому  в  платіжній  відомості  № 108  за  березень  2010 року  він знову   не  виплатив  йому преміальних  в  розмірі  200 грн. та грошові  кошти  витратив   на  власні  потреби.   Поставити   підпис  у  відомості  він  знову  попросив когось  із  учнів ліцею.

Аналогічним  чином  він привласнив  грошові  кошти , котрі  необхідно  було   виплатити  ОСОБА_3 за  червень  2010 року в розмірі  200 грн., згідно   відомості  №  212.   

Всі  вищезазначені  відомості     після  оформлення  він  повертав  бухгалтеру  ОСОБА_4На  даний час  кошти  не повернув, так  як  йому не  повідомили номера  рахунку,  на   який  належить  перерахувати   кошти.

Учасники судового розгляду не заперечили проти недоцільності дослідження доказів тих фактичних обставин справи,які ніким не оспорюються.

Оцінюючи наведене в сукупності, суд приходить до висновку, що органами досудового  слідства дії  підсудного за ч.1 ст.191 КК України,тобто  привласнення  чужого майна,яке  перебувало у  віданні  особи  , - кваліфіковані правильно,а його вина у вчиненому-доведена, як визнанням підсудним своєї вини,так і матеріалами справи.

Призначаючи підсудному вид та міру покарання,  суд враховує ступінь тяжкості злочину, особу винного,пом’якшуючі та обтяжуючі покарання  обставини.

Так, підсудний   ОСОБА_1    вперше притягується до кримінальної відповідальності,свою вину визнав повністю,щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину , за  місцем проживання та   роботи  характеризується   позитивно, є  інвалідом  третьої  групи,  а тому суд вважає можливим призначити  підсудному покарання в межах санкції  статті   інкримінованого йому  закону.

Суд прийшов до висновку  про  доцільність  призначення підсудному  додаткового покарання у вигляді позбавлення  права   займати матеріально-відповідальні посади.

Керуючись ст.ст.323,324 КПК України,-

                                                  ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1    визнати винним  у скоєнні злочину, передбаченого   ч.1 ст.191 КК України  і  призначити йому покарання за цим  законом  у виді  штрафу в доход  держави  у  сумі  850/ вісімсот п’ятдесят/ грн.  з  позбавленням права обіймати посади,  що пов’язані  з матеріальною відповідальністю  строком  на  1/один/ рік.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя: