Справа № 2-а-806/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

10 березня 2011 року м. Білопілля

Суддя Білопільського районного суду Сумської області Черкашина М.С. розглянувши у скороченому  провадженні в м. Білопіллі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Білопільському районі про зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»  та поновлення пропущеного строку для звернення до суду, -

В С Т А Н О В И В:

22 лютого 2011 року позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що вона має статус дитини війни і відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», щомісячно, починаючи із січня 2006 року, має право на отримання соціальної грошової допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Але всупереч вимогам Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп та від 22 травня 2008 року №10/рп, управління Пенсійного Фонду України в Білопільському районі перерахунок її пенсії не здійснило. А тому позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про зобов’язання до здійснення перерахунку її  пенсії згідно діючого законодавства за вказаний період, а також зобов’язання до здійснення необхідних виплат з 1 січня 2010 року по день винесення постанови. А тому позивачка звернулась до суду з даним позовом.

          В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з’явилась, надавши суду письмову заяву про те, що на позові наполягає, просила розглянути справу без її участі у скороченому провадженні.

          Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав суду письмову заяву про слухання справи в його відсутність, а також заперечення проти позову, в якому зазначено, що позивачка ОСОБА_1 має статус дитини війни і відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на пенсію, підвищену на 30% мінімальної пенсії за віком. Однак, відповідно до ст.7 зазначеного Закону, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно листа Міністерства юстиції України №21-26-561 від 31 серпня 2007 року питання, пов’язане із визначенням величини мінімальної пенсії за віком, що повинна застосовуватись для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни», має бути вирішено у законодавчому порядку. Протягом 2010 року управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі при нарахуванні позивачу доплати  діяло у межах повноважень, у порядок та у спосіб, що визначені чинним законодавством України.

Відповідно до ч.4 ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу  в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.  

          Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін за наявними в матеріалах справи доказами у скороченому провадженні.

          Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

          Судом встановлено, що  позивачка має статус дитини війни, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 (а.с.5).

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції Закону від 18 листопада 2004 року, що набрав чинності 1 січня 2006 року) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до положень ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Частиною 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Судом встановлено, що з 1 січня 2010 року та з 1 січня 2011 року соціальна грошова допомога позивачці виплачувалась в розмірі 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність, а не 30% мінімальної пенсії за віком, як це передбачено Законом.

Таким чином, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру щомісячної державної соціальної допомоги за період з 1 січня 2010 року та з 1 січня 2011 року відповідач повинен був діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Щодо розміру мінімальної пенсії за віком, з якого необхідно рахувати підвищення пенсії дітям війни у розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.

Так, ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Посилання відповідача на законодавчу неврегульованість питання щодо механізму виплати доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни»,  суд вважає хибними, оскільки згідно 61 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни, так як Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2002 року за №121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачу, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, покладено на управління Пенсійного Фонду України у Білопільському районі, за місцем проживання останнього.

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, виходячи із наступного.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне  право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачці 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.

Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань  перед позивачкою.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих їй Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову.

Ухвалою про відкриття скороченого провадження позивачці було залишено без розгляду частину позовних вимог, а саме за період з 01.01.2010 року по 21.08.2010 року у зв’язку з тим, що вищевказаний позов подано до суду 22.02.2011  року, тобто після закінчення строків, встановлених ст.99 КАС України. Підстав для задоволення заяви позивача про поновлення строку звернення до суду не знайдено.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі здійснити перерахунок пенсії позивачці ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період часу з 22 серпня 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 1 січня 2011 року по день винесення постанови, тобто по 10 березня 2011 року включно, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати недоплачених  сум з урахуванням виплачених сум.

Виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивачки, за захистом яких вона звернулась до суду, суд вважає необхідним на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Білопільському районі по не виконанню приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в зазначений період, що призвело до порушення прав позивачки на своєчасне нарахування і отримання доплати до пенсії.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд керується положення ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалюється на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Таким чином, стягненню з Державного бюджету на користь позивачки підлягають 3,40 грн. судового збору, сплаченої при зверненні з позовом до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 22, 64 Конституції України, ст.ст.6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 р. «Справа про соціальні гарантії громадян», рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 р.,  ст. ст. 99, 100, 122, 159-163, 183-2, 186 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В  :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність управління пенсійного фонду України в Білопільському районі щодо не нарахування та невиплати позивачці щомісячної державної соціальної допомоги як «дитині війни».

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком за період часу з 22 серпня 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 1 січня 2011 року по день винесення постанови, тобто по 10 березня 2011 року включно, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати недоплачених сум  в межах заявлених позовних вимог з урахуванням виплачених коштів.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 грн. 40 коп.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Харківського апеляційного адміністративного суду  через Білопільський районний суд протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

СУДДЯ