Справа №  2-а-203/11

П О С Т А Н О В А

 І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И   

11 березня 2011 року  Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Суддя: Ходак С.К., розглянувши у  порядку письмового провадження адміністративну  справу за позовом ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі про  стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка посилається на те, що вона відповідно до ст. 1 Закону України №2195 –ІV від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни. Відповідно до ст. 6 зазначеного Закону з 1 січня 2006 року їй повинна  виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Але за період 2009-2010 роки така допомога, у відповідності до чинного законодавства позивачці  виплачувалась не в повному обсязі.

Позивачка вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі  прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до п. 5.4 рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, Законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об»єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватись окремі закони.

Позивачка просить стягнути на її користь суми невиплаченої державної допомоги з врахування того розміру, що виплатили і з врахуванням того розміру, що мав виплачуватись, тобто різницю, що становить за   2009 - 2010 роки.

Крім того просить поновити їй строк звернення до адміністративного суду, встановлений ст. 99 КАС України. Обґрунтовує своє прохання тим, що вважала, що відповідач діє у відповідності до вимог законодавства, а достовірно дізналась про порушення своїх прав відповідачем лише із засобів масової інформації. В зв»язку із переходом на розгляд справ даної категорії за нормами адміністративного судочинства було здійснено лише після винесення рішення Конституційного Суду України від 09.09.2010 року, яке стало відомим їй лише в кінці 2010 року. До винесення цього рішення і його публікації діяли норми цивільно – процесуального законодавства і норма ст. 87 ЦК України, відповідно до якої строк позовної давності щодо позовних вимог даної категорії становив 3 роки. Таким чином рахує, що  строк звернення до суду не пропущений. Справу просить розглянути за її відсутності.                              

Представник відповідача  подав до суду письмові заперечення проти позову,                                                                                   та не заперечуючи того, що позивачка є дитиною війни і перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Дубенському районі, відповідач обґрунтовує заперечення наступним.

Ст.110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у 2006 році запроваджуються поетапно, за результати виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Однак порядок впровадження ст.6 названого Закону Кабінетом Міністрів України ні в 2006 році ні в 2007 році визначено не було. Відповідач зазначає що ч.2 ст.95 Конституції України визначено, що виключно Законом про державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Ст.7 Закону "Про  соціальний захист дітей війни" передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України. Але ні в 2006 році ні в 2007 році відповідних  коштів державних бюджетом не було передбачено. Відповідно до ст. 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», Кабінету Міністрів України надати право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Розмір підвищень до пенсії позивачки визначено саме Кабінетом Міністрів України, а Закон України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та постанови КМУ, які визначають порядок та розміри цих підвищень, є чинними та не  конституційними не визнавались. Заперечує відповідач і проти поновлення процесуального строку звернення до суду. Вказує, що посилання позивачки на неповідомлення її про існування Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не може бути підставою для відновлення строку для звернення до суду, оскільки закон публікувався, що є необхідною умовою набрання ним чинності. З наведених підстав відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

Позивачка просить справу розглядати  у її відсутність.

Представник відповідача в судове засідання теж не з'явився, подавши заяву про розгляд справи  в письмовому проваджені.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до слідуючого висновку. Положення щодо реалізації конституційного права громадян, що набули статусу дітей війни, основи їх соціального захисту і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України "Про соціальний захист дітей війни".

Так ст. 6 цього Закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Сторонами не оспорюється, що позивачка має статус дитини війни. А отже у позивачки є право на призначення їй державної соціальної підтримки – підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік» та Законом України «Про державний бюджет на 2010 рік» дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не зупинено, тому здійснення перерахунку з 2009 року по 2010 рік підлягає до задоволення.

Посилання відповідача на те, що законом не визначено, які органи повинні здійснювати нарахування та виплату підвищення до пенсії дітям війни не можуть бути прийняті судом. Так відповідно до підпункту 7 п. 2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати) відповідно до чинного законодавства.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що відповідач не діяв відповідно до чинного законодавства і не нараховував позивачці належну  їй доплату до пенсії як дитині війни, у зв’язку з чим порушене право позивачки підлягає захисту.

Разом з тим суд не може перебирати на себе повноважень та функцій інших органів та здійснювати перерахунок пенсії замість Пенсійного фонду, на якого покладені такі обов’язки.

Щодо строків позовної давності, то ч. 2 ст. 99 КАС України передбачено для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод, та інтересів шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав та свобод.

Враховуючи те, що в зв»язку із переходом на розгляд справ даної категорії за нормами адміністративного судочинства було здійснено лише після винесення рішення Конституційного Суду України від 09.09.2010 року, яке стало відомим позивачці лише в кінці 2010 року. До винесення цього рішення і його публікації діяли норми цивільно – процесуального законодавства і норма ст. 87 ЦК України, відповідно до якої строк позовної давності щодо позовних вимог даної категорії становив 3 роки, тому суд вважає поважною причину пропуску строку звернення до суду і приходить до висновку, що він підлягає поновленню.

Керуючись ст.158-163 КАС України, суд     

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі про  стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни – задоволити.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі по не нарахуванню ОСОБА_1  щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» неправомірними.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі нарахувати ОСОБА_1  державну соціальну допомогу за 2009 – 2010 роки включно в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру встановленого ч. 1  ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», та провести відповідні виплати.

Стягнути з  управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі на користь ОСОБА_2 3 гривні 50 копійок судових  витрат. 

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Дубенський міськрайонний суд в 10 денний строк з дня отримання копії постанови.

Якщо суб»єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п»ятиденного строку з моменту отримання суб»єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.                                                   

            Суддя :