ВИРОК

іменем України

Справа № 1-12/11  

05.01.2011  року.                                  

05.01.2011                                                       Володимирецький районний суд Рівненської області під головуванням судді  Іванків О.В.

при секретарі  Соболевському Т.В.

за участю прокурора  Кругліцької В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Володимирець справу по обвинуваченню  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 українця, громадянина України, освіта середня, військовозобов’язаного, непрацюючого, неодруженого, раніше  не судимого,

за ч.1 ст. 185 КК України, -

                                    в с т а н о в и в:   

В листопаді 2010 року в смт.Володимирець ОСОБА_1  таємно викрав три металевих уголки та металеву трубу загальною вартістю 569,2 грн., які належали потерпілій ОСОБА_2,  спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 повністю визнав свою вину у скоєному, підтвердив фактичні обставини справи та пояснив, що в листопаді 2010 року він викрав у своєї сусідки ОСОБА_2 3 металевих уголки та металеву трубу, ці предмети він переніс на своє подвір"я, а наступного дня продав невідомому чоловіку за 150 грн. В даний час викрадені речі повернуті потерпілий, перед якою він вибачився. В скоєному щиро розкаюється, просить суворо його не карати.

Потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що в неї на подвір"ї зберігались металеві предмети, в листопаді 2010 року вона виявила їх крадіжку, про що повідомила в міліцію. Працівники міліції встановили, що крадіжку вчинив її сусід ОСОБА_1 В судове засідання потерпіла подала заяву про розгляд справи у її відсутності, оскільки за станом здоров"я не може з"явитись до суду. Зазначила, що викрадене їй повернуто, матеріальних та моральних претензій до підсудного вона немає, просила його суворо не карати.     

Враховуючи, що підсудний повністю визнав фактичні обставини справи, а також приймаючи до уваги, що цивільний позов по справі не заявлявся, суд у відповідності до ч.3 ст.299 КПК України визнав за недоцільне дослідження доказів, обмежившись показаннями підсудного та потерпілого. При цьому суд переконався у правильному розумінні фактичних обставин справи учасниками судового розгляду, у істинності їх позиції, а також роз’яснив останнім, що вони будуть позбавлені можливості оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Таким чином, судом встановлено, що в листопаді 2010 року в смт.Володимирець  ОСОБА_1  своїми умисними діями таємно викрав чуже майно на суму 569,2 грн., тобто вчинив крадіжку чужого майна. За таких обставин, кваліфікація дій підсудного за  ч.1 ст.185  КК України, запропонована державним обвинуваченням, є вірною і відповідає фактичним обставинам справи.   

При обранні міри покарання підсудному, суд враховує ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу  винного, обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність.

Так,  ОСОБА_1 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності (а.с.35), вчинив злочин середньої тяжкості, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю та розслідуванню злочину, заподіяна злочином шкода повністю відшкодована (а.с.14). Також встановлено, що  ОСОБА_1  позитивно характеризується за місцем проживання (а.с.25), є постраждалим від аварії на ЧАЕС 4 категорії (а.с.24).  

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про можливість обрання відносно підсудного міри покарання в межах санкції ч.1 ст.185 КК України, не пов’язаного з позбавленням волі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,                                          

з а с у д и в:

ОСОБА_1  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого  ст.185 ч.1 КК України і призначити покарання у вигляді стягнення штрафу в дохід держави в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Три металевих уголкми та металеву трубу  – повернути потерпілій ОСОБА_2.  

На вирок може бути подана апеляція протягом 15 діб з моменту проголошення, до апеляційного суду Рівненської області через районний суд.

Головуюча:                                                       Іванків О.В.