Справа №2-125/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 січня 2011 року              Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого –судді Прижигалінської Т.В.

за участю секретаря – Каліневич Ж.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до виконавчого комітету Синельниківської міської ради Дніпропетровської області, Синельниківської міської ради Дніпропетровської області, Комунального підприємства «Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації»про відшкодування шкоди, завданої органом місцевого самоврядування, –

ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до виконавчого комітету Синельниківської міської ради Дніпропетровської області, Синельниківської міської ради Дніпропетровської області, Комунального підприємства «Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації»про відшкодування шкоди, завданої органом місцевого самоврядування, в якому просить суд стягнути з відповідачів солідарно на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суму матеріальної шкоди у розмірі 120 000 (сто двадцять тисяч) гривень; стягнути з відповідачів солідарно на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди у розмірі 50 000 (п’ятдесят тисяч) гривень; стягнути з відповідачів солідарно на користь ОСОБА_2 суму моральної шкоди у розмірі 50 000 (п’ятдесят тисяч) гривень та стягнути з відповідачів солідарно на користь позивачів суму судових витрат, обґрунтовуючи свої позовні вимоги наступним.

          Ще за свого життя мати позивачів ОСОБА_3 подарувала їм Ѕ частину житлового будинку з господарськими прибудовами та гарним садом, розташовану по АДРЕСА_1

Таким чином, на підставі договору дарування, посвідченого Синельниківською державною нотаріальної конторою Дніпропетровської області від 01.03.1978 року за реєстровим № 692 та зареєстрованого у Синельниківському БТІ 31.03.1978 року за № 4552, позивачам стало належати Ѕ частина житлового будинку з господарськими прибудовами, розташованого по АДРЕСА_1. Інша частина Ѕ вказаного житлового будинку  з 1999 року належала ОСОБА_4, згідно договору дарування.

До 1995 року в частині житлового будинку, яка належала позивачам, мешкала їхня мати –ОСОБА_3, яка в 1995 році померла. Після її смерті позивачі використовували будинок як дачу, куди постійно приїздили, але кожен день знаходитись там не мали можливості, оскільки мешкали  та мали постійне місце роботи в м. Дніпропетровську.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 постійно приїжджали до будинку, доглядали за садом, який був в належному стані. Позивачі вважають, що їх сусідка ОСОБА_4, скориставшись тим, що за їх відсутності будинок залишився без нагляду, убрала без їх на те згоди огорожу біля земельної ділянки, на які розташований їх будинок. Після чого люди почали зносити на їх земельну ділянку сміття. Будинок почали потроху руйнувати: винесли меблі, зламали замки та двері. Позивачі самостійно все прибирали та ремонтували. Неодноразово з цього приводу звертались до голови виконкому Синельниківської міської ради, яким на той час був ОСОБА_5, до управління МВС України у Дніпропетровській області та до Синельниківського міського відділу УМВС України в Дніпропетровській області, але всі звернення були проігноровані.

В черговий раз, коли позивачі приїхали до будинку, не побачили ні свого будинку, ні садка, а  на його місці був збудований гараж, а земельна ділянка була огороджена. Будинок було знищено.

У квітні 2005 року під час розгляду у суді цивільної справи за позовом ОСОБА_6 про визнання права власності на самовільно побудований гараж, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дізнались про існування таких документів як довідка Синельниківського МБТІ від 03.06.2002 року рішення п’ятої сесії ХХІV скликання Синельниківської міської ради  «Про вилучення та надання земельних ділянок громадянам»за вих. № 81-5/ ХХІV від 22.11.2002 року, та рішення Синельниківського міськвиконкому від 19.06.2002 року № 151 «Про гасіння правовстановлюючих документів, узаконення самовільного будівництва». Пізніше позивачам стало відомо про рішення виконкому Синельниківської міської ради «Про оформлення права власності і обмін правовстановлюючих документів на об’єкти нерухомого майна. Що належить фізичним та юридичним особам м. Синельникове»за № 7 від 22.01.2003 року.

На підставі цих рішень та дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були позбавлені права власності на належний їм будинок АДРЕСА_1, та права користування земельною ділянкою площею 503 кв.м., а їх будинок було зруйновано.

Так, на підставі довідки Синельниківського МБТІ від 03.06.2002 року про встановлення санітарно-технічного стану Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1, яка належала позивачам на праві приватної власності, було прийнято рішення Синельниківського міськвиконкому від 19.06.2002 року № 151 «Про гасіння правовстановлюючих документів, узаконення самовільного будівництва»та були анульовані правовстановлюючі документи на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1

Рішенням п’ятої сесії ХХІV скликання Синельниківської міської ради «Про вилучення та надання земельних ділянок громадянам»за вих. № 81-5/ ХХІV від 22.11.2002 року, у зв’язку з анулюванням правовстановлюючих документів на Ѕ частину житлового будинку, земельна ділянка в розмірі 503 кв.м. безкоштовно була надана у власність ОСОБА_4, що мешкала на той час по АДРЕСА_1, після чого загальна площа земельної ділянки у власності   ОСОБА_4 склала 1006 кв.м.

Рішенням виконкому Синельниківської міської ради «Про оформлення права власності  і обмін правовстановлюючих документів на об’єкти нерухомого майна, що належить фізичним та юридичним особам м. Синельникове»за №7 від 22.01.2003 року правовстановлюючі документи ОСОБА_4 на будинок АДРЕСА_1 були змінені на свідоцтво про право власності.

Таким чином, ОСОБА_4 стала єдиним власником будинку АДРЕСА_1

Саме внаслідок вищевказаних незаконних дій та прийняття незаконних рішень органів місцевого самоврядування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були незаконно позбавлені права власності на Ѕ частину житлового будинку  АДРЕСА_1 з господарськими прибудовами, та права користування земельною ділянкою, а їхній будинок було зруйновано.

В зв’язку з чим позивачі звернулись за захистом своїх прав до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області з адміністративним позовом. Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2009 року дії Синельниківського МБТІ з видачі довідки від 03.06.2002 року про встановлення санітарно-технічного стану Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві власності визнані неправомірними; дії посадової особи –голови виконкому Синельниківської міської ради Дніпропетровської області - ОСОБА_5 по прийняттю рішення № 151 від 19.06.2002 року «Про гасіння правовстановлюючих документів, узаконення самовільного будівництва»в частині гасіння правовстановлюючих документів  на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та рішення № 81-5/ ХХІV від 22.11.2002 року«Про вилучення та надання земельних ділянок громадянам»в частині надання земельної ділянки в розмірі 503 кв.м. безкоштовно у власність ОСОБА_4 визнані незаконними; було визнано частково недійсним та скасовано рішення Синельниківського міськвиконкому від 19.06.2002 року № 151 «Про гасіння правовстановлюючих документів, узаконення самовільного будівництва»в частині гасіння правовстановлюючих документів  на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2; було визнано недійсним та скасовано рішення п’ятої сесії ХХІV скликання Синельниківської міської ради «Про вилучення та надання земельних ділянок громадянам»за № 81-5/ ХХІV від 22.11.2002 року, в частині надання земельної ділянки в розмірі 503 кв.м. безкоштовно у власність ОСОБА_4; було визнано частково недійсним та скасовано рішення виконкому Синельниківської міської ради Дніпропетровської області «Про оформлення права власності  і обмін правовстановлюючих документів на об’єкти нерухомого майна, що належить фізичним та юридичним особам м. Синельникове»за №7 від 22.01.2003 року, в частині зміни правовстановлюючих документів ОСОБА_4 на будинок АДРЕСА_1 на свідоцтво про право власності.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1, як власники майна , права яких порушені внаслідок видання правового акту органом місцевого самоврядування, в зв’язку з тим, що відновити попереднє становище, а саме: відновити їхній будинок та повернути земельну ділянку, неможливо , що встановлено вищевказаним судовим рішенням,вважають, що мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Так, незаконними діями та рішеннями відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були позбавлені житлового будинку, чим їм була спричинена матеріальна шкода у розмірі 120 000 гривень. Ця сума складається з декількох факторів. По-перше, мінімальної ринкової вартості житлового будинку у м. Синельникове, загальна площа якого приблизно дорівнює тій, що була в їхньому будинку, яка встановлена на підставі аналізу оголошень про продаж будинків по                  вул. Орджонікідзе в м. Синельникове аналогічної площі, в рекламних газетах, наприклад «Бесплатно всегда»№17 від10 травня 2010 року. По-друге, вартістю речей, які знаходились в їхньому будинку, на період часу коли його було зруйновано. Загальна вартість речей складає 12250 грн. (додаток 1). Також на земельній ділянці росли плодові дерева, які також були знищені, чим окрім матеріальної шкоди, яка згідно рахунку склала 38400 грн. (додаток 2), позивачам була спричинена і моральна шкода. Більше того ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були позбавлені і самої земельної ділянки

загальною площею 503 кв.м. Придбати або отримати безкоштовно земельну ділянку такого розміру на даний час залишається не можливим. Через неправомірні дії по відбору в позивачів їхнього будинку та земельної ділянки вони перенесли сильні моральні страждання. Крім того, моральна шкода полягає і в тому, що внаслідок дій відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почуваються приниженими та незахищеними. В них суттєво змінився улад життя. Як люди, які все життя прожили в Радянському Союзі позивачі поважали владу, але такі дії відповідачів похитнули їхню повагу та віру в чесну владу. Ними було перенесено сильні моральні страждання, оскільки дуже сильно переживали через позбавлення можливості мати те, що їм дороге з дитинства. Цей будинок був тим місцем, де позивачі жили, де минуло все їхнє дитинство. В цьому будинку прожили все свої життя батьки позивачів, в ньому планували жити і вони. Будинок був дорогим для них, як спогади про їхню сім'ю. Це було те місце, куди їм завжди хотілося приїхати, де вони відчували себе як вдома, де їм було добре. Всього цього їх було незаконно позбавлено. У позивачів, враховуючи їх вік, через постійне нервове напруження погіршився стан здоров’я кожне судове засідання у ОСОБА_2 збільшувався тиск. Незважаючи на стан свого здоров’я, позивачі неодноразово вимушені були їздити до суду, що також суттєво впливало на їхній уклад життя, оскільки враховуючи відстань від місця їхнього проживання  до суду. на те, щоб бути присутнім у судовому засіданні вони змушені були витрачати від 6 до 8 годин часу.

На підставі викладеного просять задовольнити їх позовні вимоги зі змінами у повному обсязі.

          У судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі  та пояснили обставини справи таким чином як вони викладені вище.

          Представник відповідача –комунального підприємства «Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської області –Лутай З.О. позовні вимоги не визнала та пояснила суду, що у 1998 році ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до КП «Синельниківське МБТІ»із заявою про видачу довідки для продажу Ѕ належної їм частини будинку по                        АДРЕСА_1 Підприємством на їх заяву була видана довідка про аварійність будинку, оскільки з таким зношенням будинку, а саме 70%, його продаж не дозволяється. На той період, коли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 замовляли довідку про стан будинку, вартість їхньої частини будинку складала 1477 (одна тисяча чотириста сімдесят сі) гривень.

          Представник відповідачів –виконавчого комітету Синельниківської міської ради Дніпропетровської області та Синельниківської міської ради Дніпропетровської області –   Пустовойт С.В. позовні вимоги не визнала, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що  по-перше, незрозуміло з яких міркувань виходять позивачі зазначаючи у своєму позові суму матеріальної шкоди за ринковою вартістю Ѕ частини житлового будинку у м. Синельниковому 120 000 грн. ще у 1999 році за заявою ОСОБА_1 Синельниківським бюро технічної інвентаризації було проведено обстеження будинку по АДРЕСА_1 та встановлено 70% технічного зносу. Про що ОСОБА_1 було отримано довідку про технічний стан будинку, що засвідчено записом з архівних матеріалів БТІ. Таким чином, те, що Ѕ частина житлового будинку по АДРЕСА_1 була практично зруйнована було відомо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ще у 1999 році. Зазначений факт підтверджується і представником КП «Синельниківське МБТІ»Лутай З.О., про що було зазначено у постанові Синельниківського міськрайонного суду від 04.02.2009 року по справі             2а-11/09. Внаслідок невиконання громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_2, обов’язку щодо схоронності, що призвело до його повного занедбання та аварійності, будинок був зруйнований. За даною адресою виникло стихійне звалище.

          Цей факт підтверджується актом про виявлення несанкціонованих сміттєзвалищ на території міста Синельникового від 15 жовтня 2002 року. Так комісією у складі головного інженера ВОЖКХ Романовських А.В., інженера-еколога міськвиконкому Голової В.Ю., головного спеціаліста відділу ЖКГ міськвиконкому Клімової З.С. було проведено обстеження несанкціонованого звалища будівельних та побутових відходів на АДРЕСА_1 протягом 90 м3. зазначений акт є підтвердженням того факту, що будинок за зазначеною адресою був відсутній, на місці домоволодіння знаходилось звалище. Вищевказані факти були встановлені судом та зазначені у постанові Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.02.2009 року при розгляді справи № 2а-11/09, та позивачами не оскаржувались. Тобто, наявність станом на 2002 рік Ѕ будинку, який за ринковою вартістю повинен коштувати 120 000 грн. за адресою:                        м. Синельникове, АДРЕСА_1 позивачами не доведено, доказів нанесення матеріальних збитків не надано.

          Також зазначила, що ні Синельниківською міською радою, ні виконавчим комітетом міської ради рішення про знесення будинку по АДРЕСА_1 не приймалось.

По-друге, відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності або право постійного користування на земельну ділянку виникає після отримання його власником або користувачем документу, який посвідчує право власності або право постійного користування  земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Документами, підтверджуючими право власності або право постійного користування земельною ділянкою є Державний акт на право власності. Таким чином, позивачі не надали жодного документу, який би підтверджував право власності або право користування земельною ділянкою, яку вони вважають у них вилучили.

Згідно частини 12 Перехідних положень Земельного кодексу України «До розмежування  земель державної та комунальної власності повноваження по розпорядженню землями у межах населених пунктів, окрім земель переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, поселкові, міські ради…». Таким чином, розпорядження землями у межах міста Синельникове належить до повноважень Синельниківської міської ради. А зазначена земельна ділянка не була передана у приватну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і тому вони не були ні власниками, ні користувачами земельної ділянки.

Стосовно вартості речей, які як зазначають позивач, знаходились в будинку, на період коли його було зруйновано, то стає незрозумілим як їхня вартість могла складати 12 250 грн., адже ще у 1999 році за заявою ОСОБА_1 Синельниківським бюро технічної інвентаризації було проведено обстеження будинку по АДРЕСА_1 встановлено 70% технічного зносу будинку, тому виникає питання, в якому стані були меблі в напівзруйнованому будинку і чи взагалі вони були? Також ціна меблів і взагалі їх наявність викликає сумніви, так як ніякими доказами це не доведено. З цього приводу самі ж позивачі в позовній заяві від 28 травня 2010 року зазначають, що «… коли будинок залишився без нагляду сусідка убрала без нашої згоди огорожу біля земельної ділянки, після чого люди почали зносити на нашу земельну ділянку сміття. Будинок почали потроху руйнувати: винесли меблі, зламали замки та двері», тобто позивачі самі підтверджують той факт, що меблів не було.

Стосовно плодових дерев, позивачі жодним доказом не підтверджують наявність дерев перелічених в додатку 2 до змін до позовної заяви. Тому вимоги стосовно виплати компенсації матеріальну шкоду вважаємо безпідставними та не обґрунтованими.

По-третє, позивачами не надано медичного висновку, що саме та в наслідок яких душевних страждань або психічного розладу у позивачів погіршився стан здоров’я.

Тому вимоги стосовно виплати компенсації за моральні страждання вважають безпідставними та не обґрунтованими. Просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

          У судовому засіданні досліджені наступні письмові докази: копія постанови Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2009 року у справі №2а-11/09; додаток 1 - перелік предметів та речей, що знаходились в будинку по АДРЕСА_1 в м. Синельникове, до його знесення; додаток 2 - розрахунок збитків завданих знищенням плодових дерев саду по АДРЕСА_1

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, прийшов до наступного висновку.

Підстави виникнення цивільних прав та обов’язків передбачені ст. 11 ЦК України. Так, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями  чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від відшкодування, якщо вона доведе,що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Так, згідно постанови Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2009 року дії Синельниківського МБТІ з видачі довідки від 03.06.2002 року про встановлення санітарно-технічного стану Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві власності визнані неправомірними;

дії посадової особи – голови виконкому Синельниківської міської ради Дніпропетровської області - ОСОБА_5 по прийняттю рішення № 151 від 19.06.2002 року «Про гасіння правовстановлюючих документів, узаконення самовільного будівництва»в частині гасіння правовстановлюючих документів на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та рішення № 81-5/ ХХІV від 22.11.2002 року«Про вилучення та надання земельних ділянок громадянам»в частині надання земельної ділянки в розмірі 503 кв.м. безкоштовно у власність ОСОБА_4 визнані незаконними;

визнано частково недійсним та скасовано рішення Синельниківського міськвиконкому від 19.06.2002 року № 151 «Про гасіння правовстановлюючих документів, узаконення самовільного будівництва»в частині гасіння правовстановлюючих документів  на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2;

визнано частково недійсним та скасовано рішення п’ятої сесії ХХІV скликання Синельниківської міської ради «Про вилучення та надання земельних ділянок громадянам»за № 81-5/ ХХІV від 22.11.2002 року, в частині надання земельної ділянки в розмірі 503 кв.м. безкоштовно у власність ОСОБА_4;

визнано частково недійсним та скасовано рішення виконкому Синельниківської міської ради Дніпропетровської області «Про оформлення права власності і обмін правовстановлюючих документів на об’єкти нерухомого майна, що належить фізичним та юридичним особам                     м. Синельникове»за №7 від 22.01.2003 року, в частині зміни правовстановлюючих документів ОСОБА_4 на будинок АДРЕСА_1 на свідоцтво про право власності.

Згідно ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Що стосується позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі оцінили спричинену їм матеріальну шкоду у розмірі 120 000 (сто двадцять тисяч) гривень.

Так, розмір встановлених ними збитків, складається з декількох факторів: загальної вартості предметів та речей, що знаходились в будинку по АДРЕСА_1 в м. Синельникове, до його знесення, розрахунку збитків, завданих знищенням плодових дерев саду по АДРЕСА_1 у м. Синельникове, мінімальної ринкової вартості житлового будинку у м. Синельникове, загальна площа якого приблизно дорівнює тій, що була в будинку позивачів, яка встановлена на  підставі оголошень про продаж будинків по вул.. Орджонікідзе в м. Синельникове аналогічної площі, в рекламних газетах.

Але, даний розмір матеріальної шкоди не знайшов свого повного підтвердження в ході судового розгляду, так як жодного належного цьому документального підтвердження позивачами суду не надано.

Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням   інших  обставин,  які  мають  істотне  значення.  При  визначенні  розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до роз'яснень, зазначених у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»при розгляді справ за позовом про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції України судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу держаної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує обсяг та характер незаконних дій та рішень посадової особи органу місцевого самоврядування та органу місцевого самоврядування, характер, обсяг та тривалість моральних страждань, яких позивачі зазнали у зв’язку з протиправними діями та рішеннями щодо їхнього майна, ступень вини заподіювача моральної шкоди, вимоги розумності, виваженості та справедливості. Щодо посилань позивачів на стан здоров’я, то суд їх до уваги не приймає, так як жодного належного цьому доказу суду не надано.

Згідно п.23 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від 21.05.1997 року № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, затвердження звіту про виконання відповідного бюджету

У зв’язку з викладеними обставинами, суд вважає можливим зменшити розмір моральної шкоди та стягнути з органу місцевого самоврядування, а саме, з Синельниківської міської ради на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 1000 грн. кожному.

          Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, а позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного та ст.ст. 11, 23, 1166 ч.1, ч.2, 1167 ч.1, 1173, 1174 ЦК України, ст.56 Конституції України, Постановою Пленуму Верховного Суду від 31.03.1995 року №4, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»від 21.05.1997 року № 280/97-ВР, керуючись ст. ст. 10, 11, 61,88, 209, 212. 214, 215, 217 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Синельниківської міської ради Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000 грн.

Стягнути з Синельниківської міської ради Дніпропетровської області на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 1000 грн. та держмито в сумі 34 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення –протягом десяти днів з дня отримання копії рішення..

Суддя:                                                                       Т.В.Прижигалінська