Справа № 2а-216/11

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11.02.2011 року                              Франківський районний суд м.Львова

в складі: головуючої- судді          Мікули О.І.

при секретарі-                              Куп’як В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України у Франківському районі м.Львова про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „дітям війни”, суд –

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся з адміністративним позовом в суд до відповідача- Управління Пенсійного Фонду України у Франківському районі м.Львова про визнання протиправними дій  щодо невиплати належної щомісячної допомоги «дитині війни», зобов’язання здійснити перерахунок та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „дітям війни” за період з 01.01.2006 року по 30.09.2010 року в розмірі 8291,01грн. Свої вимоги мотивує тим, що він відповідно до ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” є дитиною війни. Згідно із ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідачем всупереч вимог вказаного Закону така грошова допомога у 2006 йому не виплачувалася, у 2007-2010рр. йому виплачувалася частково, чим було порушено його право на отримання такої щомісячної соціальної допомоги. Просить позов задоволити.

У судове засідання позивач не з’явився, про розгляд справи був належним чином повідомлений, подав до суду заяву, якою позовні вимоги підтримує у повному об’ємі, просить справу слухати у його відсутності, у зв’язку із тим, що в силу свого захворювання не має можливості прибути у судове засідання, а тому суд вважає можливим розглянути справу у відсутності позивача.

Представник відповідача в судове засідання не прибула, хоча повідомлялася про час та місце слухання справи, подала до суду заяву про слухання справи у її відсутності, а тому суд вважає, що слід слухати справу у відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів з врахуванням поданих письмових заперечень, згідно яких проти позову заперечила, мотивуючи тим, що на законодавчому рівні не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, не визначено за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати вказаний розмір за відсутності поняття "мінімальна пенсія за віком" як розрахункової величини. Жодних змін не було внесено до видаткової частини Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” і після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 09 липня 2007 року №6-рп/2007, тому кошти на виплату оскаржуваного підвищення в 2007 році були відсутні. Зміни до Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік” у видаткову частину не внесені, тому кошти на виплату оскаржуваного підвищення в 2008 році також були відсутні. Враховуючи вищенаведене, вважає позов безпідставним, просить в позові відмовити та подає клопотання про відмову позивачу в поновленні строку звернення до суду.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з’ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Законом України „Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року встановлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 1 цього Закону визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2, котрий народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, є дитиною війни.

Статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Конституційний Суд України в Рішенні від 3 жовтня 1997 року N 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є і те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Пунктом 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Однак Законом України від 19 січня 2006 року N 3367-IV "Про внесення змін до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" пункт 17 статті 77 виключено та статтею 110 (викладеною цим Законом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Цей Закон був опублікований 22 березня 2006 року і набрав чинності 2 квітня 2006 року.

Тобто, з 2 квітня 2006 року стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" знову почала діяти. Але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець, могло здійснюватись лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" не приймалися. Положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", якими було встановлено обмеження виплати щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни" не були оскаржені до Конституційного Суду України та не визнавались неконституційними.

З огляду на те, що встановлені законодавством умови підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни у 2006 році не настали, суд вважає, що слід відмовити у задоволенні позову в частині стягнення щомісячної соціальної допомоги за 2006р.

Разом з тим, відповідно до положень ст.3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Частина 2 ст. 8 Конституції України встановлює вимогу щодо законів України –всі вони приймаються виключно на основі  Конституції України і повинні відповідати їй.

Частиною 3 ст.22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України, вичерпний перелік яких закріплений у ст.64 Конституції України.

Проте Законами України „Про державний бюджет України на 2007 рік” та „Про державний бюджет на 2008 рік” дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було обмежено.

Однак рішенням Конституційного суду України від  09.07.2007р. №6-рп/2007 визнано неконституційними положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік”, за якими підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного суду України від  22.05.2008 р. №10-рп/2008 визнано неконституційними положення пункту 41 розділу II  Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", згідно з яким дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

З дня ухвалення Конституційним Судом України рішень №6-рп/2007 та №10-рп/2008 визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік” втратили чинність та положення пункту 41 розділу II  Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", отже, з цього часу відновлено дію  ст. 6  Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року та від 22 травня 2008 року мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей, що визнані неконституційними.

Судом встановлено, що всупереч рішенням Конституційного Суду України Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова оспорювана позивачем надбавка з липня по грудень 2007 року та з травня по грудень 2008 року виплачувалась не в повному обсязі, тому позов в частині виплати суми за вказаний період слід задоволити, зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у Франківському районі м.Львова здійснити нарахування і виплату ОСОБА_2 щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року на підставі положень статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Що стосується позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача нарахувати позивачу недоплачене підвищення до пенсії за період з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року, то такі до задоволення не підлягають та суд мотивує це наступним. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом цього Рішення, тобто з 09 липня 2007 року. Отже, саме з 09.07.2007 року відновлено дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Що стосується позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача нарахувати позивачу недоплачену соціальну допомогу за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, то такі підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом цього Рішення, тобто з 22 травня 2008 року. Отже, саме з 22.05 2008 року відновлено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає, що дії Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова по невиплаті та недоплаті позивачу підвищення до пенсії за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року  відповідно до вимог статті  6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” є протиправними, при цьому суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на відсутність коштів для вказаних виплат.

Поряд з цим, суд відмовляє в задоволенні позову в частині покладення обов'язку на відповідача по здійсненню нарахування та виплати недоплаченої соціальної допомоги як дитині війни за період з 01.01.2007р. по 09.07.2007р. та за період з 01.01.2008р. по 22.05.2008р., оскільки до прийняття рішення Конституційним Судом України положення Законів України «Про Державний бюджет на 2007 та на 2008р.р. були чинними.  

Згідно зі ст.8  КАС України суд при вирішенні справ керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Даний принцип застосовується судом з врахуванням практики Європейського Суду з прав людини.

          Як вбачається із ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини”, суди при розгляді справ застосовують практику Суду як джерело права.

Не приймаючи до уваги посилання відповідача на відсутність коштів, суд враховує рішення Європейського Суду з прав людини по справі “Качко проти України” (заява №63134/00), згідно якого органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Вказана норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Також дія норм ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на 2010р. не була зупинена чи обмежена Законом України «Про Державний бюджет на 2010р.».

Тому слід визнати обґрунтованими вимоги позивача в частині визнання бездіяльності відповідача щодо ненарахування та виплати щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»за період з 01.01.2009р. по 30.09.2010р., та зобов’язання нарахувати і виплатити підвищення до пенсії за вказаний період.

Оскільки визначення розміру такої надбавки до пенсії  покладається на відповідача, тому суд не може взяти до уваги розрахунок заборгованості  по цій доплаті за вказаний, яку визначає позивач, а тому вимоги задовольняє частково і покладає обов’язок  на відповідача провести нарахування  та  виплату позивачу за вказані вище періоди  надбавки до пенсії, виходячи із розміру встановленого  ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Крім цього, на час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Керуючись ст.ст. 7-12, 86, 100, 161-162, 167 КАС України, ст.ст.8, 22 Конституції України, Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року по справі №6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року по справі  №10-рп/2008, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задоволити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова щодо ненарахування та виплати ОСОБА_2 щомісячної доплати до пенсії згідно зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року, за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року протиправними.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у Франківському районі м.Львова здійснити нарахування і виплату ОСОБА_2 щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року, за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року на підставі положень статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за виключенням нарахованих і сплачених позивачу сум.

У решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.

          На постанову суду може бути подано апеляційну скаргу в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України до Львівського апеляційного адміністративного суду через районний суд.

          Суддя                                                                                                                Мікула  О.І.