Справа № 2-720/11 .

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03.03.2011 року                                            Франківський районний суд м.Львова

в складі: головуючої-судді                    Мікули О.І.

при секретарі-                              Горецькій З.В.

з участю позивача-                                        Жука З.Д.

представника відповідача-                              Рібуна Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Львівських міських електромереж Франківського району м.Львова про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, суд, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення матеріальних збитків у розмірі 1008 грн., моральної шкоди в сумі 5000 грн. та судові витрати. Свої вимоги мотивує тим, що 15.06.2010 р. близько 11 год. 30 хв. при заміні відповідачем електролічильника в його квартиру була подана електронапруга в 380 вольт замість 220 вольт. Внаслідок цього в його квартирі згорів телевізор «ШАРП»вартістю 969 грн. та зарядний пристрій для мобільного телефону «Нокія»вартістю 39 грн. Крім того, йому була завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що у випадку його відсутності в такому випадку у квартирі, де б могла виникнути пожежа, яка б призвела до повного знищення матеріальних цінностей- особистого майна, а саме: кухонних меблів, меблів спальної кімнати, вікон, дверей, а також речей- пальт, плащів, курток, сорочок, взуття, книг, документів та ряду інших матеріальних цінностей.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, поясненння дав аналогічні викладеним у позовній заяві, вважає, що шкода йому завдана саме Львівськими міськими електромережами Франківського району м.Львова, оскільки працівники саме даної організації здійснювали заміну електролічильника і після заміни такого була подана електронапруга в 380 вольт замість 220 вольт, і саме цей відповідач повинен нести відповідальність за пошкодження його майна. Просить позов задоволити та стягнути з відповідача матеріальні збитки у розмірі 1008 грн. та 5000 грн. моральної шкоди.

          У судовому засіданні представник відповідача- Рібун Р.В. проти позову заперечив та пояснив, що Франківський район електричних мереж Львівських міських електричних мереж Відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго»є виробничим структурним підрозділом ВАТ «Львівобленерго»на правах цеху та не користується правом юридичної особи. Крім того, ВАТ «Львівобленерго»несе відповідальність з технічний стан зовнішніх мереж- до вводу в будинок АДРЕСА_1, за стан внутрішньо будинкових електромереж –ЛКП «Сонячне», а за стан внутрішньо квартирних мереж (квартири №19) –позивач. Тому у даному випадку Львівські міські електромережі Франківського району м.Львова не є належним відповідачем. Разом з тим, позивачем не надано суду належних доказів, які підтверджують факт понесення ним витрат на відновлення пошкодженої речі або доказів реальної вартості робіт, необхідних для відновлення пошкоджених речей; крім того, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є також безпідставною, оскільки ст.1167 ЦК України, на яку покликається позивач не регулює правовідносин, з приводу яких виник спір, оскільки такі є договірними, регулюється спеціальним законодавством та є не деліктними. Тому просить у задоволенні позову відмовити за безпідставністю.        

Заслухавши пояснення сторін, з’ясувавши дійсні обставини справи, права та обов’язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

          Судом встановлено, що дійсно працівниками Львівських міських електромереж Франківського району м.Львова 15.06.2010р. проводилася планова заміна електролічильників у будинку за адресою по АДРЕСА_1. 16.08.2010р. позивач звернувся в суд з позовом до відповідача- Львівських міських електромереж Франківського району м.Львова, в якому просить стягнути завдані йому матеріальні збитки у розмірі 1008грн. та моральну шкоду в сумі 5000 грн.

          Ч.2 ст.30 ЦПК України зазначає, що позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

          Як встановлено в судовому засіданні, Львівські міські електромережі Франківського району м.Львова є виробничим структурним підрозділом ВАТ «Львівобленерго»на правах цеху та не користується правом юридичної особи.

          Згідно з вимогами ч.1 ст.33 ЦПК України, суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача, якщо позов пред’явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача. В судовому засіданні позивач заперечив проти заміни відповідача на належного чи залучення співвідповідачем належного відповідача, ствердивши, що відповідачем у справі є Львівські міські електромережі Франківського району м.Львова, оскільки працівниками саме Львівських міських електромереж Франківського району м.Львова 15.06.2010р. проводилася планова заміна електролічильника, і саме ними завдано матеріальні збитки і моральна шкода.

Оцінюючи вищенаведені обставини, суд вважає, що позов до Львівських міських електромереж Франківського району м.Львова є безпідставним, оскільки це неналежний відповідач, і з цих підстав слід відмовити у задоволенні позовних вимог.

Разом з тим, згідно з положеннями ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. З огляду на це, юридичною відповідальністю, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди є склад цивільного правопорушення, обов’язковими елементами якого є сукупність: шкоди, протиправної поведінки, причинного зв’язоку між шкодою та протиправною поведінкою, вини.   

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, позивач не представив суду належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження усі викладених обставин, а також в судовому засіданні належними та допустимими доказами не встановлено факту вчинення відповідачем неправомірних дій, у зв’язку з чим відсутні необхідні елементи цивільно-правовї відповідальності, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити за їх безпідставністю.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті (відшкодування моральної шкоди незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала).

                    Можливість відшкодування за положеннями ст. 1167 ЦК України моральної шкоди є відповідальністю у спірних позадоговірних (деліктних) правовідносинах, проте у даному спорі є зобов'язання, що виникають на підставі договору укладеного між ВАТ «Львівобленерго»та ОСОБА_2, зі змісту укладеного договору можливості відшкодування моральної шкоди не передбачено, крім відповідальності, передбаченої п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів». За таких обставин правові підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди відсутні.

Таким чином, враховуючи усі вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст.10, 60, 208, 209, 212, 213-215, 218 ЦПК України,  ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Львівських міських електромереж Франківського району м.Львова про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди - відмовити за безпідставністю позовних вимог.

                    На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Львівської області через районний суд.

                    Суддя:                                                                                               Мікула О.І.