Справа № 2-368                                                 2011 р.                                                                                 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

18 лютого 2011 року                                Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючого –судді - Ванівського О.М.

              при секретарі – Яриш О.В.

з участю позивача –ОСОБА_1

адвоката –ОСОБА_2

представника відповідача Галицького ВДВС ЛМУЮ та третьої особи –Пиць А.А.,

представника відповідача Управління державного казначейства України у Львівській області –Щерби Н.Р., Стегнія А.В., Сивик В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, Головного управління державного казначейства України у Львівській області, треті особи Пиць Андрій Андрійович, Підрозділ примусового виконання рішень ГУЮ у Львівській області про відшкодування моральної шкоди

в с т а н о в и в :

 ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, Головного управління державного казначейства України у Львівській області, треті особи Пиць Андрій Андрійович, Підрозділ примусового виконання рішень ГУЮ у Львівській області про відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн.

В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що 20.05.2008 р. Галицьким районним судом м.Львова була винесена ухвала про примусове проникнення у належне їй житлове приміщення. Дана ухвала була виконана 11.07.2008 р., а саме було здійснено примусове входження у її квартиру і описано майно, що підтверджується актом опису й арешту майна. 31.10.2008 р. державний виконавець Пиць А.А. та інші представники, які були разом з виконавцем вчинили повторне примусове входження у належне мені житлове приміщення. Даний примусові дії були вчинені шляхом взлому дверей. Державний виконавець не мав права двічі входити у належне їй житлове приміщення по одній і тій же ухвалі суду, оскільки остання була виконана 11.07.2008 р. В ухвалі суду про дозвіл на примусове проникнення у належне їй житлове приміщення не вказано, що можна входити у нього, коли забажаєш, тобто остання є одноразовою. Вона неодноразово писала і доводила, що майно, яке було описане являється лише її майном, однак державним виконавцем це було проігноровано. В результаті другого приходу державного виконавця до її квартири, незаконного взлому дверей, у неї погіршився стан здоров'я, її було госпіталізовано у лікарню і причиною цього були великі стреси, які вона отримала в результаті дій державного виконавця, що підтверджується довідкою про стан здоров'я. Своїми протиправними діями Галицький ВДВС ЛМУЮ в особі державного виконавця Пиць А.А. спричинив їй не тільки матеріальну, але і моральну шкоду, яка проявилась у моральних, фізичних, душевних та психічних стражданнях.

В судовому засіданні позивач та її адвокат позов підтримали та дали аналогічні до викладених у позовній заяві пояснення.

Представник відповідача Галицького ВДВС ЛМУЮ та третя особа –Пиць А.А. в судовому засіданні позов заперечив, подавши письмові заперечення та уточнення до них(а.с.12-14,95-96), та дав аналогічні пояснення.

Представники відповідача Управління державного казначейства України у Львівській області –Щерба Н.Р., Стегній А.В., Сивик В.М. в судовому засіданні позов заперечили, подавши письмові пояснення(а.с.62)

Представник третьої особи - підрозділу примусового виконання рішень ГУЮ у Львівській області, будучи належним чином повідомленим, в судове засідання не з’явився, неповідомивши суд про причини неявки чи про відкладення розгляду справи, тому суд керуючись ст.169 ЦПК України вирішує справу на підставі наявних в ній даних і доказів.

Заслухавши пояснення позивача та її адвоката, представника відповідача і третьої особи, представників управління ДКУ у Л/о, дослідивши та перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що в Галицькому відділі державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції на виконанні перебувало виконавче провадження ВП 6165253 з примусового виконання дублікату виконавчого листа №6-157 виданого 08.11.2007р. Галицьким районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 11372,14 грн.

На момент розгляду даної справи вказане виконавче провадження перебувало на виконання у підрозділі примусового виконання рішень ГУЮ у Львівській області.

З приводу примусового виконання виконавчого листа №6-157 виданого 08.11.2007р. Галицьким районним судом м. Львова, державним виконавцем надіслано в Галицький районний суд подання про примусове проникнення у належне ОСОБА_9 жиле приміщення, яке знаходиться в АДРЕСА_1

06.06.2008р. в Галицький ВДВС ЛМУЮ надійшла ухвала видана 20.05.2008р. Галицьким районним судом міста Львова про дозвіл на примусове проникнення у належне ОСОБА_9 жиле приміщення, яке знаходиться в м. Львові по вул. Коцюбинського 25/11(а.с.64-65).

11.07.2008р. при примусовому виконанні державний виконавець безперешкодно зайшов в житлове приміщення належне ОСОБА_9, та згідно акту державного виконавця в присутності представника органу опіки та піклування Галицької районної адміністрації Стецишин М.М. було встановлено, що права і свободи дітей не порушені(66-70).

В акті опису й арешту майна державний виконавець описав речі в кількості 13 шт., оголосив заборону на їх відчуження та передав стягувачу на зберігання. При спробі стягувана винести речі, які передані йому на зберігання боржник та ОСОБА_1 чинили фізичні перешкоди.

В судовому засіданні встановлено і це не заперечили сторони, що через фізичне втручання боржника та ОСОБА_1 стягувач був позбавлений можливості взяти речі, які були передані йому на зберігання, що призвело до унеможливлення проведення виконавчих дій.

Як вбачається із матеріалів справи, позивача - ОСОБА_1 24.10.2008р. було письмово попереджено про примусове проникнення 31.10.2008р.. Вказану обставину підтвердила сама позивач у своїх зверненнях до ГУЮ України у Л/о та Міністра Юстиції України.

31.10.2008р. державний виконавець з стягувачем, представником органу опіки та піклування Галицької районної адміністрації, двома представниками ЛКП «Княже місто», двома представниками Галицького РВ ГУМВС у Л/о, двома понятими здійснив примусове проникнення в житлове приміщення по вул. Коцюбинського 25/11.

Як вбачається із матеріалів справи, оскільки на дзвінок у двері та дзвінок на мобільний телефон боржника двері ніхто не відчинив, то шляхом просвердлювання замків вхідних дверей, двері були відкриті. При вході в коридор квартири встановлено, що в квартирі перебували ОСОБА_1 та її неповнолітня дитина. Згідно акту державного виконавця від 31.10.2008р. права дитини при виконанні не були порушені.

04.11.2008р. на підставі акту державного виконавця від 31.10.2008р. за невиконання законних вимог державного виконавця, перешкоджання проведення   виконавчих дій на ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 170 грн., який був оплачений.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»заходами примусового виконання: є звернення стягнення на майно боржника. Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що державний виконавець зобов’язаний вживати заходів примусового  виконання рішень,  встановлених цим  Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Згідно ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження»звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Вказані норми Закону прямо зобов’язують державного виконавця проводити опис майна боржника не позбавляючи тим права звертатись зацікавлених осіб до суду про виключення майна з акту опису й арешту.

Як вбачається із матеріалів справи позивач зверталась до Галицького районного суду м.Львова із позовом про виключення майна з опису. ЇЇ позов було задоволено(а.с.5-7)

Відповідно до ст. 30 Конституції України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

20.05.2008р. Галицьким районним судом міста Львова була винесена Ухвала про дозвіл на примусове проникнення у належне ОСОБА_9 жиле приміщення, яке знаходиться в АДРЕСА_1

Крім того, судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 неодноразово безпідставно перешкоджала виконанню рішення суду та дій спрямованих на виконання постанов державного виконавця працівниками правоохоронних органів шляхом погрози вчинення самогубства кухонним ножем.

          Також, судом встановлено, що позивач не зверталась до суду із скаргами на дії державного виконавця щодо правомірності його дій у зв’язку із примусовим проникненням до житла.

          Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно ч.3 ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 (далі - Постанова) передбачено, що при заподіянні особі моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб. Окрім того, відповідно до п.9 Постанови суд визначає розмір моральної шкоди в залежності від характеру та обсягу страждань і фізичних, душевних, психічних), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат. Зокрема враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступень зниження престижу, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Стаття 60 ЦК України зобов'язує, сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Отже, позивач повинен обґрунтувати, чим підтверджується факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні посилання позивача на те, що нею не було отримано письмове попередження про примусове проникнення, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, зокрема скарги позивача від 30.10.2008р. адресованої у Головному управління юстиції у Л/о та Міністру Юстиції України, остання зазначає, що отримала попередження, на примусове проникнення у жиле приміщення. Крім того, як вбачається із заяви ОСОБА_1 адресованій Головному управлінні юстиції у Львівській області та Міністру Юстиції України від 05.11.2008р., заявник 31.10.2008р. о 11:00 гол. відпочивала із трьома неповнолітніми дітьми на 2-му поверсі, пробудилась від шуму дрельки за допомогою якої було зламано дверний замок.

З огляду на вище наведене, суд вважає, що позивач належним чином не довела неправомірність дій державного виконавця і факту спричинення їй моральної шкоди діями державного виконавця Галицького ВДВС ЛМУЮ. Додані нею медичні документи із лікувального закладу не доводять, що наявні в неї захворювання є наслідком примусового входження в її квартиру працівників Галицького ВДВС ЛМУЮ.

Відповідно до ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 1167, 1172 ЦК України, ст. ст. 10, 11,88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або в порядку ч.1 ст. 294 ЦПК України.

Суддя                                               О.М.Ванівський