Справа № 2–426

2011р.

Р І Ш Е Н Н Я

   І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

09 лютого 2011 року                                                Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючого-судді - Ванівського О.М.

         при секретарі –Яриш О.В.

з участю позивача –ОСОБА_1

        представника позивача –ОСОБА_2

        представників відповідача –ОСОБА_3 та ОСОБА_4

        представника третьої особи: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , третя особа державний виконавець Галицького ВДВС ЛМУЮ ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів та пені,

встановив :

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить винести рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_6  на її користь 9239,54 грн. заборгованості із сплати аліментів та 26391, 19 грн. пені за несвоєчасну сплату аліментів на підставі рішення Галицького районного суду від 15.07.2003р. згідно якого позов ОСОБА_7 було задоволено та присуджено стягувати з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання дочки ОСОБА_8 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше половини неоподаткованого мінімуму доходів громадян, щомісячно , починаючи з 25.06.03р. і до повноліття. В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що відповідач сплачував аліменти частково в розмірі 209,60 грн, що є менше розміру аліментів, визначених у рішені суду. Згідно довідки ДВС Галицького ЛМУЮ м.Львова станом на 31.12.2009р. заборгованість відповідача по сплаті аліментів становить 9239,54 грн.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги зменшила та просила стягнути з відповідача 15 397,82 грн. пені, крім того дала пояснення аналогічні тим, які зазначені в позовній заяві.         

Представник відповідача подав письмові заперечення на позовні вимоги в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в зв’язку з їх необгрунтваністю та тим, що рішення в справі про стягнення аліментів  прийнято судом, триває виконавче провадження і відповідно позивачка не вправі ставити питання про стягнення заборгованості за аліментами. Крім того представник відповідача проти заяви про зменшення позовних вимог заперечив та пояснив, що розрахунок, приведений у заяві про зменшення позовних вимог не відповідає дійсному розміру заборгованості та суперечить розрахунку заборгованості за аліментними зобов’язаннями Галицького ДВС Львівського міського управління юстиції, що представлений позивачкою разом з первісним позовом та повідомив, що у відповідності до  частини 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»розмір заборгованості по аліментах визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення виходячи з фактичного заробітку (доходів), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилося, або одержуваного ним на момент визначення заборгованості у твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні. Якщо боржник в цей період не працював, заборгованість визначається виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості. Державний виконавець у разі надходження виконавчого документа повинен підрахувати розмір заборгованості по аліментах і повідомити про нього стягувача і боржника. Державний виконавець не виконав  даної вимоги закону

Представник ДВС  в судовому засіданні пояснив, що сторони повідомлялись про хід виконавчого провадження, однак доказів про ознайомлення з заборгованістю за виконавчим документом суду не представив, та повідомив суд, що усно повідомляв матір відповідача про існування заборгованості за аліментами.

Заслухавши пояснення позивача та її представника ОСОБА_2, представників відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4, представника третьої особи ОСОБА_5, з’ясувавши дійсні обставини справи, права та обов’язки сторін, дослідивши зібрані по справі  докази, суд приходить до висновку, що  позов  підлягає  до  задоволення частково з наступних підстав.          

Судом встановлено, що рішенням Галицького районного суду від 15.07.2003р.  позов ОСОБА_7 було задоволено та присуджено стягувати з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 аліменти  на утримання дочки ОСОБА_8 в розмірі 1\4 частини з усіх видів заробітку, але не менше половини неоподаткованого мінімуму доходів громадян, щомісячно, починаючи з 25.06.03р. і до повноліття. Однак відповідач свій обов’язок належно не виконував, сплачував аліменти частково в розмірі 209,60 грн., що є менше розміру аліментів, визначених у рішенні суду.

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу вбачається, що шлюб між сторонами розірвано 16.04.2004р. у відділ РАЦС Галицького РУЮ м.Львова ( а.с.6).

З свідоцтва про народження ОСОБА_8 вбачається, що її батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ( а.с.41).

З листа ДВС у Галицькому районі м.Львова від 25.02.2006р. вбачається що в ОСОБА_6 є заборгованість по сплаті аліментів ( а.с. 44).

У відповідності до п.1 ст. 196 Сімейного кодексу України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Згідно п.3 ст. 195 Сімейного кодексу України якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості.

Відповідно до ч.3 ст.74 Закону україни «Про виконавче провадження»розмір заборгованості по аліментах визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення виходячи з фактичного заробітку (доходів), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилося, або одержуваного ним на момент визначення заборгованості у твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні. Якщо боржник в цей період не працював, заборгованість визначається виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості. Державний виконавець у разі надходження виконавчого документа повинен підрахувати розмір заборгованості по аліментах і повідомити про нього стягувача і боржника.

Як вбачається з пояснень сторін та матеріалів справи боржник не був повідомлений про розмір заборгованості за аліментами і відповідно не знав про її розмір. Відповідач з часу прийняття рішення про стягнення аліментів не ухилявся від виконання своїх зобов’язань та продовжував сплачувати кошти в розмірі 200 грн. щомісячно. Як вбачається з пояснень ДВС та представника відповідача ОСОБА_4 відповідач перебуваючи за кордоном  передавав кошти для сплати аліментів їй, а та в свою чергу сплачувала їх на користь позивачки. Дана обставина свідчить, що матері відповідача було відомо про збільшення розміру належних до сплати аліментів, однак остання не була представником у виконавчому провадженні. В матеріалах виконавчого провадження відсутні докази належного повідомлення відповідача про хід виконавчого провадження та про розмір заборгованості за виконавчим документом.

У відповідност до ст. 614 ЦК України умовою відповідальності є вина. У відповідності до ч.1 згаданої статті особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Як вбачається з представлених доказів, боржник з часу винесення судом рішення про стягнення аліментів  не ухилявся від сплати аліментів і виконував їх належним чином виходячи із своїх фінансових можливостей.

          Аналізуючи зібрані в справі докази та положення норм Закону України «Про виконавче провадження»суд вважає, що заборгованість за аліментними зобов’язаннями виникла в тому числі і з вини ДВС, оскільки остання не вжила всіх передбачених законом заходів для належного повідомлення боржника про хід виконавчого провадження та про розмір боргових зобов’язань.

          Розрахунок заборгованості приведений як у первісному позові так і у заяві позивачки про зменшення позовних вимог не відповідає розрахунку заборгованості, представленої ДВС Галицького району. Обгрунтувати свої вимоги в частині проведеного нарахування заборгованості викладені у позові позивачка та її представник не змогли. Враховуючи дану обставину, суд приходить  до висновку, що для прийняття рішення про стягнення пені слід виходити з розрахунку, що приведений ДВС Галицького району. Так у відповідності до  ч.1 ст.196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. З розрахунку проведеного судом вбачається, що розмір пені становить 8153,85 грн. Враховуючи реальну заборгованість відповідача з врахуванням ступеня його вини суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задоволити частково, а саме стягнути з відповідача 1/3 від нарахованої Галицьким ВДВС ЛМУЮ суми пені.

          Оскільки нарахована Галицьким ВДВС ЛМУЮ пеня в розмірі 8153,85 грн., то з відповідача слід стягнути 2717,95 грн.

Керуючись ст.ст.10, 58, 59, 60, 130, 209, 215 ЦПК України ст.614 ЦК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , третя особа державний виконавець Галицького ВДВС ЛМУЮ ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів та пені – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 1/3 частину нарахованої Галицьким ВДВС ЛМУЮ пені, а саме 2717,95 грн.

Стягнути з ОСОБА_6 51 грн. судового збору в користь держави та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або в порядку ч. 1 ст. 294 ЦПК України.

Суддя                                    О.М.Ванівський