Справа № 2-264

                               2011 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          04 березня 2011 року                                                                      смт. Станиця Луганська

          Станично-Луганський районний суд Луганської області в складі:

                    Головуючого-судді                                        Соболєва Є.О.,

                    при секретарі                                                   Сухаревській Н.О.,

                    представника третьої особи                              Павловій Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Станиця Луганська цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа ВГІРФО Станично-Луганського РВ УМВС України в Луганській області,  про усунення перешкод в здійсненні права власності, визнання втратившими право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В :

31.01.2011 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом до відповідачки ОСОБА_3 в інтересах її малолітніх дітей, посилаючись на наступні обставини.

Позивачка є власницею житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом  ВКІ № 641143 від 05.04.2008 року, посвідченого державним нотаріусом Станично-Луганської державної нотаріальної контори І.В. Перепелиця.

11 вересня  2009 року  позивачка зареєструвала відповідачку разом з її малолітніми дітьми у вищевказаному житловому будинку. У червні 2010 року відповідачка разом із дітьми виїхала проживати у с. Валуйське та по теперішній час вони в цьому будинку не проживають.  Добровільно зніматись з реєстраційного обліку ОСОБА_3 не бажає.

Наявність реєстрації відповідачки разом з її малолітніми дітьми в помешканні позивачки перешкоджає їй у здійсненні прав на власний розсуд користуватися та розпоряджатися власним майном, тому вона вимушена була звернутися з цим позовом до суду, в якому просила усунути перешкоди у здійсненні нею права користування та розпорядження житловим будинком, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, визнавши відповідачку ОСОБА_3 та її малолітніх дітей: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 втратившими право користування зазначеним житловим приміщенням.  

          В судовому засіданні  позивачка підтримала свій позов в повному обсязі, просила його задовольнити.

Відповідачка  ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей:  ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судове засідання надала заяву, в якій позовні вимоги позивачки визнала в повному обсязі, просила справу розглянути  за її відсутності.

Представник третьої особи СГІРФЛ Станично-Луганського РВУМВСУ Павлова Т.І суду пояснила, що згідно ст. 7 Закону України «Про свободу пересування на вільний вибір місця проживання в Україні» вони зобов’язані зняти з реєстрації особу, яка в судовому порядку буде визнана такою, що втратила право на проживання за місцем реєстрації.

Вислухавши позивачку, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим, який підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Ст. 167 Житлового кодексу України передбачає загальні правила втрати права користування житловим приміщенням.

З копії свідоцтва про право на спадщину за законом  ВКІ № 641143 від 05.04.2008 року, посвідченого державним нотаріусом Станично-Луганської державної нотаріальної контори І.В. Перепелиця вбачається, що позивачка є власницею житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16.04.2008 року видно, що позивачка є власницею житлового будинку, розташованого за вказаною адресою, про що також свідчить технічний паспорт на житловий будинок, де власницею вказана позивачка.

Довідкою, виданою виконавчим комітетом Станично-Луганської селищної ради та актом обстеження матеріально-побутових умов депутата Станично-Луганської селищної ради підтверджується, що за вказаною вище адресою дійсно зареєстровані ОСОБА_3 та її малолітні діти: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,  ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та  ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, які з червня 2008 року по теперішній час у вказаному  будинку не проживають.

Таким чином, враховуючи, що відповідачка позов визнала, суд вважає позов доведеним, тому ОСОБА_3 та її неповнолітніх дітей слід визнати такими, що втратили право користування житловим будинком, розташованим за вищезазначеною адресою, який на праві власності належить позивачці.

На підставі ст. 391 ЦПК України, керуючись ст. ст. 209, 212-215, 224-233 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

          Позов задовольнити.

          Усунути перешкоди в здійсненні ОСОБА_2 права користування та розпорядження житловим будинком, який належить їй на праві власності, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, визнавши  ОСОБА_3 та її малолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 такими, що втратили право користування вказаним житловим приміщенням.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через Станично-Луганський районний суд Луганської області протягом 10-ти днів з моменту його проголошення.

Головуючий: