Апеляційний суд Кіровоградської області

Справа №  22ц-490/11        Головуючий у суді І-ї інстанції  Гармаш Т.І.

26                          Доповідач Авраменко  Т. М.   

РІШЕННЯ

Іменем України

10.03.2011 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області  у складі:

                                    головуючої судді : Авраменко Т.М.

                                                суддів :  Кіселика С.А., Суровицької Л.В.

                                  при секретарі :  Слюсаренко Н.Л.

     за участю  відповідачів

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та апеляційною скаргою ОСОБА_3  на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області  від 20 грудня  2010  року по справі за  позовом публічного акціонерного товариства „Банк «Фінанси та Кредит”  до  ОСОБА_2 та ОСОБА_3  про стягнення заборгованості по кредитному договору.

        Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

                                                В С Т А Н О В И Л А :

          В липні 2010 року публічне акціонерне товариство „Банк «Фінанси та Кредит” ( далі - банк)   звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3  про стягнення заборгованості по кредитному договору.

       Позивач зазначав, що 12 жовтня 2007 року між банком та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого  банк  надав йому кредит на придбання автомобіля в сумі 10061 доларів США з терміном остаточного погашення до 11 жовтня 2012 року.

        З метою забезпечення належного виконання зобов’язання по кредитному договору 12 жовтня 2007 року з відповідачем ОСОБА_3  укладено договір поруки про  солідарну відповідальність перед банком по зобов’язанням ОСОБА_2, а також договір застави автомобіля, належного позичальнику.     

        Оскільки позичальник з 17 серпня 2009 року не виконує свої зобов’язання по кредитному договору щодо погашення кредиту щомісячно у визначеній сумі, то виникла заборгованість, загальний розмір якої  станом  на  22 червня  2010 року становить 60380 грн.14 коп.

         Позивач просив стягнути з відповідачів  солідарно зазначену суму боргу та судові витрати у справі.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області  від 19 жовтня  2010 року позов  задоволено: стягнуто солідарно з відповідачів  на користь банку заборгованість по кредиту в сумі 60380 грн.14 коп. та судові витрати в рівних частках: по сплаті судового збору  603 грн.81 коп., 120  грн. витрат на інформаційно-технічний розгляд справи .

В апеляційній скарзі  відповідач ОСОБА_2  просить скасувати рішення суду, зобов’язати банк достроково розірвати кредитний договір, зафіксувати заборгованість по договору в розмірі 17385 грн.68 коп. Посилається на те,що він не отримував готівкові кошти в сумі 10061 доларів США, а сплатив за автомобіль 50401 грн., що свідчить про взяття ним кредитних коштів в

                                                                                                                                                      2

національній валюті. Погашення кредиту ним проводилося також в гривнях, а позивач при укладенні договору ввів його в оману.

В апеляційній скарзі  відповідач ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду в частині стягнення з неї заборгованості за кредитним договором та відмовити банку в позові до неї, а всю заборгованість стягнути з ОСОБА_2 в частині в задоволення позову до нього та ухвалити нове рішення про  відмову в позові про стягнення заборгованості з нього. Посилається на те, що суд неправильно застосував норми матеріального права та не врахував, що відповідно до укладеного  між ними договору порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання зобов’язання  за кредитним договором не заявив вимоги до поручителя. Прострочка виникла 17 серпня 2009 року, проте до 18 лютого 2010 року банк вимог до неї не пред’явив. Суд не дав належної оцінки, що повідомлення банку про виникнення заборгованості по кредитному договору банк направив їй не за адресою, яка зазначена в договорі.

        В засіданні апеляційного суду кожний з відповідачів підтримав доводи своєї апеляційної скарги.   

        Позивач  належним чином під розписку повідомлений про час і місце розгляду справи (а.с.88-89), в судове засідання не прибув, в письмовому запереченні просив відхилити апеляційні скарги (а.с.207-211).

        Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід відхилити, оскільки ухвалене судом першої інстанції рішення в частині позовних вимог до нього є законним і обґрунтованим, вимоги матеріального і процесуального права при розгляді справи додержано, а доводи апеляційної скарги не є істотними (стаття 308 ЦПК).

       Матеріалами справи підтверджується, що 12 жовтня 2007 року між банком та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до якого він взяв в кредит  грошові кошти в сумі 10061 доларів США на придбання автомобіля з терміном остаточного погашення до 11 жовтня 2012 року (а.с.12-15).

       Відповідно до п.3.5 кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів в разі порушення позичальником в період дії договору будь-яких умов договору, в тому числі здійснення не своєчасно або не в повному розмірі сплати грошових коштів на погашення кредиту або процентів. У випадку вимоги банку про дострокове повернення кредитних ресурсів та сплату процентів позичальник зобов’язаний  зробити повне погашення заборгованості за цим договором, тобто повернути отримані кредитні ресурси та сплатити всі проценти протягом 10 банківських днів з моменту одержання вимоги банку, банк може повідомляти позичальника по телеграфу, шляхом відправлення рекомендованих листів з повідомленням або шляхом доставки нарочним позичальнику за вказаною адресою.

         Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи,  позичальник неналежним чином виконував умови договору щодо щомісячного погашення кредиту та процентів з 17 серпня 2009 року, внаслідок чого виникла заборгованість. Повідомленням банку від 17 листопада 2009 року (а.с.22), яке ОСОБА_2 отримав, підтверджується виникнення заборгованості по чергових платежах за договором станом на листопад 2009 року в сумі 455,72 доларів США і 1519 грн.94 коп. та запропоновано її погасити і достроково повернути кредитні кошти. Проте заборгованість позичальник не сплатив, а  з липня 2010 року повністю припинив виконувати умови договору, що підтверджується випискою банку  з особового рахунку та наданими позичальником  квитанціями (а.с.91-98,115-151).

         Станом на 22 червня 2010 року прострочена заборгованість по кредиту становить 1264,66 доларів США, сума кредиту, що підлягає поверненню достроково, 4252,58 доларів США, заборгованість по відсоткам 50,84 доларів США, що еквівалентно 44056 грн. 88 коп. і пеня в сумі 16323 грн.26 коп., всього 60380 грн.14 коп.(а.с.7).

                                                                                                                                                                  3

          За таких обставин суд дійшов правильного і обґрунтованого висновку про стягнення з позичальника ОСОБА_2  на користь банку заборгованості  в сумі 60380 грн.14 коп.

         Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що він брав кредитні кошти не в доларах США, а в національній валюті спростовуються кредитним договором (а.с.12-15), нотаріально посвідченим договором застави автомобіля (а.с.20), заявою на отримання кредиту у валюті –долар,  заявою на видачу готівки та квитанцією про здійснення валютно-обмінної операції – проведено обмін 10061 доларів  на 50405 грн. 61 коп. (а.с.99-101).

       Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення  суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції (ч.1 ст.303 ЦПК України).

     Позовні вимоги про розірвання кредитного договору або визнання його недійсним не заявлено, в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 підстави для скасування рішення суду  відсутні.

       Апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

       З метою забезпечення належного виконання зобов’язання по кредитному договору 12 жовтня 2007 року з відповідачем ОСОБА_3  укладено договір поруки про  солідарну відповідальність перед банком по зобов’язанням ОСОБА_2 (а.с.17-18). Пунктом 5.1  договору поруки передбачено, що порука припиняється із припиненням зобов’язання, що забезпечується нею. Порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання  зобов’язання за кредитним договором,не заявив вимоги до поручителя.

       Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитор) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

      Згідно з ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку  і відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (ч.1 ст.554 ЦК України).

        Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

        Пунктом 3.3 кредитного договору передбачено, що позичальник  зобов’язується щомісячно, в термін з першого по десяте число кожного місяця здійснювати погашення позичкової заборгованості за кредитними ресурсами в розмірі 167,68 доларів США та нарахованими процентами згідно з графіком, що є додатком №1. Відповідно до п.2.3 договору поруки у разі нездійснення позичальником платежів протягом одного календарного дня  з моменту настання строку  сплати процентів, основного боргу або комісійної винагороди відповідно  у банка виникає повне право вимоги сплати боргу у повному обсязі до поручителя.

      Оскільки згідно з умовами договору позичальник  зобов’язувався повертати кредит щомісячно періодичними платежами, то при неналежному виконанні позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором строк пред’явлення кредитором вимоги до поручителя про повернення отриманих в кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу, тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_3, що банком пропущено шестимісячний строк для пред’явлення вимог до поручителя по всіх періодичних внесках, є безпідставними. 

     У випадку невиконання боржником своїх зобов’язань за кредитним договором обов’язок поручителя по їх виконанню виникає  з моменту повідомлення його кредитором (письмового

                                                                                                                                                                 4

або телетрансмісійного) про невиконання боржником умов кредитного договору (п.3.1 договору поруки).

    Задовольняючи позов до поручителя, суд виходив з того, що банк належним чином за місцем реєстрації повідомив поручителя про невиконання боржником кредитного договору та про дострокове повернення кредитних коштів, проте погодитися з таким висновком суду не можна.

     Згідно із ч.3 ст.10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 57-60 ЦПК.

     Дійсно, ОСОБА_3 з 16 лютого 2007 року, тобто і на час укладення договору поруки, зареєстрована за адресою АДРЕСА_2.  Разом з тим  відповідно до договору поруки місцем проживання поручителя та адресою поручителя є АДРЕСА_1 (а.с.17-18). Всупереч зазначеному, вимогу про виконання зобов’язань по кредитному договору банк направив ОСОБА_3 17 листопада 2009 року на адресу АДРЕСА_2 (а.с.23), яка повернулася банку без вручення адресату  (а.с.48-49). Інших вимог банк поручителю не направляв.

     Наведене свідчить, що позивачем не дотримано передбачений договором поруки порядок звернення  до поручителя з вимогою про виконання зобов’язань по кредитному договору, тому в позові про стягнення боргу до поручителя необхідно відмовити. Оскільки в позові до ОСОБА_3 відмовляється, то вся сума заборгованості по кредиту та судових витрат  на користь банку підлягає стягненню з ОСОБА_2

       Керуючись  п.2 ч.1 ст.307,ст.309, ч.2 ст.314,ст.316  ЦПК України, колегія суддів, -

            В И Р І Ш  И  Л  А :

         Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, апеляційну скаргу ОСОБА_3  задовольнити.

         Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області  від 20 грудня  2010 року в частині стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором в сумі 60380 грн.14 коп. та в рівних частках судових витрат з ОСОБА_3 скасувати.

       В позові  публічного акціонерного товариства „Банк «Фінанси та Кредит”  до  ОСОБА_3  про стягнення заборгованості по кредитному договору відмовити.

         В решті рішення суду залишити без змін.

         Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене  в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної  сили.

                        Головуючий суддя:

                                                 судді: