Категорія №2.11.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 листопада 2010 року Справа № 2а-6101/10/1270

           Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:                    Захарової О.В.

при секретарі:                     Білоконі Д.І.

за участю:                              

представника позивача:          Труфманова В.М. (довіреність від 26.05.2010 №03/5-316)

представники відповідача:          Кулікова О.Ю. (довіреність від 13.08.2010 №14976/10/10-013)

                                               Ткаченко А.О. (довіреність від 25.01.2010 №1032/24-014)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Луганськвугілля» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень №0001578012/0, №0001588012/0, № 0001598012/0, №0001608012/0 від 15.07.2010, -

                                                                В С Т А Н О В И  В:

              12 серпня 2010 року позивач – Державне підприємство «Луганськвугілля» звернувся з позовом до Спеціалізованої державної податкова інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001588012/0, 0001598012/0, 0001608012/0 від 15.07.2010.

               У судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги, після чого просив визнати протиправними дії Спеціалізованої державної податкова інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську при самостійному зарахуванні сплачених ДП «Луганськвугілля» сум у рахунок податкового боргу (податкових зобов’язань), які не вказані в призначенні платежу, визначеному у платіжних дорученнях, перелічених у Акті № 718/08-2/32473323 від 06.07.2010 «Про результати невиїзної документальної перевірки Державного підприємства «Луганськвугілля» з питань своєчасності сплати до бюджету сум податкових зобов’язань за період з 20.02.2009 по 30.06.2010; визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення №0001578012/0, №0001588012/0, №0001598012/0, №0001608012/0 від 15.07.2010.

              Представник позивача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, суду пояснив, що 19.07.2010 на адресу ДП «Луганськвугілля» надійшли повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську від 15.07.2010 за номерами 000157801/0, 000158801/0, 000159801/0, 000160801/0. Дані повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську були направлені на адресу ДП «Луганськвугілля» на підставі Акту перевірки № 718/08-2/32473323 від 06.07.2010 року «Про результати невиїзної документальної перевірки Державного підприємства «Луганськвугілля», код за ЄДРПОУ 32473323, з питань своєчасності сплати до бюджету сум податкових зобов'язань за період з 20.02.2009 по 30.06.2010».

                 Згідно податкового повідомлення-рішення № 000157801/0 від 15.07.2010 СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток, та за затримку на 452, 362 та 271 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 48 грн., згідно вказаного повідомлення рішення - ДП «Луганськвугілля» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 24 грн. за платежем: податок на прибуток.

           В акті № 718/08-2/32473323 від 06.07.2010, у пункті 3.1 відображено, що для розрахунку були прийняті до уваги платіжне доручення № 2066 від 17.05.2010 року.

            Кількість днів затримки сплати по вказаному порушенню, відповідно до визначених платіжних доручень складає 452, 362 та 271 день.

              Згідно податкового повідомлення-рішення № 000158801/0 від 15.07.2010 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб, та за затримку на 48 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 814,28 грн., згідно вказаного повідомлення рішення - ДП «Луганськвугілля» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 162,86 грн. за платежем: земельний податок з юридичних осіб.

          В Акті № 718/08-2/32473323 від 06.07.2010 у пункті 3.2 відображено, що для розрахунку було прийнято до уваги платіжне доручення №892-КН від 17.06.2010.

          Кількість днів затримки сплати по вказаному порушенню, відповідно до визначених платіжних доручень складає 48 днів.

            В платіжному дорученні №892-КН від 17.06.2010 було вказано призначення платежу: податок на землю за травень 2010 року.

          Згідно податкового повідомлення-рішення №0001598012/0 від 15.07.2010 СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб, та за затримку на 12 та 17 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 8058,14 грн., згідно вказаного повідомлення рішення - ДП «Луганськвугілля» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 805,81 грн. за платежем: земельний податок з юридичних осіб.

            В Акті № 718/08-2/32473323 від 06.07.2010 у пункті 3.2 відображено, що для розрахунку було прийнято до уваги платіжні доручення № 892-КН від 17.06.10 та № 701-КН від 12.05.2010.

             Кількість днів затримки сплати по вказаному порушенню, відповідно до визначених платіжних доручень складає 12 та 17 днів.

            В платіжному дорученні №701-КН від 12.05.2010 було вказано призначення платежу; податок на землю за квітень 2010 року. В платіжному дорученні №892-КН від 17.06.2010 було вказано призначення платежу: податок на землю за травень 2010 року.

            Згідно податкового повідомлення-рішення № 000160801/0 від 15.07.2010 СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, та за затримку на 459, 456, 431, 403, 400, 372, 371, 351, 346, 345, 335, 334, 329, 328, 327, 323, 321, 303, 273, 243, 212, 183 та 182 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 2250653,52 грн., згідно вказаного повідомлення рішення - ДП «Луганськвугілля» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 1125326,87 грн. за платежем: податок на додану вартість.

                    В платіжних дорученнях було вказано призначення платежу.

             Вказані в Акті порушення, на підставі яких винесені зазначені повідомлення-рішення, не є дійсними, в зв'язку з тим, що ДП «Луганськвугілля» вказаними в Акті платіжними дорученнями своєчасно сплачує заборгованість по земельному податку з юридичних осіб за поточними рахунками за конкретний місяць, а також сплачує розстрочку з ПДВ, згідно рішення суду № 12/604ад від 29.01.2007, № 2а-28666/09/1270 від 25.12.2009, № 12/778 від 26.12.2005, ухвали № 2а-2941/10/1270 від 23.04.10, наказу ГНЛУ та МУП №118/66 від 02.03.2010, графіка по договору про реструктуризацію податкового боргу №2а-08 від 09.09.2008, графіка по договору про реструктуризацію податкового боргу №13/24 від 30.03.2006, за поточними рахунками за конкретний місяць, з відображенням в платіжному дорученні призначення платежу.

       Призначення платежу у платіжних дорученнях свідчить по те, що ДП «Луганськвугілля» виконує обов'язкові вимоги, відповідно до вищезазначених графіків та рішень суду.

            Вважає, що відповідно до п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76 та п. 4.4.1. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було визначене самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого конституційного обов'язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, та направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.

            Враховуючи викладене, позивач просив визнати протиправними дії Спеціалізованої державної  податкова інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську при самостійному зарахуванні сплачених ДП «Луганськвугілля» сум у рахунок податкового боргу (податкових зобов’язань), які не вказані в призначенні платежу, визначеному у платіжних дорученнях, перелічених у Акті № 718/08-2/32473323 від 06.07.2010 «Про результати невиїзної документальної перевірки Державного підприємства «Луганськвугілля» з питань своєчасності сплати до бюджету сум податкових зобов’язань за період з 20.02.2009 по 30.06.2010; визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення №0001578012/0, №0001588012/0, №0001598012/0, №0001608012/0 від 15.07.2010.

            Представники відповідача позов не визнали, в судовому засіданні пояснили, що СДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку Позивача та складено акт від 06.07.2010 №718/08-2/32473323 за результатами якого, 15.07.2010 було прийняті податкові повідомлення - рішення: №0001608012/0 з податку на додану вартість на суму 1 125 326,87 грн.;  №0001588012/0 з земельного податку з юридичних осіб на суму 162,86 гри.; №0001598012/0 з земельного податку з юридичних осіб на суму 805,81 грн.; №0001578012/0 з податку на прибуток на суму 48,00 грн.

             Питання оподаткування та порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, визначення календарної першочерговості погашення податкового боргу та поточних платежів визначено Законом України від 21.12.2000р. № 2181-III „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (Далі - Закон № 2181-ІІІ).

          Так, пунктом 7.7. статті 7 Закону № 2181-ІІІ зазначено, що „Податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних

             Пунктом 1.3 статті 1 Закону № 2181-ІІІ визначено, що „податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання ".

           Відповідно до пункту 1.14, статті 1 Закону № 2181-ІІІ, яким визначено, що «реструктуризація податкового боргу - відстрочення або розстрочення сплати податкового боргу, накопиченого платником податків станом на встановлену цим Законом дату, а також його часткове списання", граничний строк сплати платежів по реструктуризованому податковому боргу переноситься на більш пізніший строк.

               Враховуючи викладене, вказаними у акті платіжними дорученнями, відповідно до пункту 7.7. статті 7 Закону № 2181-ІІІ, погашено наявні суми податкового боргу у порядку календарної черговості його виникнення, по яким строк погашення

настав раніше.

          Відповідач вважає, що на підставі зазначеної норми Закону №2181 ним правомірно нарахована сума штрафної (фінансової) санкції за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

           Враховуючи вищезазначене, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

         Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

           Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції – переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

            Справи про скасування податкових повідомлень-рішень відносяться до юрисдикції адміністративних судів, оскільки учасником спору є суб'єкт владних повноважень (орган державної податкової служби) та наділений владними повноваженнями.

          Позивач – Державне підприємство «Луганськвугілля»  зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської  ради 09.04.2003 (а.с. 92).

          Згідно довідки АА № 139624 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України має правовий статус суб’єкта – юридична особа (а.с. 90).  

            Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509 державні податкові інспекції в містах забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим законом та іншими законодавчими актами за порушення податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів в порядку, встановленому цим законом та іншими законами України, а відповідно до п.1 ст.8 Закону України № 509 податкова адміністрація здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

         Згідно ст. 11 Закону № 509 органи ДПІ у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами, мають право:

   - здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів, незалежно від способу їх подачі;

     - застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів суми недоїмки, пені, у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

          Відповідно до ст. 13 Закону № 509, посадові особи органу ДПС зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів підприємств, забезпечувати виконання покладених на ДПС функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

         В судовому засіданні встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську була проведена  невиїзна  документальна перевірка  ДП «Луганськвугілля» з питань своєчасності сплати до бюджету сум податкових зобов’язань за період з 20.02.2009 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт від 06 липня 2010 року №718/08-2/32473323.

         Згідно висновків акту перевірки від 06.07.2010 №718/08-2/32473323, встановлені наступні порушення:

     -           п. 16.4 ст. 16 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94 - ВР від 28.12.1994р. абз.1 п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000р. № 2181- 111 „Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" із змінами та доповненнями, в частині несвоєчасної сплати податкових зобов'язань визначених в податкових деклараціях (розрахунках) протягом граничних строків, з податку на прибуток в сумі 48,00 грн.;

     -          ч. 1 ст. 17 Закону України від 03.07.93 № 2535-ХІІ "Про плату за землю" із змінами і доповненнями, в частині несвоєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з земельного податку, протягом граничних строків, визначених у податковому розрахунку у сумі 8872,42 грн.;

  - абз. 1 п.п. 1 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-III (зі змінами та доповненнями), в частині несвоєчасної сплати податкових зобов’язань визначених в податкових деклараціях (розрахунках) протягом граничних строків, по податку на додану вартість у червні 2010 в сумі 2250653,52 грн.

          Відповідно до п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 11.12.2000 № 2181-ІІІ (зі змінами та доповненнями) у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

    - при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку плати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

   - при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу;

   - при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем фактичного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 50 відсотків погашеної суми податкового боргу.

         Приписами зазначеної норми визначено, що розмір штрафних (фінансових) санкцій залежить від фактично сплаченої суми податкового зобов'язання та кількості днів прострочення.     

          Судом встановлено, що 15.07.2010 СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську були прийняті податкові повідомлення рішення, якими до Державного підприємства "Луганськвугілля" були застосовані передбачені п. п. 7.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафні фінансові санкції за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а саме:

     - податкове повідомлення-рішення № 0001578012/0 на суму 24,00 грн. (50% від погашеної суми податкового боргу);

   - податкове повідомлення-рішення № 0001588012/0 на суму 162,86 грн. (20% від погашеної суми податкового боргу);

     - податкове повідомлення-рішення № 0001598012/0 на суму 85,81 грн. (10% від погашеної суми податкового боргу);

      - податкове повідомлення-рішення № 0001608012/0 на суму 1 125326,87 грн. (50% від погашеної суми податкового боргу);

         З даних акту невиїзної документальної перевірки від 06.07.2010 №718/08-2/32473323 та пояснень сторін вбачається, що об’єктом застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями стала сплата позивачем  сум податку на додану вартість за платіжними дорученнями та сум податку на землю за квітень 2010 платіжним дорученням №701-КН від 12.05.2010 і за травень 2010 року платіжним дорученням № 892-КН від 17.06.2010 (а.с. 16-42).

         Як вбачається із наданих суду платіжних доручень, в графі «призначення платежу» є зазначення платежу, а саме:

     - в платіжному дорученні № 64-УН від 04.06.10 призначення платежу – розстрочка з ПДВ згідно рішення суду № 12/604ад від 29.01.07 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002;

- в платіжному дорученні № 212-ОН від 31.05.2010 - перерахування ПДВ згідно наказу ГНАУ та МУП №118/66 від 02.03.2010 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002;

     -          в платіжному дорученні № 90-УН від 07.06.2010 - розстрочка з ПДВ згідно рішення суду № 2а-28666/09/1270 від 25.12.09 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002;

    -          в платіжному дорученні № 88-УН від 07.06.2010 - розстрочка з ПДВ згідно рішення суду № 2а-28666/09/1270 від 25.12.09 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002;

   -          в платіжному дорученні № 105-УН від 08.06.2010 - розстрочка з ПДВ згідно рішення суду № 2а-28666/09/1270 від 25.12.09 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002;

   -          в платіжному дорученні № 87-УН від 07.06.2010 - розстрочка з ПДВ згідно рішення суду № 12/604ад від 29.01.2007 та Постанов КМУ № 270 від 07.03.2002;

   -          в платіжному дорученні № 164-УН від 16.06.2010 - розстрочка з ПДВ згідно графіку по договору про реструктуризацію податкового боргу №2а-08 від 09.09.2008 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002;

   -          в платіжному дорученні № 171-УН від 16.06.2010 - розстрочка з ПДВ згідно графіку по договору про реструктуризацію податкового боргу №2а-08 від 09.09.2008 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002;

      -          в платіжному дорученні № 140-УН від 11.06.2010 - розстрочка з ПДВ згідно ухвали № 2а-2941/10/1270 від 23.04.10 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002;

      -          в платіжному дорученні № 871-КН від 11.06.2010 - розстрочка з ПДВ згідно ухвали № 2а-2941/10/1270 від 23.04.10 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002;

       -          в платіжному дорученні № 879-КН від 11.06.2010 - розстрочка з ПДВ згідно ухвали № 2а-2941/10/1270 від 23.04.10 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002;

      -          в платіжному дорученні № 118-УН від 09.06.2010 року - розстрочка з ПДВ згідно ухвали № 2а-2941/10/1270 від 23.04.10 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002;

      -          в платіжному дорученні № 117-УН від 09.06.2010 - розстрочка з ПДВ згідно рішення суду № 2а-28666/09/1270 від 25.12.09 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002;

       -          в платіжному дорученні № 337-ОН від 30.06.2010 - розстрочка з ПДВ згідно рішення суду № 12/778 від 26.12.20 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002;

     - в платіжному дорученні № 339-ОН від 30.06.2010 - перерахування ПДВ згідно наказу ГНАУ та МУП №118/66 від 02.03.2010 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002;

       -          в платіжному дорученні № 927-КН від 29.06.2010 - розстрочка з ПДВ згідно графіку по договору про реструктуризацію податкового боргу №2а-08 від 09.09.2008 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002;

        -          в платіжному дорученні № 915-КН від 24.06.2010 - розстрочка з ПДВ згідно графіку по договору про реструктуризацію податкового боргу №2а-08 від 09.09.2008 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002;

       -          в платіжному дорученні № 913-КН від 23.06.2010 - розстрочка з ПДВ згідно графіку по договору про реструктуризацію податкового боргу №2а-08 від 09.09.2008 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002;

       -          в платіжному дорученні № 187-УН від 22.06.2010 - розстрочка з ПДВ згідно графіку по договору про реструктуризацію податкового боргу №2а-08 від 09.09.2008 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002;

    -          в платіжному дорученні № 905-КН від 22.06.2010 - розстрочка з ПДВ згідно графіку по договору про реструктуризацію податкового боргу №2а-08 від 09.09.2008 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002;

    -          в платіжному дорученні № 185-УН від 22.06.2010 - розстрочка з ПДВ згідно графіку по договору про реструктуризацію податкового боргу №2а-08 від 09.09.2008 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002;

   - в платіжному дорученні № 900-КН від 18.06.2010 - розстрочка з ПДВ згідно графіку по договору про реструктуризацію податкового боргу №2а-08 від 09.09.2008 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002;

    - в платіжному дорученні № 163-УН від 16.06.2010 - розстрочка з ПДВ згідно ухвали № 2а-2941/10/1270 від 23.04.2010 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002;

    - в платіжному дорученні № 887-КН від 16.06.2010 - розстрочка з ПДВ згідно графіку по договору про реструктуризацію податкового боргу №2а-08 від 09.09.2008 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002;

    - в платіжному дорученні № 336-ОН від 30.06.2010 - розстрочка з ПДВ згідно графіку по договору про реструктуризацію податкового боргу №13/24 від 30.03.2006 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002;

   - в платіжному дорученні № 335-ОН від 30.06.2010 - розстрочка з ПДВ згідно графіку по договору про реструктуризацію податкового боргу №2а-08 від 09.09.2008 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002;

   - в платіжному дорученні № 340-ОН від 30.06.2010 - розстрочка з ПДВ згідно графіку по договору про реструктуризацію податкового боргу №2а-08 від 09.09.2008 та Постанові КМУ № 270 від 07.03.2002;

  - в платіжному дорученні № 701-КН від 12.05.2010 – податок на землю за квітень 2010 року;

  - в платіжному дорученні № 892-КН від 17.06.2010 – податок на землю за травень 2010 року та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002.

       В судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що між Спеціалізованою державною податковою інспекцією ДПІ та ДП „Луганськвугілля" укладено договір про реструктуризацію податкового боргу № 2ф-08 від 09.09.2008. Згідно умов договорів про реструктуризацію, СДПІ реструктуризує суми податкового боргу шляхом надання Платнику - ДП „Лугансквугілля" розстрочки сплати податкового боргу (без пені і штрафних санкцій).

             Крім того, були ухвалені рішення суду № 12/604ад від 29.01.2007, рішення суду №12/778 від 26.12.2005, ухвала Господарського суду Луганської області від 26.03.2007 по справі № 10/130ад та рішення ДПА в Луганській області № 28 від 30.09.2009.

              26.03.2007 Господарським судом Луганської області по справі № 10/635ад було винесено ухвалу, відповідно до якої суд ухвалив: розстрочити виконання постанови господарського суду Луганської області по справі 10/635ад на 120 місяців із сплатою суми податкового боргу, починаючи з квітня 2007 року до лютого 2017 року включно в сумі 25 294 61 грн. щомісяця, а в березні 2017 року в сумі 12 086,05 грн. за кожним видом податку (земельного податку, збору за забруднення навколишнього природного середовища, збору за геологорозвідувальні роботи) пропорційно сумі стягнутої постановою від 21.11.2006.

            29.01.2007 Господарським судом Луганської області по справі № 12/604ад було винесено ухвалу, відповідно до якої суд ухвалив: розстрочити виконання постанови господарського суду Луганської області по справі 12/604ад на 83 місяці із сплатою податкового боргу з податку на додану вартість у загальній сумі 19799411,80 грн. починаючи з лютого 2007 року по грудень 2013 року включно в сумі 50000,0 грн. щомісяця з лютого по грудень 2007 року., з січня по грудень 2008 року щомісячно в сумі 100000,00 грн., з січня 2009 року по грудень 2013 року щомісячно в сумі 300823,53 грн.

              06.01.2006 Господарським судом Луганської області по справі № 12/778 було винесено ухвалу, відповідно до якої суд ухвалив: розстрочити виконання постанови господарського суду Луганської області від 26.12.2005 по справі 12/778 на 120 місяців із сплатою податкового боргу з податку на додану вартість у загальній сумі 20851205,84 гри., починаючи з І кварталу 2006 року по IV кварту 2015 року включно в сумі 200000,0 грн. щокварталу з І кварталу 2006р. по IV квартал 2006 року, в сумі 556977,94 грн. щокварталу з І кварталу 2007 року по IV квартал 2015 року.

            Постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 року № 270, яка набрала чинності з 2 квітня 2002 року, були внесені зміни в постанову Кабінету Міністрів України  № 892 від 5 червня 2000 року “Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості”.

            Пунктом 7-1 постанови Кабінету Міністрів України № 892 (в редакції постанови № 270) визначено, що суми податку на додану вартість, отримані від споживачів за поставлену вугільну продукцію, підприємства вугільної промисловості (далі - платник податку) перераховують не пізніше наступного операційного дня на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий у відповідній установі банку, для розрахунків з податку на додану вартість. У міру надходження коштів на зазначений поточний рахунок платник податку спрямовує їх на сплату податку на додану вартість в державний бюджет і на поточні розрахунки з постачальниками за поставлені в поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, та з іншими кредиторами, визначеними пропорційно частці сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, належних до сплати в державний бюджет, та сум податку, належних до сплати постачальникам, за підсумками місяця, що передує місяцю, в якому проводився такий розподіл.

             Під час проведення розрахунків з податку на додану вартість з постачальниками та іншими кредиторами за поставлені в поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, в платіжному документі у графі "Призначення платежу" платник податку робить такий запис: "Кошти для розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 року № 270" зазначені кошти перераховуються на відкритий кожному такому постачальнику (іншому кредитору) рахунок у відповідній установі банку.

          Під час здійснення платежу в оплату вартості товарів (робіт, послуг) у платіжному документі робиться така відмітка: "Платіж згідно з постановою  Кабінету Міністрів України від 07 березня 2002 року N 270".

          Кошти для розрахунків з податку на додану вартість, зараховані на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, використовуються лише в порядку і за напрямами, визначеними у цьому пункті. Стягнення коштів із зазначеного рахунка може здійснюватися  відповідно до вимог пункту 3.2.2 статті 3.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

            Відповідальність за цільове використання коштів несе власник зазначеного рахунка відповідно до законодавства.

          Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

         Посилання відповідача на правомірність зарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу згідно пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є незмістовними, з наступних підстав.

                Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов’язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов’язань і погашення податкового боргу.

           Відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) – у рівних пропорціях.

            Згідно з  п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-III (зі змінами та доповненнями) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

         Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

            Позивач, сплачуючи грошові кошти в установлений законом строк та визначаючи напрямок його сплати, реалізує своє право власника грошових коштів, оскільки Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Законом України «Про державну податкову службу в Україні» не встановлено право органу державної податкової служби змінювати напрямок платежу, тобто обмеження на реалізацію конституційного права на розпорядження своєю власністю (як елементу права власності).

          Обмеження стосовно реалізації права власника на розпорядження його власністю встановлені у Закону «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III.

              Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

         Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань, передбаченого пунктом 7.7. статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов’язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

             Самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов’язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним. Тому суми податкових зобов’язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документу із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов’язань або податкового боргу, визначених платником податків.

       Крім того, зазначеною нормою взагалі не визначений суб’єкт, який повинен здійснювати погашення податкового боргу попередньо погашенню податкових зобов’язань. Хоча з урахуванням приписів Конституції України та Цивільного кодексу України таке право і як кореспондуюча норма-обов’язок, належить саме позивачу.

          Право державного органу повинно бути визначено саме Законом.

        Так, згідно статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості, конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. За частинами 1, 2, 6, 7 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, держава не втручається у здійснення власником права власності, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Стаття 321 Цивільного кодексу України встановила, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу, а саме: у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, в умовах воєнного або надзвичайного стану.

               Частинами 1, 5 статті 19 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Згідно частини 7 статті 66 Господарського кодексу України держава гарантує захист майнових прав підприємства. Вилучення державою у підприємства майна, що ним використовується, здійснюється лише у випадках і порядку, передбачених законом.

             Так, норми підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, пункту 10.1 статті 10, підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 зазначеного Закону уповноважують податковий орган на здійснення самостійних заходів з погашення податкового боргу за платника податків (а не через нього, як у даному випадку, при самостійному виконанні таким платником свого конституційного обов'язку по сплаті сум податку) шляхом винесення безпосередньо податковим органом як органом стягнення: рішення про стягнення активів, надіслання банку, обслуговуючому платника, платіжної вимоги на суму податкового боргу, складення та надіслання платнику податків повідомлення про здійснення перерозподілу суми, що сплачена платником податку саме в погашення податкового боргу, окремо на погашення пені та інше. В матеріалах справи відсутні докази, які-б свідчили про складення податковим органом будь-яких із вищенаведених документів. Відповідно до норм Конституції та законів України податковий орган зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

                Згідно пункту 2 статті 10 Закону України від 04 грудня 1990 року N 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» на державні податкові інспекції покладено виконання функцій з забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильності обчислення і своєчасності надходження цих податків, платежів.

             На виконання покладених на податкові органи функцій наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 серпня 2005 року за № 843/11123. Наведена Інструкція також не містить у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

           Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.99 року № 679-ХІV Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

           Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.04 р. за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції Реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

            З наведеного вбачається, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України, належить виключно платнику.

           Отже, для того, щоб визначити порядок спрямування сплачених платником податків до бюджету коштів у погашення тих чи інших податкових зобов’язань орган державної влади повинний мати на це відповідні повноваження, які були б прямо передбачені Законом або іншим нормативно – правовим актом, тобто, що у податкового органу, на момент прийнятого спірного повідомлення – рішення, відсутні такі повноваження на визначення податкових зобов’язань (боргу), у погашення яких спрямовуються сплачені платником податків кошти.

            Таким чином, у зв’язку з відсутністю у відповідача повноважень перешкоджати праву платника податків самостійно розпоряджатися належними йому коштами при виборі податкових зобов’язань, які погашаються зарахування коштів іншим чином, ніж це зазначено позивачем (окрім випадків з розподілом пені) у відповідних платіжних документах, не відповідає вимогам діючого законодавства.         

           Так, у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було визначене самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого конституційного обов'язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов'язань та направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період. Змінюючи напрямок платежу, визначеному   платником податків у платіжному документі, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, встановлений  законом.

          При тому, що підприємством вказано в платіжних дорученнях призначення платежу, податковою інспекцією безпідставно, відповідні платежі були спрямовані на погашення податкового боргу, який виник за попередні податкові періоди.

          Таким чином, позивач  надав суду належні докази в обґрунтування позовних вимог, як це передбачено частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, що є підставою для задоволення позову у повному обсязі.

            Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).   

      На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                             П О С Т А Н О В И В:

     Адміністративний позов Державного підприємства «Луганськвугілля» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання протиправними дій щодо змінення призначення платежу, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001578012/0, №0001588012/0, № 0001598012/0, №0001608012/0 від 15.07.2010 задовольнити в повному обсязі.

          Визнати  протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську щодо змінення призначення платежу за платіжними дорученнями, що перелічені в Акті №718/08-2/32473323 від 06.07.2010 «Про результати невиїзної документальної перевірки Державного підприємства «Луганськвугілля» код ЄДРПОУ 32473323, з питань своєчасності сплати до бюджету сум податкових зобов’язань за період з 20.02.2009 по 30.06.2010».

         Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 липня 2010 року № 0001578012/0  на суму 24,00 грн.

        Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 липня 2010 року № 0001588012/0 на суму 162,86 грн.

        Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 липня 2010 року № 0001598012/0 на суму 805,81 грн.

         Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 липня 2010 року № 0001608012/0 на суму 1 125 326,87 грн.

           Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

           Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

            Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

             Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

             У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

            Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

              Повний текст постанови складено та підписано  03 грудня 2010 року.

           СуддяО.В. Захарова