Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 лютого 2011 р. справа № 2а/0570/357/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 15.20
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Михайлик А.С.
при секретарі Гончар О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у
Ленінському районі м. Донецька
Головного управління Державного казначейства України
в Донецькій області
про визнання дій незаконними та стягнення суми
надмірно сплаченого податку та суми штрафних санкцій
за участю:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: Сєвідова К.М. (за дов. № 52914/10/10-013-5 від 27.12.2010 р.)
Гречихін С.О. (за дов. № 44/4 с від 28.12.2010 року)
Фізична особа ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі про визнання незаконними дій щодо неповного та несвоєчасного повернення суми надмірно сплаченого податку, стягнення з Державної податкової інспекції суми залишку надмірно сплаченого податку з доходів фізичних осіб в сумі 490,79 грн., суми штрафних санкцій за несвоєчасне повернення суми надмірно сплаченого податку з доходів фізичної особи в сумі 490,79 грн. Заявлені вимоги позивач обґрунтовувала тим, що відповідач визначив із порушенням вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» суму податку з доходів фізичних осіб, що підлягає поверненню платнику у зв’язку із надмірною сплатою. Позивач зазначала, що протягом звітного податкового періоду нею були понесені витрати по навчанню доньки, які підлягають включенню до складу податкового кредиту платника податку. У зв’язку із цим позивач направила листом з описом вкладення до Державної податкової інспекції уточнену податкову декларацію про доходи, отримані в період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року із додатками. Додатком № 2 позивач визначила суму податку з доходів фізичних осіб, що підлягає поверненню на рівні 564,01 грн. Проте, податковою інспекцією внаслідок порушення застосування пункту 3.5. статті 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податку з доходів фізичних осіб до повернення був визначений в сумі 77,41 грн., а фактично на рахунок позивача надійшло 73,21 грн. Посилаючись на протиправність дій податкового органу щодо неповного та несвоєчасного повернення суми надмірно сплаченого податку позивач наполягала на наявності підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій, передбачених пунктом 20.1. статті 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Перший відповідач - Державна податкова інспекція в Ленінському районі м. Донецька проти задоволення заявлених позовних вимог заперечував. В наданих до суду письмових запереченнях зазначив, що пункт 3.5 статті 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», на який посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог, застосовується виключно при визначенні об’єкту оподаткування податком з доходів фізичних осіб. Сума надмірно сплаченого податку є різницею між сумою фактично утриманого податку з доходів фізичних осіб та сумою нарахованого податку на суму отриманого доходу за звітний податковий період (без зменшення на суми відрахувань до соціальних фондів), зменшеного на суму податкового кредиту звітного податкового періоду. Згідно здійсненого податковою інспекцією розрахунку, сума податку з доходів фізичних осіб, що підлягає поверненню платнику податків складає 77,41 грн.
В судовому засіданні представник податкової інспекції надав пояснення аналогічні викладеним в запереченнях, наполягав на відсутності підстав для задоволення заявлених позивачем вимог.
Ухвалою від 01 лютого 2011 року до участі у справі у якості другого відповідача було залучено Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області.
Другий відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначив що 07 червня 2010 року позивачу було повернуто в повному обсязі суму надмірно сплаченого податку з доходів фізичних осіб в сумі 77,41 грн. у відповідності із отриманим висновком від Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Донецька.
В судовому засіданні представник другого відповідач наполягав на відсутності підстав для задоволення заявлених позивачем вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд,
ВСТАНОВИВ:
Позивач – фізична особа - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) є платником податку з доходів фізичних осіб та знаходиться на обліку у Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Донецька за місцем реєстрації: 83016, АДРЕСА_1.
11 серпня 2009 року між позивачем (замовник) та Донецьким національним медичним університетом ім. М. Горького (виконавець) був укладений договір № ст 177/2009 (арк. справи 15-16). Згідно умов зазначеного договору виконавець прийняв на себе зобов’язання за рахунок коштів замовника здійснити навчання (підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів або надати додаткову освітню послугу) ОСОБА_2 в період з 01 вересня 2009 року по 30 червня 2014 року. Згідно пункту 4.2 договору загальна вартість освітньої послуги складає 75000,00 грн., у тому числі за рік 15 000,00 грн. На виконання прийнятих на себе зобов’язань з оплати наданих освітніх послуг за договором № ст 177/2009 від 11 серпня 2009 року, позивачем 13 серпня 2009 року були перераховані кошти в сумі 15000,00 грн. за квитанцією № 1 від 13 серпня 2009 року (арк. справи 17).
05 травня 2010 року, з метою отримання податкового кредиту на суму коштів, сплачених за навчання доньки, позивач надав до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Донецька декларацію про доходи, отримані за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 та копії документів, що підтверджують витрати, які дозволено включити до складу податкового кредиту. Розрахунком сум податку з доходів фізичних осіб (додаток № 2 до декларації про доходи) позивач визначив суму податку з доходів, що підлягає поверненню у розмірі 564,01 грн.
Згідно висновку першого відповідача від 02 червня 2010 року (арк. справи 86) сума податку з доходів фізичних осіб, що підлягає поверненню позивачу у зв’язку із надмірною сплатою в сумі 77,41 грн. Згідно наданої другим відповідачем (Головним управлінням Державного казначейства України в Донецькій області) банківської виписки за 07 червня 2010 року (арк. справи 89) позивачу перераховані кошти в розмірі 77,41 грн. в рахунок повернення податку з доходів фізичних осіб.
У відповідь на звернення позивача, листом № 22086/Р/17-213-8 від 04 червня 2010 року відповідач повідомив позивача, що при проведенні розрахунку суми податку з доходів фізичних осіб, яка підлягає поверненню платнику податку у зв’язку з нарахуванням податкового кредиту, зменшення суми нарахованої заробітної плати на суму відрахувань до соціальних фондів, передбачене пунктом 3.5 статті 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» застосовується виключно при визначенні об’єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб при нарахуванні заробітної плати.
Спірним питанням цієї справи є встановлення правомірності визначення першим відповідачем суми надмірно сплаченого податку з доходів фізичних осіб, що підлягає поверненню у зв’язку із включенням витрат на навчання доньки позивача до складу податкового кредиту.
Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлені порядок та строки нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб.
Згідно пункту 1.16 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-ІV (із змінами та доповненнями) (далі – Закон № 889) податковий кредит – це сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, отриманого по результатах такого звітного року, у випадках, визначених Законом.
Згідно із підпунктом 5.1.1. пункту 5.1. статті 5 Закон № 889 платник податку має право на податковий кредит по результатах звітного року.
Відповідно до підпункту 5.3.3. пункту 5.3. статті 5 цього ж Закону сума коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення, але не більше суми, визначеної у підпункту 6.5.1. пункту 6.5. статті 6 цього Закону, у розрахунку на кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року. Підпунктом а) підпункту 5.3.3. визначено, що витрати по оплаті за навчання включаються до податкового кредиту одного із членів сім 'ї першого ступеня споріднення за їх вибором.
Вибір вважається здійсненим, якщо платник податку подає податкову декларацію, у якій визначається сума таких витрат.
Пунктом 5.4. статті 5 Закону № 889 - IV встановлений виключний перелік обмежень права на нарахування податкового кредиту. Ця законодавча норма ніяких обмежень щодо права користування податковим кредитом будь - якого члена сім'ї першого ступеня споріднення студента не містить.
Відповідно до підпункту 3.1.2 пункту 3.1. статті 3 Закону № 889 об’єктом оподаткування резидента є чистий річний оподаткований доход, який визначається шляхом зменшення загальнорічного оподаткованого доходу на суму податкового кредиту такого звітного року. При нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об’єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.
Пунктом 3.5 статті 3 зазначеного Закону визначено, що при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України чи внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.
Базою (об'єктом) для нарахування збору до Пенсійного фонду України чи внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян є заробітна плата платника цього податку (п.4.4 ст.4 Закону № 889).
Таким чином, оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб підлягає сума, що залишилася після вирахування суми збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а тому першим відповідачем мав бути здійснений розрахунок надмірно сплаченого податку з вирахуванням суми зборів до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до пункту 3.5 статті вказаного Закону № 889 не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.
Виходячи з системного аналізу зазначених положень вказаного Закону членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення у сенсі вказаного Закону вважаються її батьки та батьки її чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти, а заробітна плата, як об’єкт оподаткування визначається, як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.
Згідно наявних в матеріалах справи документів, а саме копії паспорту позивача та свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (арк. справи 14) ОСОБА_2 є донькою позивача, тобто членом сім'ї першого ступеня споріднення. А тому, здійснені позивачем витрати на навчання із врахуванням обмежень, встановлених пунктом 6.5.1. пункту 6.5. статті 6 Закону № 889 підлягають включенню до складу податкового кредиту.
Згідно наявної в матеріалах справи довідки про доходи позивача № 06-02/2137 від 30 квітня 2010 року (арк. справи 19) з основного місця роботи (ТОВ «Східенерго»), розмір заробітної плати позивача за 2009 рік склав 96180,05 грн., з якої утримано соцвнесків у розмірі 3243,96 грн. (оподаткований дохід складає – 92936,08 грн.). Із врахуванням приписів підпункту 6.5.1 пункту 6.5. статті 6 Закону № 889, позивач мав право на включення до складу податкового кредиту суму 3760,00 грн.
Загальний розмір суми податку з доходів фізичних осіб який повинен був бути сплаченим від імені позивача за 2009 рік розраховується за ставкою, встановленою в пунктом 7.1 статті 7 Закону № 889, а саме: 15% від 89176,08 грн. – тобто, це становить 13376,41 грн. Фактично сплачений роботодавцем позивача податок з доходів позивача, обчислений із суми загального доходу у вигляді заробітної плати з основного місця роботи в розмірі становить 13940,42 грн.
Як було встановлено в судовому засіданні при розрахунку суми надлишку сплаченого податку, яка повинна бути повернута позивачеві внаслідок реалізації права на податковий кредит, перший відповідач виходив не із загального річного оподаткованого доходу, який становить у цьому випадку 92936,09 грн., а із суми загального річного доходу 96180,05 грн., що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Виходячи із наведених вище положень чинного законодавства України та встановлених в судовому засіданні обставин, суд дійшов висновку, що сума надмірно сплаченого позивачем податку з доходів фізичних осіб за звітний період 2009 рік складає 564,01 грн. Всупереч наведеним вище положенням чинного законодавства України, перший відповідач не вчинив жодних дій, пов’язаних із поверненням надмірно сплаченого позивачем податку з доходів в сумі 486,60 грн. (564,01 грн. – 77,41 грн.).
Згідно з пунктом 18.8 статті 18 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» сума коштів, яка підлягає поверненню платнику податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, визначену у декларації, протягом 60 календарних днів від дня отримання такої декларації.
Пунктом 4 Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1232, передбачено, що казначейство відповідно до покладених на нього завдань повертає кошти, помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органів стягнення, яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджетів податків, зборів (обов’язкових платежів) та інших надходжень.
Відповідно до пункту 4 Порядку взаємодії органів державної податкової служби України, фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів) платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 03.02.2005 № 58/78/22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2005 за №247/10527, повернення платнику податку помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів) здійснюється з того бюджету, до якого зараховується у поточному бюджетному році платіж, який підлягає поверненню.
Пунктами 7-9, 11 вказаного порядку визначені порядок та строки визначення і повернення надмірно сплачених податків, а також органи, до компетенції яких віднесено вирішення цих питань.
Зі змісту норм вказаного Положення вбачається, що участь у формуванні рішення про повернення платнику податків сум надміру сплаченого податку приймають податковий орган, районний (міський) фінансовий орган та орган держаного казначейства.
В силу статті 10 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу» на державні податкові інспекції покладено функції здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів).
Згідно із статтею 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України: операцій з коштами державного бюджету; розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів; контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов’язань та проведенні платежів.
В силу статті 78 Бюджетного кодексу України казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами Державного казначейства України за функціями, визначеними статтею 48 цього Кодексу. При цьому, Державне казначейство України веде облік всіх надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням органів стягнення, погодженим з відповідними фінансовими органами, здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.
Правопорядок в Україні у відносинах з приводу повернення платнику податків сум надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб побудовано у такий спосіб, що особа, яка має право на повернення таких сум вступає у правові відносини з органом державної податкової служби, який діє в цих відносинах не у власному інтересі та від свого імені, а від імені держави чи відповідної територіальної громади.
Щодо участі державного казначейства у відносинах з приводу повернення платнику податків сум надміру сплаченого податку, суд зазначає, що такі функції дорівнюють участі банку, який здійснює розрахунково-касове обслуговування платежів з державного чи місцевого бюджету.
Даний висновок відповідає положенням підпункту 20.4.1 пункту 20.4 статті 20 Закону № 889-IV, які визначають, що особою, яка несе відповідальність за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, є: податковий орган, який порушує строки подання розрахунку такої суми або занижує його розмір, або орган Державного казначейства України, що порушує строки такого повернення або занижує його розмір.
Зі змісту заявлених позивачем вимог вбачається, що позивачем вимагається до повергнення з бюджету сума надмірно сплаченого податку в сумі 490,79 грн., з яких 3,19 грн. – недоотримана позивачем сума при поверненні податку першим відповідачем, 486,60 грн. – сума надмірно сплаченого податку, стосовно якої перший відповідач не вчинив жодних дій направлених на її повернення.
З огляду на те, що посилання позивача на здійснення повернення надмірно сплаченого податку в сумі 73,21 грн. замість 77,41 грн., спростовуються наявними в матеріалах справи документами, позовні вимоги в частині повернення податку в сумі 3,19 грн. не підлягають задоволенню за їх необґрунтованістю. Що стосується повернення позивачу суми надмірно сплаченого податку в сумі 486,60 грн., то в цій частині вимоги позивача підлягають задоволенню.
Вимоги позивача про визнання незаконними дій першого відповідача щодо неповного та несвоєчасного повернення суми надмірно сплаченого податку, не підлягають задоволенню з огляду на таке. Як було встановлено в судовому засіданні рішення про відмову позивачу в поверненні надміру сплаченого податку в сумі 486,60 грн. податковий орган не приймав, висновку про повернення позивачу надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб в сумі 486,60 грн. до органу державного казначейства не передавав. Це означає, що у спірних правовідносинах податковий орган припустився протиправної бездіяльності (а не вчинив незаконні дії), правомірність якої може бути предметом окремого судового розгляду. Таким чином, позивач при визначенні предметом позову визнання незаконними дій щодо неповного та несвоєчасного повернення суми надмірно сплаченого податку обрав не вірний спосіб захисту порушеного права.
Стосовно вимог позивача про стягнення з податкової інспекції суми штрафу у розмірі 490,79 грн., то суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 20.1 ст. 20 Закону № 889 розмір штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм цього Закону та підстави для їх застосування визначаються законом, що регулює такі питання, якщо інше не встановлене нормами цього Закону.
Згідно підпункту 20.4.1 пункту 20.4 статті 20 Закону особою, яка несе відповідальність за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, є податковий орган, який порушує строки подання розрахунку такої суми або занижує його розмір.
Підпунктом 20.4.2 пункту 20.4 статті 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, на користь платника податку сплачуються штрафи.
Нарахування штрафів самостійно здійснюється органом Державного казначейства України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядок нарахування штрафів за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб, який визначає механізм самостійного нарахування органами Державного казначейства штрафів за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, які сплачуються на користь платника, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 127 від 04 лютого 2004 року, яка на момент звернення позивача до суду – 11 січня 2011 року та день розгляду цієї справи втратила чинність згідно з Постановою кабінету Міністрів України № 1236 від 27 грудня 2010 року. З огляду на те, що вимоги про стягнення штрафних санкцій заявлені позивачем після втрати чинності нормативно-правовим актом, на підставі якого вони заявлені, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення суми штрафних санкцій, нарахованих у зв’язку із несвоєчасним поверненням суми надмірно сплаченого податку в сумі 490,79 грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, з огляду на що, за приписами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати здійснені позивачем підлягають стягнення на користь позивача з державного бюджету України пропорційно задоволеній частині вимог.
Керуючись Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», статтями . 8 - 11, 40, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання незаконними дій в частині неповного та несвоєчасного повернення суми надмірно сплаченого податку, стягнення суми надмірно сплаченого податку в сумі 490,79 грн., стягнення суми штрафних санкцій за несвоєчасне повернення суми надмірно сплаченого податку в сумі 490,79 грн., задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) податок з доходів фізичних осіб в сумі 486,60 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) судові витрати в сумі 25,28 грн.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 17 лютого 2011 року у присутності представників сторін.
Повний текст постанови буде виготовлений та підписаний 22 лютого 2011 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Михайлик А.С.
- Номер:
- Опис: визнання дій незаконними та стягннення суми надмірно сплаченого податку на суми штрафних санкцій
- Тип справи: Заява про відновлення втраченого судового провадження
- Номер справи: 2а/0570/357/2011
- Суд: Донецький окружний адміністративний суд
- Суддя: Михайлик А.С.
- Результати справи:
- Етап діла: Закрито проваджененя
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 27.01.2016
- Дата етапу: 22.02.2016