Справа № 2-а-594/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2011 року Ірпінський місбкий суд Київської області  в складі:           головуючого                    судді  Кашперська Т.  Ц.  

при секретарі           Іваненко Т.І.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області в м. Ірпінь Київської області справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Бучанської міської ради Київської області, третя особа: ОСОБА_3, про визнання рішення ради незаконним, -

в с т а н о в и в :

Позивачі в жовтні 2010 року звернулись до суду із позовом про визнання рішення ради незаконним. В позові посилаються на те, що їм на праві власності належить будинок АДРЕСА_1, до 1992 року будинок належав ОСОБА_5 Вказують, що рішенням Бучанської міської ради Київської області № 590-24-V від 27.12.2007 року було встановлено норму землекористування за їх будинковолодінням загальною площею  1517 кв. м. та в місячний строк було зобов’язано звільнити земельну ділянку площею 85 кв. м. і вилучено її до земель запасу Бучанської міської ради для обслуговування газопроводу низького тиску і водопроводу. Вважають вказане рішення незаконним, оскільки земля для забудови була виділена ОСОБА_5 в кінці 1957 року Яблунівською сільською радою, в 1967 році земельна ділянка була обміряна техніком БТІ та складений план земельної ділянки із вказаними лінійними розмірами та площею, на плані зазначено прізвище землекористувача ОСОБА_5, протягом 50 років сім’я позивачів користувалась вказаною земельною ділянкою; в подальшому рішенням № 169 від 06.11.1990 року Бучанська селищна рада зобов’язала їх перенести сарай на нове місце, спору щодо користування земельною ділянкою до 2004 року не було. Вказують, що відповідно до вимог ст. 118 ЗК України вони звернулись до Бучанської міської ради із заявою для отримання дозволу на приватизацію земельної ділянки, разом із тим рада винесла рішення про встановлення норми землекористування за будинковолодінням, вважають, що дане рішення прийнято не на підставі вимог закону, а на підставі перекручування фактів, навмисному замовчуванні частини обставин, нехтуванням законів та із порушенням вимог ЗК України.

В зв’язку із викладеним позивачі просили поновити строки звернення до адміністративного суду як пропущені із поважних причин, скасувати рішення Бучанської міської ради № 590-24-V від 27.12.2007 року та визнати це рішення незаконним.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позов підтримали, підтвердили обставини, що викладені в позовній заяві, під час розгляду справи доповнили позовні вимоги, про що подали письмову заяву, де, посилаючись на незаконність рішення, порушення їх прав власників та землекористувачів, порушення рівності прав громадян, незаконність вилучення частини земельної ділянки, що перебувала в їх користуванні, просили суд скасувати рішення Бучанської міської ради № 590-24-V від 27.12.2007 року як таке, що порушує їх права землекористувачів згідно ст. 95 ЗК України, їх права власників споруд, як таке, що порушує їх права згідно ст. 24 Конституції України на рівність конституційних права та рівність перед законом; порушує Конституцію України, чинні ЗК України та ЦК України. В судове засідання 23.02.2011 року позивач ОСОБА_2 не з’явилась, направила до суду заяву з проханням розглядати справу у її відсутність.

Представник відповідача Левчук В.В. позов не визнав, вважав заявлені позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, оскільки рішення Бучанською міською радою № 590-24-V від 27.12.2007 року прийнято за заявою позивача в межах повноважень міської ради відповідно до вимог закону, підстави для визнання рішення незаконним та скасування відсутні. Просив відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.

Представники третьої особи ОСОБА_7, ОСОБА_8 вважали заявлені позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, оскільки рішення Бучанською міською радою № 590-24-V від 27.12.2007 року прийнято в межах повноважень ради відповідно до вимог закону за заявою позивача, права позивачів даним рішенням не порушені, оскільки земельна  ділянка в передбаченому законом порядку у власність або в користування позивачів раніше не передавалась, підстави для визнання рішення незаконним та скасування відсутні.

Суд, заслухавши пояснення позивачів, представників відповідача та третьої особи, вивчивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

У відповідності до ст. 104 КАС України, до адміністративного суду має право звернутися із адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Даний спір за участю Бучанської міської ради Київської області (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України) є публічно-правовим і його вирішення згідно п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України належить до компетенції адміністративних судів України.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність порушення прав позивачів з боку відповідача щодо, суд керується наступним.

В судовому засіданні встановлено, що позивачі є співвласниками будинку № АДРЕСА_1: позивач ОСОБА_1 власником 18/50 та 7/50 частин будинку відповідно на підставі договору дарування, посвідченого 28.03.1992 року державним нотаріусом Ірпінської міської державної нотаріального контори Р№ 529 та свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 05.12.2008 року державним нотаріусом Ірпінської міської державної нотаріального контори Р№ 2 - 351 (а. с. 14 –15, 17), а позивач ОСОБА_2 –власником Ѕ частини будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 15.04.2008 року державним нотаріусом Ірпінської міської державної нотаріальної контори (а. с. 16, 110 -111).

Судом також встановлено, що позивач ОСОБА_1 13.07.2007 року звернулась до Бучанської міської ради Київської області із заявою про закріплення за будинковолодіння № АДРЕСА_1 земельної ділянки пл. 0,1602 га. (а. с. 187).

За розглядом заяви ОСОБА_1 про визначення норми землекористування по фактичному користуванню Бучанською міською радою Київської області № 590-24-V від 27.12.2007 року було прийнято рішення, яким ОСОБА_1 у місячний термін вказано звільнити земельну ділянку площею 85 кв. м. до земель запасу Бучанської міської ради по АДРЕСА_1 для обслуговування газопроводу низького тиску та водопроводу; встановлено норму землекористування за будинковолодіння № АДРЕСА_1, загальною площею 1517 кв. м. (а. с. 183).

Вказані обставини визнаються сторонами і згідно частини 3 ст. 72 КАС України доказуванню не підлягають.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою.

У відповідності із ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності або в користуванні громадян.

Відповідно до вимог ст. 12 ЗК України, якою визначено повноваження міських рад у галузі земельних відносин, до повноважень міських рад, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

На думку суду, в судовому засіданні під час розгляду справи не знайшли своє підтвердження доводи позивачів про незаконність рішення Бучанської міської ради Київської області № 590-24-V від 27.12.2007 року.

Як безспірно встановлено в судовому засіданні, Бучанською міською радою № 590-24-V від 27.12.2007 року як суб’єктом владних повноважень було прийнято рішення, за яким позивачу ОСОБА_1 у місячний термін необхідно звільнити земельну ділянку площею 85 кв. м. до земель запасу Бучанської міської ради по АДРЕСА_1, для обслуговування газопроводу низького тиску та водопроводу; встановлено норму землекористування за будинковолодінням № 14 вул. Устима Кармелюка в м. Буча, загальною площею 1517 кв. м.

Дане рішення прийнято суб’єктом владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано та протягом розумного строку, з дотриманням принципу рівності перед законом; передбачені законом підстави для визнання оспорюваного позивачами рішення незаконним та його скасування відсутні.

Не заслуговують на увагу посилання позивачів як на підставу для визнання незаконним рішення ради на відмінність оспорюваного рішення від рішення, прийнятого постійною земельною комісією за розглядом заяви ОСОБА_1 (а. с. 184), оскільки відповідно до вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в України»та ст. 12 ЗК України рішення постійної комісії носить рекомендаційний характер, а розпорядження землями територіальних громад належить до компетенції ради.

Не ґрунтуються на зібраних доказах доводи позивачів про те, що земельна ділянка № АДРЕСА_1 передана в користування позивачів відповідно до вимог закону та що вилучення частини земельної ділянки є незаконним.

Як вбачається із довідки № 920 від 04.2005 року виконавчого комітету Михайлівсько-Рубежівської сільської ради (а. с. 102), згідно земельно-шнурової книги (1963-1976 роки), переданої з радгоспу «Рубежіській», за ОСОБА_5 –колишнею власницею будинку № АДРЕСА_1 – числилась земельна ділянка пл. 0,15 га., будь-яких інших доказів про передачу у власність або в користування власникам будинку земельної ділянки по справі не надано.

Надані позивачами плани і схеми земельної ділянки № АДРЕСА_1 станом на 29.09.1967 року, в якому визначено розмір 1383 кв. м. (а. с. 50, 114), станом на  09.02.1984 року із розміром земельної ділянки 1592 кв. м. (а. с. 53), станом на 12.06.1991 рік із площею земельної ділянки 1592 кв. м., станом на 05.01.2006 року із розміром земельної ділянки 1614 кв. м. (а. с. 205), станом на  14.01.2008 року із розміром земельної ділянки 1614 м. (а. с. 37), станом на 13.09.2009 року із розміром земельної ділянки 1614 кв. м. (а. с. 51) не підтверджують доводів позивачів про надання в передбаченому законом порядку їм в користування земельної ділянки, а відображають розташування будівель, споруд та огорожі та фактичне користування земельною ділянкою на час проведення інвентаризації, а також підтверджують ті обставини, що норма земельної ділянки за будинковолодінням не визначалась.  

При цьому суд враховує, що фактичне користування земельною ділянкою в більшому чи в меншому розмірі без передачі в користування або у власність земельної ділянки певного розміру із визначеними межами та конфігурацією не створює для користувачів будь-яких правових наслідків.

При оцінці доводів позивачів про те, що в їх користуванні перебуває земельна ділянка 0,1602 га. із визначеними межами, що була надана колишнім власникам в передбаченому законом порядку, суд враховує, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 14.04.2006 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_9 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою було встановлено, що у відповідачів  відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку, які б достовірно визначали її межі (а. с. 20 –21). За таких обставин оскільки земельна ділянка не передавалась в передбаченому законом порядку у власність або в користування позивачів, посилання на вилучення за рішенням відповідача земельної ділянки площею 85 кв. м. із порушенням вимог ст. ст. 141, 143, 147, 149 ЗК України є безпідставними.

Також, як вбачається із ухвали Апеляційного суду Київської області від 17.11.2010 року по розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28.07.2010 року у справі за позовами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Бучанської міської ради Київської області та ОСОБА_3 про визнання газопроводу самочинно побудованим та зобов’язання перепідключити газопровід, при розгляді апеляційної скарги було встановлено, що газифікація жилого будинку № 16 по вул. Кармелюка у м. Буча була здійснена на підставі відповідної технічної документації, газопровід було прокладено по доріжці загального користування між земельними ділянками №№ 14 та 22, у подальшому паркан, який відгороджував земельну ділянку № 14 від доріжки загального користування, був знесений, а земельна ділянка біля будинку № 14 збільшилась на 85 кв. м. (а. с. 156). З огляду на встановлені судом обставини необґрунтованими є доводи позивачів про самочинність будівництва газопроводу та незаконність звільнення земельної ділянки площею 85 кв. м. до земель запасу Бучанської міської ради по АДРЕСА_1 для обслуговування газопроводу низького тиску.

Також не заслуговують на увагу суду посилання позивача ОСОБА_1 на розташування на земельній ділянці, що має бути повернута до земель запасу Бучанської міської ради, належного їй на праві власності сараю, оскільки, як вбачається із наданого позивачами технічного паспорту на будинковолодіння (а. с. 230 –234), сараї «Е», «Д», «Г»є самочинно побудованими, в зв’язку із чим позивачі не набули право власності на дані надвірні споруди.    

З огляду на викладені обставини суд прийшов до висновку, що оспорюванє позивачами рішення суб’єкта владних повноважень не суперечить вимогам закону і не порушує прав позивачів, передбачені законом підстави для визнання рішення незаконним та його скасування відсутні.

Таким чином суд відмовляє позивачам в задоволенні заявлених позивачем позовних вимог.

На підставі ст. ст. 19, 24, 41 Конституції України, ст. ст. 5, 12, 17, 92, 96, 116, 118, 119, 121, 147, 149, 152, 158 ЗК України, керуючись ст. ст. 3, 10, 60, 94, 157 - 163 КАС України, суд, -

постановив:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити в задоволенні позову до Бучанської міської ради Київської області, третя особа: ОСОБА_3, про визнання рішення ради незаконним.

Постанова в повному обсязі буде складена протягом п’яти днів з дня закінчення розгляду справи 28.02.2011 року.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Ірпінський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя                                                                               Кашперська Т.Ц.

Справа № 2-а-594/2011 р.

П О С Т А Н О В А

Іменем    України

(вступна та резолютивна частини)

             23 лютого 2011 року           Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого                                судді  Кашперської Т.Ц.,

при секретарі                                   Іваненко Т.І.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області в м. Ірпінь Київської області справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Бучанської міської ради Київської області, третя особа: ОСОБА_3, про визнання рішення ради незаконним, -

в с т а н о в и в :

Заслухавши пояснення позивачів, представників відповідача та третьої особи, вивчивши письмові докази по справі, зважаючи на складність у викладенні повної постанови суду, пов’язаного з потребою у обґрунтованості доводів сторін та дослідженням письмових доказів у справі, на що може бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини.

На підставі ст. ст. 19, 24, 41 Конституції України, ст. ст. 5, 12, 17, 92, 96, 116, 118, 119, 121, 147, 149, 152, 158 ЗК України, керуючись ст. ст. 3, 10, 60, 94, 157 - 163 КАС України, суд, -

постановив:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити в задоволенні позову до Бучанської міської ради Київської області, третя особа: ОСОБА_3, про визнання рішення ради незаконним.

Постанова в повному обсязі буде складена протягом п’яти днів з дня закінчення розгляду справи 28.02.2011 року.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Ірпінський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя:Т. Ц. Кашперська