Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 лютого 2011 р. справа № 2а/0570/331/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Зінченка О.В.
при секретарі Важинській Т.В.
з участю:
позивача – не з’явився,
представника відповідача – не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Димитрівського міського управління юстиції про визнання дій протиправними, які полягають у відмові відкрити виконавче провадження по виконанню постанови Донецького окружного адміністративного суду від 18.03.2010 року, зобов’язання відкрити виконавче провадження та прийняти до виконавчого провадження виконавчий документ у вигляді постанови Донецького окружного адміністративного суду від 18.03.2010 року, -
в с т а н о в и в :
Позивач, ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Димитрівського міського управління юстиції (далі – відповідач) про визнання дій протиправними, які полягають у відмові відкрити виконавче провадження по виконанню постанови Донецького окружного адміністративного суду від 18.03.2010 року, зобов’язання відкрити виконавче провадження та прийняти до виконавчого провадження виконавчий документ у вигляді постанови Донецького окружного адміністративного суду від 18.03.2010 року.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18.03.2010 року його позовні вимоги до управління Пенсійного фонду України у м. Димитрові Донецької області частково задоволені, зобов’язано управління здійснити перерахунок пенсії.
Позивачем 27.08.2010 року відповідачу подано заяву про відкриття виконавчого провадження із додатком до неї оригінала виконавчого листа у вигляді постанови Донецького окружного адміністративного суду від 18.03.2010 року.
Постановою Відділу державної виконавчої служби Димитрівського міського управління юстиції від 14.09.2010 року позивачу відмовлено у відкритті виконавчого провадження. Вважаючи дії відповідача, які порушують ст. 124 Конституції України ст. 20 «Про виконавче провадження» позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.
В судове засідання позивач не з’явився, надав заяву суду про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, причин неявки суду не повідомив.
Суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу у відсутність відповідача, на підставі наявних у справі доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач 26.08.2010 року звернувся із заявою до Відділу державної виконавчої служби Димитрівського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження, до якої додав копію постанови Донецького окружного адміністративного суду у справі №2-а-26660/08/0570 від 18.03.2010 року.
Постановою заступника начальника Відділу державної виконавчої служби Димитрівського міського управління юстиції Піддубної О.О. від 14.09.2010 року у відкритті виконавчого провадження позивачу відмовлено.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 2 Закону № 606-XIV передбачено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Законом № 606-XIV у статті 3 визначений вичерпний перелік виконавчих документів за рішеннями, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.
Так, відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи:
1) виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України та Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України;
2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом;
3) судові накази;
4) виконавчі написи нотаріусів;
4-1) опротестовані нотаріусом векселі, крім векселів, опротестованих у недатуванні акцепту;
5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень цих комісій;
6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7) рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном;
8) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу;
9) рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу;
10) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений порядок звернення судових рішень в адміністративних справах до примусового виконання.
Так, за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист. Якщо судове рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину судового рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.
Виконавчий лист видається судом першої інстанції. Якщо за результатами перегляду справи суд апеляційної чи касаційної інстанції залишить прийняте по суті позовних вимог рішення без змін, ухвалить нове судове рішення по суті позовних вимог чи змінить судове рішення, то виконавчий лист видається судом апеляційної чи касаційної інстанції, за умови, що заява особи про видачу виконавчого листа надійшла до моменту повернення адміністративної справи до суду першої інстанції.
Як встановлено із матеріалів справи, позивачем Відділу державної виконавчої служби Димитрівського міського управління юстиції для відкриття виконавчого провадження надано копію постанови Донецького окружного адміністративного суду у справі №2-а-26660/08/0570 від 18.03.2010 року, яка не є виконавчим документом у розумінні вимог ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення в адміністративній справі необхідно надати виконавчий лист, який отримується у суді першої інстанції, тобто у даному випадку в Донецькому окружному адміністративному суді.
Приймаючи до уваги, що позивачем відповідачу надано для відкриття виконавчого провадження копію постанови Донецького окружного адміністративного суду, яка не є виконавчим документом, суд вважає, що відповідачем правомірно відмовлено у відкритті виконавчого провадження, у зв’язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Димитрівського міського управління юстиції не підлягають задоволенню.
Згідно із вимогами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, що понесла сторона, не на користь якої ухвалено судове рішення, їй не компенсуються.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 121-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 181, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Димитрівського міського управління юстиції про визнання дій протиправними, які полягають у відмові відкрити виконавче провадження по виконанню постанови Донецького окружного адміністративного суду від 18.03.2010 року, зобов’язання відкрити виконавче провадження та прийняти до виконавчого провадження виконавчий документ у вигляді постанови Донецького окружного адміністративного суду від 18.03.2010 року, - відмовити повністю.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 10 лютого 2011 року.
Повний текст постанови виготовлений 16 лютого 2011 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Зінченко О.В.