Справа № 2а/2570/710/2011
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2011 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого - судді - Добрянського В.В.,
при секретарі - Грузновій О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
В лютому 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівського обласного військового комісаріату і просить визнати дії Чернігівського обласного військового комісаріату неправомірними щодо не виплати ОСОБА_1 виплати грошової компенсації за належне речове майно в період до 11.03.2000 та не видачі належне речове майно в період з 12.03.2000 року по 31.12.2010 року; зобов’язати Чернігівський обласний військовий комісаріат виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне речове майно в період до 11.03.2000 та не видачі належне речове майно в період з 12.03.2000 року по 31.12.2010 року в відповідно до довідки – розрахунку №1 за вих.. № 108 від 17.01.2011 року на суму 120,82 та зобов’язати Чернігівський обласний військовий комісаріат видати ОСОБА_1 належне речове майно в період з 12.03.2000 року по 31.12.2010 року в відповідно до довідки – розрахунку №1 за вих.. № 108 від 17.01.2011 року на суму 2498,30 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що він проходив службу за контрактом на посаді старшини 156 територіального центру комплектування військовослужбовцями за контрактом та під час служби належне речове майно йому не видавалося. Таким чином вважає, що не забезпечивши його належним речовим майном під час проходження служби та не виплативши грошової компенсації замість невиданого речового майна, відповідачем порушено його права.
В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги не визнає та просить відмовити в задоволені позову.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та його представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач проходив службу за контрактом на посаді старшини 156 територіального центру комплектування військовослужбовцями за контрактом (а.с.5).
Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України № 287 - МП від 07.12.2010 року позивач звільнений в запас за пунктом «в» частини 6 (за віком) з правом носіння військової форми одягу, відповідно до ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» та наказом начальника 156 територіального центру комплектування військовослужбовцями за контрактом № 190 від 31.12.2010 року виключений зі списків особового складу 156 територіального центру комплектування військовослужбовцями за контрактом.
Приписами ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011 передбачено, що військовослужбовці отримують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно та продовольчі пайки, або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Відповідно до п. 27 Постанови Кабінету Міністрів України "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час» від 28.10.2004 року № 1444 військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
Разом з тим, відповідно до Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" призупинено з 11.03.2000 дію ч. 2 cт. 9 Закону N 2011-XII, в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" від 03.11.2006 (який набрав чинності з 01.01.2007) cт. 9 Закону N 2011-XII викладено в новій редакції та доповнено ст. 9-1, якою за іншим порядком врегульовано здійснення продовольчого та речового забезпечення військовослужбовців, а саме не передбачено за бажанням військовослужбовців одержувати грошову компенсацію замість продовольчих пайків і речового майна.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, суд зважає на наступне.
Відповідно до cт. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. З cт. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, пріоритетними в даному випадку є положення Закону «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів».
А тому до спірних правовідносин не могла бути застосована норма ч. 2 cт. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка передбачала можливість отримання грошової компенсації замість речового майна.
Оскільки судом не встановлено порушення відповідачем вимог діючого законодавства, то позовні вимоги щодо визнання дій неправомірними та зобов’язання видати та виплатити належне речове майно не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання дій Чернігівського обласного військового комісаріату неправомірними щодо не виплати ОСОБА_1 виплати грошової компенсації за належне речове майно в період до 11.03.2000 та не видачі належне речове майно в період з 12.03.2000 року по 31.12.2010 року; зобов’язання Чернігівський обласний військовий комісаріат виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне речове майно в період до 11.03.2000 та не видачі належне речове майно в період з 12.03.2000 року по 31.12.2010 року в відповідно до довідки –розрахунку №1 за вих.. № 108 від 17.01.2011 року на суму 120,82 та зобов’язання Чернігівський обласний військовий комісаріат видати ОСОБА_1 належне речове майно в період з 12.03.2000 року по 31.12.2010 року в відповідно до довідки –розрахунку №1 за вих.. № 108 від 17.01.2011 року на суму 2498,30 грн. - відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду за правилами встановленими ст. 185 - 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Добрянський В.В.