Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 лютого 2011 р. справа № 2а/0570/1918/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Голубової Л.Б.
при секретарі Платоновій О.М.,
розглянувши в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом Донецько-Ясинуватського транспортного прокурора
в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті
Міністерства транспорту та зв’язку України в особі
Територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області
до приватного підприємця ОСОБА_1
про стягнення фінансових санкцій у сумі 1700 гривень
від позивача: Григорьєва О.В., за посвідченням, Єфімова С.В., за дов. від 30.12.10
від відповідача: не з’явились
Донецько-Ясинуватський транспортний прокурор звернувся до Донецького окружного адміністративного суду в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України в особі відокремленого підрозділу Територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій у сумі 1700 гривень.
Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що 25 серпня 2010 року начальником Територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області було винесено постанову про застосування фінансових санкцій № 100258 на суму 1700,00 гривень, яка прийнята за матеріалами перевірки приватного підприємця ОСОБА_1. У зв’язку із несплатою зазначеної суми штрафу у передбачений законодавством строк, позивач звернувся до суду із вимогами про стягнення суми штрафу в судовому порядку.
Відповідач, приватний підприємець ОСОБА_1, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстрований за адресою, вказаною у позові, проте у встановлені судом строки заперечень та необхідних документів або заяви про визнання позову до канцелярії суду не надав. До суду повернувся конверт з судовою повісткою та ухвалою про призначення справи № 2а/0570/1918/2011 до судового розгляду з відміткою, що відповідач відмовився від одержання рекомендованого листа.
Відповідно до статті 37 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови адресата від одержання повістки особа, яка її доставляє, робить відмітку на повістці, засвідчує її власним підписом і негайно повертає до адміністративного суду. Особа, яка відмовилася одержати повістку вважається, такою, що її повідомлено про дату, час і місце судового засідання.
За таких обставин, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд –
ВСТАНОВИВ:
Приватний підприємець ОСОБА_1 є суб’єктом підприємницької діяльності - фізичною особою. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підприємець здійснює автомобільні перевезення.
У відповідності до Закону України «Про транспорт», Закону України «Про автомобільний транспорт» Територіальним управлінням головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області 19 липня 2010 року проведено перевірку приватного підприємця ОСОБА_1 (далі-відповідач) з додержання вимог зазначених законів при наданні послуг пасажирського автомобільного транспорту.
Згідно ст. 39 Закону України «Про транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред’являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, а саме: для водія автобуса – посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, квитково-касовий лист, схему маршруту, розклад руху, таблицю вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством.
Під час проведення перевірки відповідача було встановлено відсутність договору з замовником на перевезення, документу, що посвідчує оплату послуг, дорожнього листа водія, ліцензійної картки.
Про дане порушення чинного законодавства відповідачем складено акт № 181383 від 19.07.2010р. на підставі до ч.1 абз.2 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39, 48 цього Закону, а саме: застосований штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700,00 гривень.
За результатами розгляду вказаної перевірки начальником Територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області було винесено постанову № 100258 від 25 серпня 2010 року про застосування до відповідача фінансових санкцій у сумі 1700,00 гривень.
Доказів оскарження вказаних постанов ані позивачем, ані відповідачем до суду не надано.
Несплата до бюджету застосованих фінансових санкцій порушує економічні інтереси держави.
Відповідно ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;
для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка).
Документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.
Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Статтею 48 вищевказаного Закону урегульовано перелік документів, необхідних для виконання вантажних перевезень. Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є:
для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
Документами для фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є:
для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України. Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень, які здійснюються на договірних умовах чи для власних потреб, обов'язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами.
Відповідно ст. 60 вищезазначеного Закону за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються фінансові санкції, зокрема, надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із Положенням про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2004 року № 1190 Головна державна інспекція на автомобільному транспорті є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства транспорту та зв’язку України і йому підпорядковується.
Відповідно цього Положення Головна державна інспекція на автомобільному транспорті здійснює державний контроль за додержанням суб’єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування.
З огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позивачем вимог про стягнення суми штрафної санкції за постановою, винесеною начальником Територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області 25 серпня 2010року.
Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі вищевикладеного, керуючись Законом України «Про автомобільний транспорт», Положенням про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2004 року № 1190 , статтями 8 - 11, 40, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Задовольнити адміністративний позов Донецько-Ясинуватського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України в особі відокремленого підрозділу Територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій у сумі 1700 гривень.
Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (86125, АДРЕСА_1) суму фінансових санкцій у розмірі 1700,00 грн. (одна тисяча сімсот гривень 00 копійок) на користь державного бюджету м. Донецька, ГУДК Донецької області, р/р 31112106700002, МФО 834016, ОКПО 23977045, код 21081100.
Повний текст постанови складений 24 лютого 2011 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Голубова Л.Б.