АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-1070/2011 р. Головуючий у 1-й інстанції: Голубкова М.А.
Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2011 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Савченко О.В.,
суддів: Кочеткової І.В.,
Стрелець Л.Г.,
при секретарі Винник І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Шевченківської районна адміністрація м. Запоріжжя, треті особи П’ята нотаріальна контора, ОП ЗМБТІ про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,
ВСТАНОВИЛА :
У лютому 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вищевказаним позовом, який в ході розгляду справи доповнював і уточнював.
Зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_5, після смерті якої залишилось 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1.
Спадкоємцем першої черги крім позивача являється його брат –відповідач ОСОБА_3, який зараз проживає в місті Києві.
Нотаріальна контора відмовила йому в оформленні спадщини через відсутність необхідних документів.
Посилаючись на те, що вони з братом являються співвласниками спірного будинку, постійно проживали разом з матір’ю, а тому фактично прийняли спадщину після її смерті, просив суд визнати факт постійного їх з братом проживання у спадковому будинку на день відкриття спадщини, визнати за кожним із спадкоємців право власності на 1/3 частину будинку в порядку спадкування.
Відповідач ОСОБА_3 і представник Шевченківської районної адміністрації позов визнали і не заперечували проти його задоволення.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2010 року у позові відмовлено.
В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про задоволення позову відповідач ОСОБА_3 посилається на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
За змістом ст.309 ЦПК України підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права.
Відмовляючи ОСОБА_4 у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сторонами не доведений факт їхнього проживання у спірному будинку на час відкриття спадщини, позивачем пропущений без поважних причин строк позовної давності.
Проте такі висновки суду не ґрунтуються на зібраних у справі доказах, суд дійшов їх з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому з ними не можна погодитись.
Статтею 548 ЦК України (в редакції закону на день відкриття спадщини) передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно зі ст. 549 ЦК визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, зокрема, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Строки, протягом яких спадкоємці повинні оформити свої спадкові права, цивільним законодавством не визначені.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати сторін ОСОБА_5, після смерті якої залишилось 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.6-8, 10-11).
Із довідки П’ятої запорізької державної нотаріальної контори №1469 від 01.04.2010р. вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_5 не заводилась, спадкоємці померлої до нотаріальної контори не зверталися (а.с.58).
Проте, відповідно до відомостей про реєстрацію у паспорті позивача ОСОБА_4 його постійним місцем проживання з 31 березня 1986 року до 21 листопада 2006 року являється будинок АДРЕСА_1 (а.с.113).
Оскільки позивач був постійно зареєстрований у спадковому будинку на день відкриття спадщини і продовжував проживати в ньому протягом шести місяців, він відповідно до ст.ст.548, 549 ЦК УРСР фактично прийняв спадщину, яка визнається належною йому з дня смерті спадкодавця.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведений факт його проживання у спадковому будинку і пропущений строк позовної давності не відповідає фактичним обставинам справи і вимогам закону.
Застосувавши неправильно норми матеріального права до спірних правовідносин, суд першої інстанції разом з тим дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові, оскільки позивачем заявлений позов до неналежних відповідачів і обраний ним спосіб захисту порушеного права на спадщину не відповідає вимогам закону.
Відповідно до гл. 7 Закону України „Про нотаріат” свідоцтво про право на спадщину видається громадянам нотаріальними конторами за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину у встановленому чинним законодавством порядку.
Якщо ні один із спадкоємців не прийняв спадщину, спадкове майно відповідно до ст.555 ЦК УРСР переходило до держави, а з 1 січня 2004 року відповідно до ст.1277, п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України така спадщина визнається судом відумерлою за правилами ст.ст.274-278 ЦПК і переходить у власність територіальної громади.
Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що належним відповідачем у спорах про визнання права на спадщину за спадкоємцями, які у відповідності до припису ст.549 ЦК УРСР не подали до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини або щодо яких відсутні документальні підтвердження фактичного вступу в управління спадковим майном, є спадкоємці, які прийняли спадщину, а при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Відповідно до ст.3 ЦПК України заінтересована особа вправі в порядку встановленому законом, звернутися до суду за захистом порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу.
У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або держави чи суспільні інтереси.
Юридична заінтересованість позивача у цивільному процесі зобов’язує його довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту обставину, що його права порушені і вони можуть бути захищені у визначений ним спосіб.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тому суд не може захистити порушене право у спосіб, який не передбачено законом.
Стаття 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Із тексту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_4 заявлений позов, який спрямований на захист спадкових прав не тільки позивача, який прийняв спадщину, а й його брата –відповідача у справі, який і звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Апелянт ОСОБА_3 до суду за захистом свого порушеного права не звертався, а позивач ОСОБА_4 не являється особою, яка у відповідності з ч.2 ст.3 ЦПК може звертатися до суду за захистом прав інших осіб.
Доказів про те, що позивач звертався до нотаріальної контори за оформленням своїх спадкових прав, а нотаріальна контора відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину, що відповідач ОСОБА_3 фактично вступив в управління спадковим майном і що він оспорює або порушує права позивача на спадщину в матеріалах справи не має.
Питання про залучення до участі у справі в якості належного відповідача територіальної громади в особі Запорізької міської ради судом першої інстанції не вирішувалось.
Статтею 33 ЦПК України не передбачено право суду самостійно залучати до участі у справі співвідповідача, навіть у випадку обов’язкової співучасті, якщо позивач не заявить такого клопотання.
Цивільний процесуальний Кодекс України виключає можливість апеляційного суду скасувати рішення, після чого, залучивши таку особу до участі у справі, вирішити справу як суд першої інстанції, самостійно на свій розсуд змінювати підстави і предмет позову або обирати спосіб захисту порушеного права.
Відповідно до положень статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Зважаючи на те, що ОСОБА_4 не доведені як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і та обставина, що його права порушені відповідачами, апеляційний суд позбавлений можливості залучити до участі у справі належного відповідача, у обраний позивачем спосіб його право на спадщину не підлягає захисту.
За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_4 не підлягають задоволенню, оскільки заявлені до неналежних відповідачів.
Визнання неналежними відповідачами позову не являється достатньою підставою для задоволення позову, оскільки за змістом ст. 174 ч. 4 ЦПК суд вправі ухвалити рішення про задоволення позову, визнаного відповідачами, тільки за наявності для того законних підстав і за умови, що воно не суперечитиме закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Керуючись ст.ст.307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2010 року у цій справі скасувати.
Відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позову до ОСОБА_3, Шевченківської районна адміністрація м. Запоріжжя, треті особи П’ята нотаріальна контора, ОП ЗМБТІ про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за безпідставністю.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: