Справа № 2-204/11

РІШЕННЯ  

іменем України

18 січня 2011 року                                                                   Верхньодніпровський районний суд

                                                                                                 Дніпропетровської області

В складі: головуючого –судді Петрюк Т.М.

               При секретарі –Рудовій Л.В.

  Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю “Верхньодніпровський авторемзавод” про стягнення  заробітної плати

                                            ВСТАНОВИВ:

   До суду звернувся позивач ОСОБА_1. з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди до відповідача  ТОВ “Верхньодніпровський авторемзавод” посилаючись на слідуюче:  він ОСОБА_1, працював на ТОВ “ВАРЗ” з 24.06.2009 року по 22.11.2010 року. Сумлінно виконував свої посадові обов”язки, не порушував правил внутрішнього трудового розпорядку. Після звілення його 22 листопада 2010 року з ним не розрахувались по заробітній платі за серпень-листопад 2010 року. Заборгованість по заробітній платі складає 6846.97 грн.

     28.12 2010 року заборгованість по заробітній платі йому була виплачена  в повному обсязі.

       Проте в зв”язку з затримкою розрахунку  він має право на  виплату йому  серднього заробіттку за весь час затримки розрахунку, дана сума складає 1821,56 грн.

        Крім того  затримкою у виплаті заробітної плати йому спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що йому були спричинені сильні моральні страждання, він не міг в повній мірі задовольняти свої потреби та  забезпечувати сім”ю.

        Невиплата середнього заробітку  за час затримки розрахунку та  спричинення йому моральної шкоди і стало підставою звернення до суду.

   В судовому засіданні позивач   позивача  позовні вимоги підтримав, ьдавши пояснення фактично установлені матеріалами справи.

   Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, а саме    вимоги в частині  стягнення  середнього заробітку за час затримки розрахунку. Позовні вимоги про відшкодування моральної не визнала, посилаючись на відсутність доказів про спричинення позивачу моральної шкоди. Крім того пояснила, що  затримка із розрахунком при звільненні позивача виникла з тієї причини, що ВДВС Верхньодніпровського РУЮ був накладений арешт на рахунки підприємства, тому підприємство не могло зняти кошти з рахунків,  в той період не виплачувалась заробітна плата  всім працівникам, а не тільки  позивачеві. Як тільки арешт з рахунків був знятий  з позивачем розрахувались  по заробітній платі та платежам, що нараховуються при звільненні.

 Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково за слідуючими підставами:   позивач ОСОБА_1,працював на ТОВ “ВАРЗ” з 24.06.2009 року по 22.11.2010 рок, що підтверджується записами в трудовій кніжці. Сумлінно виконував свої посадові обов”язки, не порушував правил внутрішнього трудового розпорядку, так як цю обставину відповідач не заперечує та не надав суду  доказів, про  порушення  позивачем трудової дисципліни.

     22.11. 2010 року ОСОБА_1В,. був звільнений з роботи за п. 1 ст. 36 КЗпП України, за згодою сторін.

 Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день його звільнення

    Судом встановлено, що на день звільнення позивачеві  ОСОБА_1, була нарахована заробітна плата в сумі 6846.97 грн., але не була виплачена в день звільнення.   В подальшому 28.12.2010 року позивачеві ОСОБА_1, було виплачено заборгованість по заробітній платі в повному  розмірі, що підтверджується копіями видаткових касових  ордерів.

   Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі  невиплати з вини  власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа чи організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь день затримки по день фактичного розрахунку.

       Суд вважає, що за період затримки розрахунку при звільнені позивача з роботи, а саме з 22.11.2010 року  і по 28.12.2010 року, з відповідача підлягає стягненню компенсація за час затримки розрахунку по заробітній платі.  

          Згідно уточнених позовних вимог  позивач просить стягнути з відповідача  1821 грн. 56 за час затримки розрахунку.

              Відповідачем надана суду довідка про розрахунок  середнього заробітку за час затримки в сумі 2471 грн. 59 коп.

         Відповідно до  Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року ( з наступними змінами та доповненнями “ Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати. Так пп. 8 п. 4 вищезазначеної Постанови передбачається, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи проводиться шляхом множення сердньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів, які мають бути оплачені середнім заробітком.  Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично  відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

        Суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню середній заробіток  за час затримки розрахунку  на користь позивача ОСОБА_1,  в сумі  1821.56 грн.

         Так як відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше  як за заявами фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними  вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

           Таким чином хоч згідно  проведеного розрахунку   середній заробітоко за час затримки розрахунку є більшим, суд не може вийти за межі позовних вимог.

          Крім  заборгованості  по виплаті середнього заробітку за час  затримки розрахунку  позивач просить стягнути з відповідача і  моральну шкоду спричинену йому затрикою виплати заробітної плати в сумі 10000 грн.

            Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його прав та законних інтересів призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв”язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

     Як встановлено в судовому засіданні  затримка виплати заробітної плати  позивачеві при звільнені  відбулась всього  на один місяць.

     Дана затримка виникла з тих підстав, що ВДВС Верхньодніпровського РУЮ був накладений арешт на рахунки ТОВ “ВАРЗ” від 28.05.2010 року, 24.09.2010 року ,19.10.2010 року та 24.11.2010 року і лише 20.12.2010 року   даний арешт був знятий в зв”язку з виконанням рішень господарського суду. Таким  чином суд  не вбачає вини у діях  відповідача щодо  несвоєчасної виплати  заборгованості  по заробітній платі  позивачеві, так  як це сталось не з його вини.

         Крім того  позивач не надав суду доказів про те, що йому спричинена моральна шкода.

       Враховуючи вищевикладені обставини, а також той факт, що з моменту звільнення  позивача до  повного розрахунку з ним пройшов незначний період часу суд чвважає, що в задовленні позовних вимог про стягнення з  відповідача на користь позивача  моральної шкоди  потрібно відмовити.

   Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати по розгляду справи в суді, а саме судовий збір в сумі 51 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

   На основі ст.ст. 116, 117  КЗпП України, ст.ст. 10, 60, 812,88, 212 ЦПК україни, суд,-

                                                        ВИРІШИВ:

           Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково

    Стягнути з  товариства з обмеженою відповідальністю “Верхньодніпровський авторемзавод” на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 1821 грн 56 коп.

       У стягненні з товариства з обмеженою відповідальністю “Верхньодніпровський авторемзавод”   моральної шкоди –позивачеві ОСОБА_1 відмовити

  Стягнути з  товариства з обмеженою відповідальністю “Верхньодніпровський авторемзавод”  судовий збір на користь держави в сумі 51 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

   Рішення може бути оскаржене до судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з моменту його проголошення,   шляхом подачі апеляційної скрги через Верхньодніпровський районний суд.   Особи, які брали участь у судовому засіданні, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання цього рішення  

Головуючий.