Справа № 2-5б2009
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2009 року Оболонський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді Борисової О.В.
при секретарях: Івщенко Ю.С., Зірук М. М.,
Скорик Н.В., Янковій Х. Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Головне управління юстиції у місті Києві про визнання заповіту не дійсним та про визнання права власності, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_4. про визнання заповіту не дійсним та про визнання права власності.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько ОСОБА_6, який залишив на ім’я позивача заповіт складений 17.09.1998р. згідно з яким ОСОБА_3 повинен був отримати 1\2 квартири АДРЕСА_1, яка належала спадкодавцю на праві приватної власності.
Однак, після смерті батька, позивач при зверненні до 11-ї Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини дізнався про те, що ОСОБА_6 18.04.2007р. був складений інший заповіт на ім’я дружини ОСОБА_4., предметом якого є та ж сама відповідна частина квартири.
Позивач вважає, що під час складання заповіту від 18.04.2007р. його батько ОСОБА_6 не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, оскільки відповідно до виписного епікризу № 12338 виданого Головним військовим клінічним госпіталем Міністерства оборони України, ОСОБА_6 страждав атеросклеротичним кардіосклерозом, атеросклерозом судин головного мозку, судинною деменцією з психотичними включеннями, органічним ураженням центральної нервової системи змішаного генезу, вторинною анемією, важкого ступеню, хронічним вторинним двобічним пієлонефритом у фазі нестійкої ремісії. При цьому позивач зазначив, що згідно вищевказаного епікризу його стан здоров’я значно погіршився ще за місяць до того як його хворий батько потрапив до лікарні, тобто в період складання ним заповіту від 18.04.2007р.
Також позивач зазначає, що під час лікування ОСОБА_6, з метою полегшення його фізичних страждань, лікарі вводили йому промедол, який місить у собі наркотичні елементи, в зв’язку з чим його батько не міг усвідомлювати значення своїх дій та адекватно розуміти їх наслідки.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просять суд позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідачка та її представник в судовому засіданні позов не визнали.
Третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві в судове засідання не з’явилася, про день, час і місце судового розгляду була повідомлена належним чином, направила до суду листа з проханням розглядати справу на розсуд суду за відсутності їх представника, суд вважає можливим розглядати справу у відсутності представника третьої особи.
Суд вислухав пояснення сторін та їх представників, покази свідків, дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам в їх сукупності, встановив наступне.
Як вбачається з свідоцтва про право власності на житло від 13.05.1997р. квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_6 та ОСОБА_4. (в
рівних долях).
Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_4. перебували в зареєстрованому шлюбі з 15.09.1978р.
Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2.
Як вбачається з довідки форми № 3 виданою ЖЕК № 504 ОСОБА_6 з 30.05.1974р. і по день смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.
Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина на належну йому частину спірної квартири АДРЕСА_1.
17.09.1998р. ОСОБА_6 склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом 11-ї Київської держаної нотаріальної контори Леонтьєвою Н.Й., реєстровий № 5с-2101, яким заповідав ОСОБА_3 належну йому на праві приватної власності відповідну частину квартири АДРЕСА_1.
18.04.2007р. ОСОБА_6 був складений інший заповіт, посвідчений держаним нотаріусом 21-ї Київської держаної нотаріальної контори Ласкаржевською І.З., реєстровий № 3-996, яким заповідав ОСОБА_4 належну йому на праві власності частину квартири АДРЕСА_1.
Згідно копії свідоцтва про народження позивач ОСОБА_3 є сином покійного ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_6
Як вбачається з виписного епікризу № 12338 ОСОБА_6 знаходився на обстеженні і лікуванні в ГВКГ МО України з 14.05.2007р. по 18.05.2007р. з діагнозом: новоутворення (рак) лівої нирки, T4N2 МІ, 4 стадія, 4 клінічна група, атеросклеротичним кардіосклерозом, атеросклерозом судин головного мозку, судинною деменцією з психотичними включеннями, органічним ураженням центральної нервової системи змішаного генезу, вторинною анемією, важкого ступеню, хронічним вторинним двобічним пієлонефритом у фазі нестійкої ремісії, що також підтверджується іншою медичною документацією.
Як вбачається з медичної документації та показів свідка ОСОБА_9 під час лікування ОСОБА_6 приймав ліки які містять у собі наркотичні елементи.
З довідки до акта огляду МСЕК вбачається, що ОСОБА_6 є інвалідом першої групи безстроково.
Свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 підтвердили пояснення відповідачки стосовно психічного стану ОСОБА_6 та зазначили, що останній на їх думку міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Суд не приймає до уваги покази свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та пояснення відповідачки з приводу того, що ОСОБА_6 міг розуміти значення своїх дій та керувати ним, оскільки вони спростовуються медичною документацією, показами свідка ОСОБА_9 та актом посмертної судово-психіатричної експертизи № 168 від 18.02.2009р. складеного Київським міським центром Судово-психіатричної експертизи.
Відповідно до акту посмертної судово-психіатричної експертизи № 168 від 18.02.2009р. складеного Київським міським центром Судово-психіатричної експертизи, ОСОБА_6 в період підписання заповіту 18.04.2007р. страждав органічним ураженням головного мозку поєднаного (травматично-судинно-соматогенного) генезу з вираженим порушенням психіки (F 02 згідно МКБ-10) і по своєму психічному стану в той період часу (18.04.2007р.) не розумів значення своїх дій і не міг ними керувати.
Відповідно до ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
За таких обставин, оцінюючи в сукупності всі докази суд дійшов
висновку, що ОСОБА_6 на момент складання заповіту 18.04.2007р. не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, а тому заповіт ОСОБА_6 від 18.04.2007р. є недійсним. Тому суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання заповіту недійсним підлягають задоволенню як законні та обгрунтовані.
Як вбачається зі спадкової справи № 1463, інших спадкоємців, окрім, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у померлого ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_6 не має.
Судом встановлено, що сторони в установлений законом строк звернулись до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні,
повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець)
1-;; та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту,
"половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за
законом (обов’язкова частка).
Судом встановлено, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3., досягла пенсійного віку та є непрацездатною, тому вона незалежно від змісту заповіту має право на половину частки, яка належала б їй у разі спадкування за законом, а саме на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1.
На підставі вищевикладеного суд вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_3 в частині визнання права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 підлягають задоволенню частково і суд визнає за ОСОБА_3 право власності на 3/8 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом від 17.09.1998р.
Суд згідно з ст. 88 ЦПК України вважає необхідним стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 понесені ним судові витрати по справі, а саме: 2526 грн. 18 коп. 3а проведення посмертної судово-психіатричної експертизи, а також суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_4. на користь держави державне мито в розмірі 1275 грн. та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 225, 1241 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати заповіт ОСОБА_6 складений на користь ОСОБА_4 18.04.2007 року, посвідчений державним нотаріусом 21 Київської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 3-996 - недійсним.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 3/8 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 252 6 грн. 18 коп. витрат за проведення посмертної судово-психіатричної експертизи.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави державне мито в розмірі 1275 грн. та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
В іншій частині позову ОСОБА_3 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання
заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Апеляційному суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва.
Суддя 0-В> Борисова