ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
10 лютого 2011 року 11:02 № 2а-19115/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В., при секретарі Рагімовій Н.А. за участі представників сторін:
від позивача: Захарченка А.С. ( довіреність від 30.11.10 р. № 11-11887),
від відповідача: не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Київського міського центру зайнятості
до ОСОБА_1
про стягнення коштів у розмірі 135,64 гривень, -
ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся Київський міський центр зайнятості (далі –позивач, КМЦЗ) з позовом до ОСОБА_1 (далі –відповідач, ОСОБА_1) про стягнення коштів у розмірі 135,64 гривень, що становить вартість навчання, яке проходила відповідачка в порядку надання допомоги по безробіттю. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачка без поважних причин припинила професійне навчання за направленням державної служби зайнятості, що відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000 р. № 1533-III є підставою стягнення загальної суми витрат на таке навчання.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідачка в судові засідання 27.01.2011 р. та 10.02.2011 р. не прибула, про день, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, подала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, тому справа на підставі ч. 4 ст. 128 КАС України розглядається за відсутності відповідачки.
Крім того, відповідачкою було подано письмові заперечення проти позову, в яких вона зазначала, що залишила навчання з поважних причин, оскільки має інвалідність та згідно довідки МСЕК може працювати лише за скороченим робочим днем. Зазначала, що договір про навчання не було складено в належній формі, зокрема, в ньому вказано неправильну дату підписання, не містить місце його укладання, а також неправильно вказано місце навчання тощо.
З огляду на вищевикладене, відповідачка вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд повернути позов позивачу.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 10 лютого 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представник позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступне.
Як встановлено судом, 10.02.2009 року ОСОБА_1 відповідно до її заяви була зареєстрована в Святошинському районному центрі зайнятості, як така, що шукає роботу.
На підставі ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991 р. № 803-ХІІ та ст.ст. 22, 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»позивачці був наданий статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.
Наказом Святошинського районного центру зайнятості від 29 січня 2010 року № 608 відповідачка була направлена згідно її заяви на професійне навчання. За змістом заяви відповідачки від 02.12.2009 р. вона була повідомлена про відповідні правила щодо професійного навчання, наслідки пропусків занять без поважних причин та про те, що у разі припинення професійного навчання за направленням державної служби зайнятості без поважних причин з безробітних стягується загальна сума витрат на професійне навчання.
29 січня 2010 року між відповідачкою та Святошинським районним центром зайнятості було укладено договір № 18 про направлення на курси підвищення кваліфікації до Інституту перепідготовки та підвищення кваліфікації Університету ім. Драгоманова строком на 3 місяці з 29.01.2010 р. до 28.04.2010 р.
Крім того, 29 січня 2010 року відповідачкою було підписано заяву про те, що вона ознайомлена зі змістом ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»та п. 28 Порядку надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 р. № 308, та зобов’язується у разі припинення професійного навчання без поважних причин або відмови працювати за набутою професією, повернути загальну суму витрат на професійне навчання.
З приводу посилання відповідачки на порушення норм законодавства при укладанні вказаного вище договору, зокрема, щодо відсутності місця його укладання, неправильно вказаної дати підписання, а також неправильно вказаного місця навчання, суд зазначає наступне .
Як вбачається з тексту вказаного договору, у його вступній частині вказане місце його укладання –м. Київ, в пункті 1 договору визначено місце навчання –Університет ім. Драгоманова. У кінці договору кожною із сторін було вказано дату його підписання – 29 січня 2010 року, яку слід вважати датою укладання договору.
Посилання відповідачки на помилку, допущену у назві навчального закладу -Університет ім. Дрогоманова - не має істотного значення для вирішення справи, оскільки вказаний недолік є орфографічною помилкою, який не перешкоджає сприйняттю умов договору та не впливає на чинність договору в цілому.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи та не спростовується самою відповідачкою, 29 січня 2010 року вона приступила до навчанні (як вказано в запереченнях проти позову, відповідачка з’ясувала, що навчання триває 8 годин, на курсах було 3 групи, зайняття були груповими, у перший день навчання вони писали тест, що свідчить про те, що відповідачка потрапила на навчання), тобто вказаний вище недолік договору не перешкодив відповідачці визначити місце навчання.
Відповідно до Інструкції про порядок укладання договорів з навчальними закладами, підприємствами і громадянами, які звертаються в державну службу зайнятості щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації, затвердженої Наказом Міністерства праці України від 29.03.1993 № 19 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7 квітня 1993 р. за № 21, договір уважається укладеним, якщо сторони досягли згоди в усіх його пунктах і належно його оформили.
Таким чином, з дати досягнення домовленості між сторонами, якою є дата підписання договору, договір вважається укладеним, тому посилання відповідачки на ненадання позивачем належним чином оформленого договору не приймається судом до уваги.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, табелю обліку відвідування занять слухачами, направленими Святошинським районним центром зайнятості, складеного Інститутом перепідготовки та підвищення кваліфікації Національного педагогічного університету ім. П.Драгоманова, відповідачка приступила до навчання 29 січня 2010 року.
Після 29 січня 2010 року відповідачка припинила відвідування навчального закладу, що підтверджується матеріалами справи та самою відповідачкою не спростовується.
У зв’язку з невідвідуванням занять без поважних причин, відповідачка була відрахована з Інституту перепідготовки та підвищення кваліфікації відповідно до наказу Національного педагогічного Університету ім. Драгоманова від 01.03.2010 р., та знята з обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних Наказом Святошинського районного центру зайнятості від 02 квітня 2010 року № 67.
Вартість навчання відповідачки в Інституті складає 135,64 грн., що підтверджується довідкою Київського міського центру зайнятості від 06.07.2010 р. № 06-6659.
16 липня 2010 року Святошинським районним центром зайнятості було направлено відповідачці повідомлення про необхідність відшкодування коштів у розмірі 135,64 грн. протягом 15 календарних днів.
У встановлений строк вказана сума коштів відповідачкою сплачена не була, що стало підставою звернення Київського міського центру зайнятості до суду з даним позовом.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Законом України «Про зайнятість населення», Порядком надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 р. № 308, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 р. за № 916/5137.
Частиною 1 ст. 18 Закону України “Про зайнятість населення” визначено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»видом соціальних послуг за цим Законом та Законом України «Про зайнятість населення»є професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях.
Згідно п. 3, п. 7 частини 2 статті 19 Закону України “Про зайнятість населення” державна служба зайнятості має право направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів, крім того, - відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань; оплачувати вартість професійної підготовки осіб, працевлаштування яких потребує здобуття нової професії (спеціальності), а також установлювати їм на період навчання матеріальної допомоги у розмірах, передбачених законодавством України про зайнятість населення.
Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»у разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.
Наведені положення ст.ст. 36, 39 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»кореспондуються із положеннями ст. 30 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхува-ння від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР, відповідно до якої сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг, наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обов’язків, стягується з цієї особи в судовому порядку.
Відповідно до п. 28 Порядку надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 р. № 308, поважними причинами припинення професійного навчання вважаються:
1) працевлаштування безробітного;
2) поновлення безробітного на роботі за рішенням суду;
3) вступ до навчального закладу на навчання з відривом від виробництва;
4) призов на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу;
5) набрання законної сили вироком суду про позбавлення волі безробітного або направлення його за рішенням суду на примусове лікування;
6) отримання права на пенсію відповідно до законодавства України;
7) призначення безробітній жінці допомоги по вагітності та пологах;
8) подання безробітним письмової заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
9) переїзд на постійне місце проживання в іншу місцевість;
10) хвороба безробітного, що має медичні протипоказання щодо продовження навчання або працевлаштування за набутою професією (спеціальністю), що підтверджено відповідними документами;
11) інші причини, що не залежать від безробітного, підтверджені документально.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 була відрахована із навчального закладу за невідвідування занять без поважних причин, тобто професійну перепідготовку за направленням державної служби зайнятості було припинено без поважних причин, у зв’язку з неналежним виконанням безробітним своїх обов’язків.
Посилання відповідачки на довідку МСЕК, якою встановлено інвалідність третьої групи та обмежено тривалість робочого дня, вказаний висновок суду не спростовує з огляду на наступне.
Згідно довідки медико-соціальної експертної комісії № 003071 від 10.09.2009 р. відповідачці протипоказано переохолодження та вказано, що вона може працювати у своїй професії за скороченим робочим днем.
Таким чином, вказаною довідкою рекомендовано обмеження саме тривалості робочого дня, а не навчального процесу, крім того з індивідуальної програми реабілітації інваліда вбачається, що відповідачці рекомендоване працевлаштування через Центр зайнятості.
Можливість працевлаштування інвалідів прямо передбачено п. 7 ч. 2 статті 19 Закону України “Про зайнятість населення”, де вказано, що державна служба зайнятості має право направляти для працевлаштування інвалідів відповідно до рекомендацій МСЕК.
Як зазначалось вище, відповідно до п. 28 Порядку надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 р. № 308, поважною причиною припинення професійного навчання вважається, зокрема, хвороба безробітного, що має медичні протипоказання щодо продовження навчання.
У довідці МСЕК від 10.09.2009 р. та індивідуальній програмі реабілітації інваліда, виданих відповідачці, не вказано медичних протипоказань проти навчання.
В той же час, як випливає зі змісту заяви відповідачки від 02.12.2009 р. про направлення її на професійне навчання та заяви від 29.01.2010 р., її було повідомлено про наслідки пропуску занять та наслідки припинення професійного навчання.
Тобто, подаючи заяву, відповідачка була обізнаною про те, що у випадку її відрахування з навчання у зв’язку з пропуском занять, вона зобов’язана повернути витрачені позивачем кошти за її навчання, а також виплачену їй матеріальну допомогу.
Суд звертає увагу на те, що у разі, якщо у відповідачки були поважні причини пропуску занять в Інституті перепідготовки та підвищення кваліфікації Університету ім. Драгоманова, відповідачка, на підставі вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»(ч. 2 ст. 36), зобов’язана була повідомити про це Святошинський районний центр зайнятості.
Таким чином, відповідачкою не було доведено факту припинення професійної підготовки за направленням державної служби зайнятості з поважних причин, тому відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»відповідачка повинна повернути вартість витрат на професійну перепідготовку у розмірі 135, 64 грн., що становить вартість навчання протягом одного навчального дня.
Вартість цієї соціальної послуги повністю підтверджується наявними у справі доказами, зокрема довідкою-розрахунком Святошинського районного центру зайнятості від 14.07.2010 р. № 06-31/4050, та не було спростовано відповідачем.
Згідно пункту 28 Порядку надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 р. № 308, якщо безробітний відмовився добровільно повернути кошти, сплачені за професійне навчання, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.
Таким чином, вартість професійного навчання у розмірі 135,64 грн. підлягає стягненню з відповідача.
Несплата відповідачем вказаної суми наносить суттєвої шкоди державі, так як перешкоджає у повному обсязі Київському міському центру зайнятості та його структурному підрозділу –Святошинському районному центру зайнятості м. Києва, забезпечувати соціальний захист громадян шляхом виплати допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги у передбачених законодавством випадках.
Стосовно посилання відповідачки на звернення до суду неналежною особою –Київським міським центром зайнятості суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 12 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” № 1533-III від 02.03.2000р. функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.
Правовий статус центрів зайнятості визначений Законом України “Про зайнятість населення” № 803-XII від 01.03.1991 року, статтею 18 якого встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.
Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.
Відповідно до Положення про Київський міський центр зайнятості, затвердженого Директором Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України від 3 грудня 1997 року, Київський міський центр зайнятості є місцевим органом державної виконавчої влади та місцевим органом державної служби зайнятості і підпорядковується Державному центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України та Київській міській держадміністрації.
За таких підстав, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у даних спірних відносинах є Київський міський центр зайнятості, який входить до складу державної служби зайнятості.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; адреса: АДРЕСА_1) на користь Київського міського центру зайнятості (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 47-Б, рахунок № 37179301900001 в Головному управлінні Державного казначейства м. Києва, МФО 820019, код 03491091) кошти у розмірі 135,64 гривень (сто тридцять п’ять гривень 64 копійки).
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя О.В. Патратій
Повний текст постанови складено та підписано: 14 лютого 2011 року.