РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" лютого 2011 р. Справа № 6/1434-10
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Огороднік К.М., суддя Мельник О.В. , суддя Коломис В.В.
при секретарі Багній А.П.
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився,
прокуратури - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Шепетівського міжрайонного прокурора на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 18.10.10 року у справі № 6/1434-10
за позовом Шепетівського міжрайонного прокурора в інтнресах держави в особі Шепетівської міської ради
до Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки
В судовому засіданні 14.02.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 18.10.2010 року припинено провадження у справі № 6/1434-10 за позовом Шепетівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Шепетівської міської ради до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,0041 га, що знаходиться по проспекту Миру в м. Шепетівка, шляхом знесення літнього майданчика з навісом, який впритул знаходиться до будівлі по АДРЕСА_1
Не погоджуючись з ухвалою суду, Шепетівський міжрайонний прокурор звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу передати на розгляд господарського суду Хмельницької області.
В обґрунтування апеляційних вимог прокурор зазначає, що при прийнятті спірного рішення, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 31.01.2011 року апеляційну скаргу прокурора було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14 год. 25 хв. 14.02.2011 року.
В судове засідання в апеляційній інстанції представники позивача, відповідача та прокурор не з’явились.
14.02.2011 року через відділ документального забезпечення Рівненського апеляційного господарського суду від відповідача надійшла телеграма про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв’язку із хворобою.
В задоволені клопотання про відкладення колегією суддів відмовлено, враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Судова колегія вважає можливим розглядати справу за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України), неявка відповідача в судове засідання не перешкоджала розгляду даної справи, оскільки в матеріалах справи наявні всі необхідні документи і докази для розгляду даної категорії спорів. При цьому колегією суддів враховується, що згідно ч. 2 ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.
Частиною 5 ст. 106 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального Кодексу України, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Управлінням Держкомзему в м. Шепетівка проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства. В ході перевірки встановлено порушення відповідачем земельного законодавства шляхом самовільного (без наявності документів, які посвідчують право власності чи користування землею) використання земельної ділянки площею 0,0041 га земель житлової та громадської забудови, яка знаходиться за адресою: м. Шепетівка, проспект Миру шляхом встановлення малої архітектурної споруди. За результатами перевірки 24.03.2010 року складено припис № 26/00002 про усунення до 24.04.2010 року порушення земельного законодавства. Згідно з актом повторної перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 27.04.2010 року щодо дотримання вимог земельного законодавства та виконання припису № 26/00002 від 24.03.2010 року, вимоги зазначеного вище припису не виконано. За результатами повторної перевірки 27.04.2010 року складено припис № 26/00003 про усунення порушення вимог земельного законодавства до 27.05.2010 року.
Крім того, в матеріалах справи наявний витяг з рішення Шепетівської міської ради від 30.09.2010 року за № 16 LXIV сесії 5 скликання яким погоджено розміщення літнього майданчика за адресою вул.. Горбатюка, 35-а для здійснення комерційної діяльності (літній майданчик) розміром 30 м.кв. у м. Шепетівці для приватного підприємця ОСОБА_1
Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля та інші природні ресурси є об'єктами права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюються органами державної влади та місцевого самоврядування.
Згідно п. 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
За приписами ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації, а право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Суд першої інстанції, припиняючи провадження по справі згідно п. 1.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору, прийшов до висновку, що відповідачем врегульовано спірні питання з позивачем щодо розміщення на земельній ділянці літнього майданчика під час розгляду справи в суді, зокрема благоустроєно прилеглу територію біля ТК "Магніт" згідно плану благоустрою міста, затвердженого комунальним відділом міськвиконкому; рішенням Шепетівської міської ради від 30.09.2010 року за № 16 LXIV сесії 5 скликання погоджено розміщення літнього майданчика.
З таким висновком суду, апеляційна інстанція не може погодитись, оскільки надання сесією міської ради попереднього погодження на встановлення малої архітектурної форми не дає достатніх правових підстав для використання земельної ділянки, не свідчить про врегулювання спору та про те, що між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому, судовою колегією враховується положення Порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 року № 982.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду Хмельницької області від 18.10.2010 року у справі № 6/1434-10 винесена з порушенням ч. 1 п. 1-1ст. 81 ГПК України та підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 7 ст. 106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про припинення провадження у справі справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Шепетівського міжрайонного прокурора задоволити.
Ухвалу господарського суду Хмельницької області від 18.10.2010 року у справі № 6/1434-10 - скасувати.
Справу № 6/1434-10 направити на розгляд до господарського суду Хмельницької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.
Головуючий суддя Огороднік К.М.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Коломис В.В.