Судове рішення #13772044

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.11                                                                                           Справа№ 5015/317/11

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Мирослава”, м.Львів

До відповідача: Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, с.Руда Краковецька Яворівського району

Про стягнення 3000,00грн. основного боргу, 145,23грн. пені, 58,8грн. втрат від інфляції та 22,93грн. 3% річних.

Суддя Хабіб М.І.

Секретар Савченко Ю.А.                                            

Представники:

Від позивача – не з’явився      

Від відповідача – не з’явився

  Суть спору: Позов заявлено про стягнення 3000,00грн. основного боргу, 145,23грн. пені, 58,8грн. втрат від інфляції, 22,93грн. 3% річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені ним судові витрати, а саме : 102,00грн. державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 500,00грн. витрат на оплату юридичних послуг.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторонами укладено договори-заявки №80 від 28.11.2008 року та №82 від 15.12.2008року, відповідно до умов яких позивач зобов’язується здійснити перевезення вантажів за маршрутом м. Київ - м. Львів, а відповідач зобов’язувався оплатити надані послуги. Загальна вартість послуг з перевезення вантажів становить 3000,00грн.

Посилаючись на товарно-транспортні накладні та акти здачі-приймання робіт, позивач зазначає, що взяті на себе зобов’язання по перевезенню вантажів ним виконані повністю.

Як зазначено у позовній заяві, умовами договору передбачено, що оплата наданих послуг мала бути проведена протягом 5 банківських днів після отримання належним чином оформлених товарно-транспортних накладних і рахунку. 17.12.2008р. відповідачу надано весь пакет документів, передбачений договорами-заявками, однак, відповідач наданих послуг з перевезення вантажів не оплатив.

На підставі п.2 договорів позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 145,23грн., яка нарахована в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення втрати від інфляёёції в сумі 58,80грн. та 3% річних в сумі 22,93грн.

 Сторони явку представників в судове засідання не забезпечили, вимог суду не виконали, ніяких пояснень не подали, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, підтвердженням чого є подані суду повідомлення про вручення 23.02.2011року та 24.11.2011року поштових відправлень, які додані до матеріалів справи.

 Розглянувши спір в порядку вимог ст.75 ГПК України, суд встановив наступне.

В листопаді та грудні 2008року сторонами укладено договори-заявки на перевезення вантажів:

- №80 від 28.11.2008року на перевезення вантажів за маршрутом м. Київ –м. Львів на суму 1500,00грн.;

- №82 від 15.12.2008року  на перевезення вантажів за маршрутом м. Київ –м. Львів на суму 1500,00грн.

 Взяті на себе зобов’язання позивач виконав, здійснивши перевезення вантажів за вказаними маршрутами, що підтверджується поданими суду товарно-транспортними накладними, актами здачі-прийняття робіт  №ОУ-0000081 від 29.11.2008року та №ОУ-0000083  від 17.12.2008року.

Вказані акти підписані двома сторонами та скріплені їх печатками.

 Згідно із п.1 договорів-заявок оплата за надані послуги здійснюється на протязі 5-ти банківських днів після одержання належним чином оформлених товарно-транспортних накладних і рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент підписання актів позивач надав відповідачу товарно-транспортні накладні і рахунки, однак, доказів оплати послуг відповідач суду не подав.

Відтак, заборгованість відповідача становить 3000,00грн. (1500,00 + 1500,00).

10.09.2010р. позивач звернувся до відповідача з претензією-вимогою про сплату заборгованості, яка залишена без відповіді ( претензія та докази її надсилання  додані до матеріалів справи).

Згідно із п.2 договорів –заявок за кожен день прострочення платежу передбачено штрафні санкції в розмірі 1% від суми угоди.

Крім того, судом  встановлено, що господарським судом Львівської області 19.03.2010р.  за заявою ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»порушено провадження у справі №28/32 про банкрутство ФОП ОСОБА_1, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3 13.05.2010р.  в газеті «Голос України»№86(4836) опубліковане оголошення про порушення  справи про банкрутство ФОП ОСОБА_1, в якому вказано,  що заяви кредиторів приймаються упродовж 30 днів від дня опублікування оголошення. Ухвалою суду від 20.09.2010р. у справі № 28/32  затверджений реєстр вимог кредиторів, з якої вбачається, що позивач не заявляв грошових вимог до відповідача у справі № 28/32 про  банкрутство. В цій ухвалі вказано, що вимоги кредиторів , які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство і не заявлені протягом тридцяти днів від дня опублікування  13.05.2010р.  в газеті «Голос України»№86(4836) оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, або заявлені після закінчення  строку, встановленого для їх подання, вважати погашеними.

Представник позивача в судовому засіданні 17.02.2011р.підтвердив, що позивач не заявляв грошових вимог до відповідача у справі № 28/32 про  банкрутство.

      Постановою суду від 20.10.2010р. у справі № 28/32 фізичну особу –підприємця ОСОБА_1  визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру.       

 Дослідивши всі обставини справи та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

 Відповідно до ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй вантаж другою стороною (відправником) до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачу), а відправник зобов’язується оплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання ( ст.610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до виконання  зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ст.612 ЦК України).

 Матеріалами справи підтверджено, що сторонами укладено договори-заявки на перевезення вантажів №80 від 28.11.2008року та №82 від 15.12.2008року. Загальна вартість послуг з перевезення по двох договорах-заявках становить 3000,00грн. Актами здачі-прийняття робіт №ОУ-0000081 від 29.11.2008року та №ОУ-0000083 від 17.12.2008року підтверджено, що позивач  здійснив перевезення вантажу за маршрутами, які вказані в договорах-заявках. Надані позивачем послуги підлягали оплаті упродовж 5-ти банківських днів після одержання належним чином оформлених товарно-транспортних накладних і рахунку. З названих вище актів  вбачається, що позивач надав відповідачу товарно-транспортні накладні і рахунки, однак відповідач не оплатив  послуг у встановлений договорами строк, заборгованість становить 3000,00грн.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що 19.03.2010р. господарським судом Львівської області порушено провадження у справі №28/32 про банкрутство відповідача. 13.05.2010р.  в газеті «Голос України» опубліковано оголошення про порушення  справи про банкрутство відповідача. Ухвалою суду від 20.09.2010р. затверджений реєстр вимог кредиторів. Жодних кредиторських вимог позивач не заявляв  до відповідача у справі про  банкрутство. Постановою суду від 20.10.2010р.  відповідача  визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру.

Згідно із частиною 1 ст. 14  Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Частиною 2 ст. 14 названого Закону   встановлено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

 З огляду на те, що вимоги позивача виникли до порушення провадження у справі про банкрутство відповідача,  позивач є конкурсним кредитором. Однак, позивач, як конкурсний кредитор, не заявив своїх вимог у справі №28/32 про банкрутство відповідача. Отже, згідно із ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та ухвалою суду від 20.09.2010р. у справі №28/32 про банкрутство відповідача вимоги позивача вважаються погашеними.

На підставі викладеного суд вважає, що в задоволенні позову належить відмовити.     

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 35,  36, 43, 75,  82-85 ГПК України, суд

  ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.  

 

Суддя                                                                                                                        

        Повне рішення складене 09.03.2011р.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація