РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"31" січня 2011 р. Справа № 6/10-10(02-2)
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді Петухова М.Г.
суддів: Бригінець Л.М.
Демидюк О.О.
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Вінниця)
на ухвалу господарського суду Вінницької області від 05.11.2010 р.
у справі № 6/10-10(02-2) (суддя Говор Н.Д.)
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Вінниця)
до відповідача Компанії "Legnoform S.p.A" (Італія)
про про стягнення 1889,20 евро
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 05.11.2010р. у справі №№ 6/10-10(02-2) про відмову в прийнятті позовної заяви, підприємцю ОСОБА_2 відмовлено в прийнятті позовної заяви до Компанії "Legnoform S.p.A" про стягнення 1889,20 евро з тих підстав, що відповідно до п. 1,7 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених ст.77 цього Закону та якщо дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України, в той час коли контракт № 1 від 08.07.2010р. не містить угоди про підсудність справ судам України.
Вважаючи, що ухвала господарського суду винесена з порушенням норм процесуального права, підприємець ОСОБА_2 звернувся до Житомирського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду від 05.11.2010р. та передати позов до господарського суду Вінницької області для розгляду по суті.
Мотивуючи апеляційну скаргу, підприємець ОСОБА_2 зазначає, що п. 7.2 Контракту № 1 від 08.07.2010 року, укладеного між сторонами спору передбачено, що у разі якщо сторони не можуть прийти до взаємної згоди, спір підлягає судовому розгляду і вирішенню у встановленому законодавством України порядку.
Посилаючись на ст. 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»ст.ст. 3, 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", ст. 57 Конвенціїї ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980р. підприємець ОСОБА_2 вважає, що місцевий суд помилково відмовив йому в прийнятті позову.
Указом Президента України "Питання мережі господарських судів України" №811/2010 від 12.08.2010р., ліквідовано Житомирський апеляційний господарський суд та утворено Рівненський апеляційний господарський суд.
Державною судовою адміністрацією України в газеті "Урадовий кур'єр" №229 від 07.12.2010р. повідомлено про початок діяльності Рівненського апеляційного господарського суду.
В зв'язку з даними обставинами, ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду у даній справі від 14.12.2010р., справу № 6/10-10(02-2) передано до Рівненського апеляційного господарського суду для подальшого здійснення апеляційного провадження.
Підприємець ОСОБА_2 свого представника в засідання суду не направив. Враховуючи приписи ст.ст. 101, 102 Господарського процесуального кодексу України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також з огляду на те, що останній належним чином повідомлений про дату, час та місце перегляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями (а.с.41), апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу по суті за відсутності представника підприємця ОСОБА_2 .
Відповідно до ч.5 ст.106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ч.6 ст.106 ГПК України).
Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженої ухвали, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Матеріали справи свідчать, що підприємець ОСОБА_2 подав в господарський суд Вінницької області позов до Компанії "Legnoform S.p.A" (Італія) про стягнення 1889,20 евро в зв’язку з полрушенням останньою умов Контракту № 1 від 08.07.2010 року, щодо строку розрахунку за отриманий товар.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 05.11.2010р. у справі №6/10-10(02-2) про відмову в прийнятті позовної заяви, підприємцю ОСОБА_2 відмовлено в прийнятті позову .
Підставою відмови в прийнятті позову у своїй ухвалі суд першої інстанції вказав на те, що відповідно до п. 1,7 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених ст.77 цього Закону та якщо дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України. Однак контракт № 1 від 08.07.2010р. не містить угоди про підсудність справ судам України.
Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду від 05.11.2010р. у справі №6/10-10(02-2) суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Відповідно до ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Статтею 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»передбачено, що спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.
Згідно з п.1,7 ч.1 статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону ; дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;
Пунктом 7.2 Контракту № 1 від 08.07.2010 року, укладеного між сторонами спору передбачено, що у разі якщо сторони не можуть прийти до взаємної згоди, спір підлягає судовому розгляду і вирішенню у встановленому законодавством України порядку.
Таким чином, у контракті укладеному між сторонами не міститься прямої вказівки про підсудність справ судам України та визначення конкретного господарського суду, який має розглядати справу.
Щодо події, яка стала підставою для подання позову, то апеляційний суд вважає обгрунтованим висновок місцевого, що до того, що підставою позову є обставини, якими позивач обгрунтовує свою вимогу до відповідача. З поданого позову вбачається, що його підставою є не подія укладення контракту, яка сталася на території України, а подія його не виконання, яка грунтується на обов’язку відповідача вчинити дії (перерахувати кошти). Вказаний обов’язок відповідач має здійснити за місцем знахоження банківської установи, зазначеної у контракті.
Отже доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, відповідно не можуть бути підставою для скасування оскарженого судового акта.
За наведених умов, ухвала місцевого суду про відмову в прийнятті позовної заяви від 05.11.2010 р. у справі №6/10-10(02-2) є законною, такою, що відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства. Отже підстави для її скасування відсутні, а тому ухвалу слід залишити без змін.
З урахуванням наведеного, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105,106 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Ухвалу господарського суду Вінницької області про відмову в прийнятті позовної заяви від 05.11.2010 р. у справі №6/10-10(02-2) залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.
2. Справу №6/10-10(02-2) повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
суддя Бригінець Л.М.
суддя Демидюк О.О.