ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.02.11 Справа№ 21/111(10)
За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів
до відповідача: Львівської міської ради, м. Львів
третя особа: Департамент містобудування Львівської міської ради, м. Львів
про визнання права власності на самочинно реконструйоване нерухоме майно
Суддя Чорній Л.З.
При секретарі М. Фарина
Представники сторін:
від позивача: не з’явився
від відповідача: Р. Оліярник –начальник юридичного відділу
від третьої особи: не з’явився
Судом роз’яснено зміст ст.ст.20,22 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.
Позов заявлено Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Львів до Львівської міської ради, м. Львів за участю третьої особи Департаменту містобудування Львівської міської ради, м. Львів про визнання права власності на самочинно реконструйоване нерухоме майно.
Ухвалою суду від 03.12.2010 року порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду в засіданні на 14.12.2010 року. Ухвалою суду від 14.12.10 р. розгляд справи відкладено на 21.12.10 р. Ухвалою суду від 21.12.10 р. розгляд справи відкладено на 11.01.2011 р. Ухвалою суду від 11.01.11 р. розгляд справи відкладено на 18.01.11 р.
14.01.2011 р. в канцелярії господарського суду гр. ОСОБА_3 зареєстровано клопотання №672/11 про залучення її до участі у розгляді справи в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору відповідно до якого просила суд відмовити ФОП ОСОБА_1 в задоволенні позову до Львівської міської ради про визнання права власності на самочинно реконструйоване нерухоме майно.
Ухвалою суду від 18.01.2011 р. гр. ОСОБА_3 відмовлено в задоволенні клопотання про залучення її до участі у розгляді справи в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, з підстав, викладених в ухвалі, розгляд справи відкладено на 28.01.11 р.
Ухвалою суду від 28.01.11 р. за заявою сторони продовжено строк розгляду спору та розгляд справи відкладено на 22.02.11. р.
Представником позивача 22.02.11 р. подано уточнення до позовної заяви №4202/11 відповідно до якого позивач просить суд прийняти рішення, яким визнати за ФОП ОСОБА_1 право власності на будівлю літ. „Б-1”, що знаходиться на АДРЕСА_1 загальною площею 40,0 кв.м.
22.02.11 р. в канцелярії господарського суду відповідачем зареєстровано клопотання №4207/11 про залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Франківської районної адміністрації Львівської міської ради.
Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов висновку, що воно є безпідставним і до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити в справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов’язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.
У заявах про залучення третіх осіб зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.
З поданого клопотання суд не вбачає достатніх підстав для залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, оскільки рішення суду у даній справі жодним чином не вплине на права та обов’язки адміністрації, а буде лише підставою для виконання покладених на неї повноважень згідно вимог закону.
В судове засідання представник позивача не з’явився.
Представник відповідача в судове засідання з’явився, проти позовних вимог усно заперечив.
Представник третьої особи в судове засідання не з’явився.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, оцінивши докази, які мають значення для справи , суд встановив.
18.12.2009 р. на підставі ухвали Львівської міської ради №2311 «Про затвердження Перспективної схеми розміщення малих архітектурних форм як частини програми комплексного благоустрою території міста»позивачу –ФОП ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку, що знаходиться у АДРЕСА_2 для обслуговування малої архітектурної форми терміном на 3 роки.
Після оформлення землекористування позивачем за власний рахунок проведено реконструкцію малої архітектурної форми під торговий павільйон. На реконструйованому об'єкті виконані всі передбачені державними стандартами, будівельними нормами і правилами роботи. Будівля має ознаки капітальної, розміщена на орендованій земельній ділянці у відповідності до містобудівної документації відповідає вимогам генерального плану м. Львова і знаходиться за межами червоних ліній житлового кварталу.
Ще одним дозвільним актом, який підтверджує можливість та законність функціонування торгового павільйону є лист Управління архітектури департаменту містобудування Львівської міської ради, від 13.03.2006 р. №5-В-5080/20, яким було погоджено ескізний проект реконструкції малої архітектурної форми під торговий павільйон по АДРЕСА_2. В підтвердження того, що проведена реконструкція відповідає діючим будівельним санітарним та пожежним нормам є висновок спеціаліста будівельно технічного дослідження за результатом якого спеціаліст дійшов висновку, що реконструйована мала архітектурна форма під торговий павільйон використовується за призначенням і відповідає діючим будівельно-технічним та протипожежним правилам, а саме: нормам ДБН В.2.2-9-99 «Громадські будинки та споруди. Основні положення»ДБН В. 1.1-7-2002 «Пожежна безпека об'єктів будівництва»та нормам СНІП 2.09.04.04-87 «Адміністративні та побутові приміщення»
Проведення будівництва в Україні здійснюється у відповідності до Законів України «Про планування і забудову територій», «Про основи містобудування» діючих на момент будівництва Державних будівельних, санітарних та пожежних норм. З проекту на відповідність нормативним вимогам самовільно здійсненої реконструкції малої архітектурної форми під торговий павільйон у АДРЕСА_2 вбачається, що торговий павільйон є капітальною спорудою відповідає вимогам ДБН В 2.2.-15 2005 «Житлові будинки. Основні положення» та ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень». Відповідно до ст. 23 ЗУ «Про планування і забудову територій»забудова територій передбачає здійснення нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств (далі- будівництво). Будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними і місцевими правилами забудови, містобудівною та проектною документацією. Згідно ст. 26 ЗУ «Про планування і забудову територій»фізичні та юридичні особи мають право відповідно до закону одержувати від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування інформацію про правовий статус, допустимі види забудови та іншого використання земельних ділянок, єдині умови і обмеження забудови окремої земельної ділянки. Погоджуючи ескізний проект управління архітектури як орган містобудування тим самим визнав за можливе реконструкції існуючої малої архітектурної форми під торговий павільйон по АДРЕСА_2.
Відповідно до ст. 28 ЗУ «Про планування і забудову територій»проектна документація на будівництво об'єктів містобудування розробляється згідно з вихідними даними на проектування з дотриманням вимог державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови та затверджується замовником в установленому законом порядку. Розроблена на замовлення позивача проектна документація на реконструкцію існуючої малої архітектурної форми під торговий павільйон по АДРЕСА_2 відповідає саме таким вимогам, які встановлені в законі.
Згідно ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна)
Відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Пунктом 4 цієї ж статті передбачено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
З вищевикладених положень чинного законодавства вбачається, що визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за рішенням суду можливе за наявності певних умов, а саме: надання забудовнику земельної ділянки у встановленому порядку, відсутність порушень будівельних норм і правил, заперечень з боку власника земельної ділянки, відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.
У зв’язку з вищевикладеним та зважаючи на укладення позивачем договору оренди земельної ділянки, проведення реконструкції малої архітектурної форми на підставі погодженого проекту та відсутності порушень прав третіх осіб, суд вважає доводи представника відповідача щодо заперечення права власності позивача на спірний об’єкт безпідставними.
У відповідності до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги з урахуванням уточнення до позовної заяви є підставними, обгрунтовані поданими доказами, і підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 49 ГПК України суд дійшов висновку, що судові витрати по справі слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. 193 ГК України, ст. 376 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити повністю.
2. Визнати за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_3; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на будівлю літ. „Б-1”, що знаходиться на АДРЕСА_1 загальною площею 40,0 кв.м.
Суддя