ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2011 року Справа № 2а/0370/436/11
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Денисюка Р.С.,
при секретарі судового засідання Грушецькому П.В.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Панасюка В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Горохівському районі Волинської області про визнання незаконною вимоги,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Горохівському районі Волинської області про визнання незаконною вимоги.
Позов вмотивовано тим, що позивачем отримано вимогу про сплату боргу №-Ф від 04.02.2011 року, якою з нього стягують кошти отримані внаслідок здійснення підприємницької діяльності, без його згоди. Дії відповідача та зазначену вимогу вважає незаконною
Крім цього вважає, що вимога про сплату боргу не відповідає іншим вимогам чинного законодавства, а саме: Конституції України, Указам Президента України від 12 травня № 456/98 «Про державну підтримку малого підприємництва» та від 03 липня 1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-IV, «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року № 1251-ХII, Господарському кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV, а отже є такою, що порушує права та охоронювані законом інтереси позивача. Відповідно до підпункту 4 пункту 8 Прикінцевих положень Закону-№ 1058 фізичні особи-підприємці, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту, та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадження ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом, у фіксованому розмірі. Відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку вона має право на здавання в оренду власного нерухомого майна, роздрібна торгівля іншими промисловими товарами та щороку сплачує єдиний податок. Такий фіксований розмір сплати ФОП внесків до Пенсійного фонду України встановлено Указом Президента України від 03.07.1998 року N727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку, та звітності суб’єктів малого підприємництва». Вимога відповідача додатково сплачувати страхові внески до Пенсійного фонду України суперечить абзацу 8 частини 1 статті 19 Закону №1058 та абзацу 3 пункту 6 частини 1 Указу № 727/98, оскільки ФОП, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб. При цьому п.п.8 п.2 Указу № 727 встановлюється, що доходи отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року платника єдиного податку, а сплачена сума єдиного (фіксованого) податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань такого платника податків. Згідно п. 6 Указу № 727 суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний (фіксований) податок не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів): збору на обов'язкове соціальне страхування.
Крім того, страхові внески нараховуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для осіб, зазначених у п. 5 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та членів сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності (п. З ст. 11 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») - на суми доходу, отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб (п. 9 ст. 19 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), а платники єдиного (фіксованого) податку, суб'єкт малого підприємництва, фізична особа - підприємець, у відповідності до п.6 Указу №727, взагалі не є платником податку на доходи фізичних осіб. Таким чином, у платника єдиного (фіксованого) податку немає доходу, що підлягає оподаткуванням податком на доходи фізичних осіб і тому немає об'єкту нараховування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для осіб, зазначених у п. 5 ст. 14 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вважає, що, сплачуючи щомісячно єдиний податок, позивач виконав свої зобов'язання перед бюджетом та іншими державним цільовими фондами, в тому числі Пенсійним фондом. Просить суд визнати незаконною вимогу № - Ф від 04.02.2011 року УПФ України в Горохівському районі про сплату боргу в сумі 1591,20 грн.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та просять позов задовольнити в повному об’ємі.
Представник відповідача Панасюк В.М. в судовому засіданні позов не визнав, вважає позовні вимоги безпідставними, виходячи з наступного. Згідно із ст. 15 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон) платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14 Закону. Статтею 14 Закону визначено, що страхувальниками до Пенсійного фонду України є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Згідно із п.п.1 п. 8 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону страхові внески, що перераховуються до солідарної системи, сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених цим Законом та в розмірах, передбачених Законом України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» для відповідних платників збору.
Закон регулює відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. До приведення законодавства України у відповідність із зазначеним Законом, Закони України та інші нормативні акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону.
Частиною 12 ст. 20 Закону визначено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Згідно з вимогам чинного законодавства позивач є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та несе обов’язки з нарахування, обчислення і сплати страхових внесків в установлені строки та в повному обсязі.
Відповідно до вимог Закону сума страхового внеску для фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та членів сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними в трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу.
Просить в задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, вважає що позов не підлягає до задоволення, із наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 ч. 1 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням , дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно ст.17 ч. 1 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктами владних повноважень, щодо його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дії чи бездіяльності.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець Горохівською районною державною адміністрацією Волинської області 11.01.2008 року, що підтверджується свідоцтвом серії В01 № НОМЕР_1. Обрав особливий спосіб оподаткування – єдиний податок на 2010 рік. Відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку серії И № НОМЕР_2 від 20.12.2010 року має право на ремонт взуття та щороку сплачує єдиний податок.
04.02.2011 року Управлінням Пенсійного фонду України в Горохівському районі винесено вимогу № - Ф про сплату боргу ОСОБА_1 зі сплати страхових внесків в розмірі 1591,20 грн. станом на 01.02.2011 року.
01.01.2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-ІV.
Статтею 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страхувальниками є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Стаття 15 вище вказаного Закону визначає, що платниками внесків до солідарної системи є страхувальники, зокрема фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент). Статтею 5 даного закону регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватись лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечать. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.
Законом України від 08.07.2010 року № 2461 було встановлено, що з моменту набрання ним чинності, а саме з 17 липня 2010 року фізичні особи-підприємці, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), сплачують внески до Пенсійного фонду за себе та членів своїх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, у розмірі, що з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку повинен становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, з якої сплачуються страхові внески. Тобто, було встановлено нові розміри мінімального страхового внеску до Пенсійного фонду. Відповідно до вищевказаних змін позивачу Пенсійним фондом було донараховано страхові внески та у зв’язку з їх не сплатою було винесено оскаржувану вимогу про сплату боргу. Вказані зміни до Закону України від 08.07.2010 року № 2461 на сьогоднішній день не визнані не конституційними.
Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР, яким разом із Законом № 1058-ІV не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування.
Таким чином, страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватись пільги із нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати, а обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.
Згідно з вимогами ст. 15 Прикінцевих положень Закону України № 1058-ІV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону.
Відповідно до підпункту 4 пункту 8 вище вказаних Прикінцевих положень, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.
Підпунктом 2 пункту 8 розділу XV Прикінцевих положень вище вказаного закону визначено, що суб’єкти підприємницької діяльності сплачують страхові внески, що перераховуються до солідарної системи на умовах і в порядку, визначених Законом 1058-IV та в розмірах передбачених для платників збору Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», але не менше мінімального страхового внеску.
Відповідно до Закону України № 1058-IV страхові внески сплачуються фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності щоквартально, протягом 20 календарних днів, наступним за останнім календарним днем звітного кварталу. Базовим звітним періодом для даної категорії страхувальників за спрощеною системою є – квартал.
Таким чином, вимога про сплату боргу № - Ф від 04.02.2011 року була винесена згідно Закону 1058-IV, з врахуванням змін, внесених Законом України від 08.07.2010 року № 2461, в частині розміру мінімального страхового внеску, у порядку, розмірах та у спосіб визначений чинним законодавством.
Суд не погоджується з позицією позивача, що вимога про сплату боргу направлена йому Пенсійним фондом, як платнику єдиного податку суперечить Конституції України, Указу Президента України від 03 липня 1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-IV, «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року № 1251-ХII, Господарському кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV, оскільки зазначені нормативно - правові акти регулюють питання оподаткування, а отже дане посилання є помилковим.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» регулює питання оподаткування суб’єктів малого підприємництва. Згідно з вимогами ст. 15 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV до приведення законодавства у відповідність із цим законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому закону. Положення ст. 6 зазначеного Указу про звільнення суб’єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, суперечать закону і застосуванню не підлягають.
Також суд вказує на те, що ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» передбачено види загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів), до яких, зокрема, входить збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Внесені зміни до Закону № 1058-IV не суперечать нормам Закону України «Про систему оподаткування», оскільки цей Закон визначає загальні принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників, однак питання надання пільг з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати суб’єктам підприємницької діяльності передбачено спеціальним Законом, яким є Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” і яким передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Відповідно до п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, надаючи оцінку діям та рішенням суб'єкта владних повноважень, які є предметом оскарження, суд перевіряє чи прийняті (вчинені) вони на підстави, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Зважаючи на вище викладене, Управління Пенсійного фонду України в Горохівському районі Волинської області при винесенні вимоги про сплату боргу зі сплати страхових внесків № - Ф від 04.02.2011 року, діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», з використанням цих повноважень з метою, з якою це повноваження надано, а отже відсутні підстави для визнання вище вказаної вимоги незаконною.
Керуючись ст.ст. 11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 КАС України, на підставі Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволені адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Горохівському районі Волинської області про визнання незаконною вимоги № - Ф від 04.02.2011 року про сплату боргу відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається позивачем та відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі з 09 березня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий Р.С. Денисюк