ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2006 р. | № 5/114-10/239 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Михайлюка М.В., –головуючого,
Ковтонюк Л.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засідання касаційну скаргу Полтавського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи “Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву” на ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07 червня 2006 року у справі № 5/114-10/239 Господарського суду Полтавської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Молодіжний житловий комплекс “Житлобудкомплект”, м. Кременчук Полтавської області, до Полтавського регіонального відділення Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву, м. Кременчук Полтавської області, третя особа: Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області, про спонукання до вчинення дій,
за участю представників сторін:
Полтавського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи “Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву” –Максимов О.О. (дов. № 55 від 07.02.2006 р.);
встановив:
У лютому 2005 року позивач –ТОВ „МЖК „Житлобудкомплект” пред’явив у господарському суді позов до відповідача –Полтавського регіонального відділення Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву, третя особа: Виконавчий комітет Кременчуцької міської Ради, про зобов’язання останнього прийняти у нього об’єкт будівництва –житловий будинок № 9 по провулку Олега Кошового у м. Кременчуці.
Вказував, що Рішенням Виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради від 01.12.2000 року № 2257 затверджено графік реконструкції будинків гуртожитків на 2001-2005 роки та Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради від 04.04.2003 року № 357 відповідача визнано замовником реконструкції блоку-А гуртожитку під жилий будинок по провулку О. Кошового, 9 в м. Кременчуці.
Рішенням Виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради від 05.03.2004 року № 119 функції замовника передано від ДП ТОВ “МЖК “Житлобудкомплект” до Полтавського регіонального відділення Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву.
Рішенням Виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради від 04.06.2004 р. № 513 ДП ТОВ “МЖК “Житлобудкомплект” зобов’язано підготувати відповідні акти прийому-передачі об’єкту.
26 січня 2005 року ним направлено на адресу відповідача відповідний акт прийому передачі.
Посилаючись виконання ним в період з квітня 2003 року по квітень 2004 року будівельних робіт на суму 114 860 грн. 01 коп. та на невиконання останнім рішень Виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради та Положення про порядок передачі права на завершення припинених будівництвом об’єктів житла, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2000 року № 168, позивач просив задовольнити його позовні вимоги.
Спір судами розглядався неодноразово.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 30 березня 2006 року (суддя Шкурдова Л.М.) у позові відмовлено.
Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області та ТОВ Молодіжний житловий комплекс “Житлобудкомплект” звернулися до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами на рішення господарського суду Полтавської області. Разом з апеляційними скаргами скаржниками було заявлено клопотання про призначення комплексної судової економічної експертизи та будівельно-технічної експертизи.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 7 червня 2006 року (колегія суддів у складі: головуючого –Ткаченка Б.О., суддів: Шевченка В.Ю., Поліщука В.Ю.) за клопотаннями позивача та 3-ї особи у справі призначено судову економічну та інженерно-технічну експертизу, проведення якої доручено Полтавському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. проф. М.С. Бокаріуса. Провадження у справі зупинено до закінчення проведення експертного дослідження.
У касаційній скарзі Полтавське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи “Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву” просить ухвалу суду апеляційної інстанції в частині зупинення провадження у справі скасувати, справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм ст. 34 ГПК України стосовно належності доказів, що призвело до незаконного зупинення провадження у даній справі.
Заслухавши суддю-доповідача, представника касатора, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Припис ст. 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, до якого віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 12 Закону України “Про судоустрій України”, згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадку і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Таким чином, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Отже, Господарський процесуальний кодекс повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасник судового процесу має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному чи касаційному порядку.
За приписом ч. 1 ст. 106 ГПК України, ухвали місцевого або апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені у касаційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
З наведених норм процесуального закону випливає, що ухвала про призначення судової експертизи не може бути предметом оскарження.
Оскільки ухвали суду підлягають оскарженню лише у випадках, передбачених ГПК України та Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а оскарження ухвали в частині призначення експертизи оскарженню не підлягає, то підлягає перегляду в касаційному порядку ухвала Київського міжобласного апеляційного господарського суду лише в частині зупинення провадження у справі.
Відповідно до ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках, зокрема, призначення господарським судом судової експертизи.
Ухвалу про зупинення провадження може бути оскаржено.
Згідно зі ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про судову експертизу” судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.
Колегія судів вважає, що як місцевий, так і апеляційний господарські суди мають право з метою всебічного, повного і об’єктивного розгляду справи призначити експертизу по справі для вирішення питання про обґрунтованість позовних вимог.
Ст. 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані, згідно ч. 2 зазначеної вище статті, встановлюються, зокрема, висновками судових експертів.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Аналогічна за своїм змістом норма міститься і в Законі України “Про судоустрій України”, в якій зазначено, що суддям забезпечується свобода неупередженого вирішення судових справ відповідно до їх внутрішнього переконання, що ґрунтується на вимогах закону.
Колегія суддів погоджується з тим, що враховуючи право суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, суд апеляційної інстанції дав цілком вірне обґрунтування необхідності призначення судової експертизи, зазначивши, що визначені питання мають суттєве значення для повного та об’єктивного вирішення спору.
При цьому, відповідно до ч.2 ст.79 ГПК України у разі призначення господарським судом експертизи зупинення провадження у справі є правом суду.
Доводів щодо непогодження з ухвалою суду через процесуальні порушення саме в частині зупинення провадження по справі, відповідач в касаційній скарзі не навів.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Вищого господарського суду вважає, що господарський суд апеляційної інстанції, діяв в межах норм процесуального закону, і підстав для скасування прийнятої у справі ухвали в частині зупинення провадження у справі не вбачається
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, п.1 ч. 1 ст. 1119, ст. 11111, ст. 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Полтавського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи “Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву” залишити без задоволення.
Ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07 червня 2006 року № 5/114-10/239 без змін.
Головуючий: М. В. Михайлюк
Судді: Л.В. Ковтонюк
Н.Г. Дунаєвська