РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" лютого 2011 р. Справа № 19/1017
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючої судді Олексюк Г.Є.
суддів Сініцина Л.М.
суддів Гудак А.В.
при секретарі судового засідання Михайлюк К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії" на рішення господарського суду Житомирської області від 11.10.10 р.
у справі № 19/1017 (суддя Макаревич В.А. )
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії"
відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Піраміда-А"
про стягнення заборгованості в сумі 1 840 грн. 56 коп.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 11 жовтня 2010 року у справі № 19\1017 (суддя Макаревич В.А.) частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю « Віна Лівадії» і стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю " Піраміда –А»: 209,10 грн. боргу; 20,91 грн. штрафу; 102 грн. державного мита; 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
В частині стягнення 1464,14 грн. основного боргу та 146,41 грн. штрафу відмовлено.
Не погодившись із даним рішенням, позивач ТзОВ « Віна Лівадії» подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що відповідач в судові засідання 16 серпня 2010 року та 11 жовтня 2010 року не з»явився, заперечень з приводу позову не подав, жодного доказу, які б суперечили вимогам ТОВ « Віна Лівадії « щодо стягнення суми боргу та штрафних санкцій не надав. Не дивлячись на ці обставини, господарський суд Житомирської області виніс оскаржуване рішення, чим позбавив їх можливості витребувати у відповідача докази в підтвердження отримання товару по накладним РН-006206 та РН-006207 від 30 липня 2009 року та РН-007085 від 21 серпня 2009 року на загальну суму 1464 грн. 14 коп., а також підтвердити відповідно суму штрафних санкцій-146 грн.41 коп.
Апелянт вважає, що при винесенні господарським судом рішення мало місце недоведеність обставин,що мають значення для справи , які господарський суд визнав встановленими. Це призвело до винесення неправильного рішення , яке підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.
В судове засідання представник апелянта не з»явився, про час та місце апеляційного перегляду повідомлений належним чином та заздалегідь , про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення(а.с.98) Від ТзОВ « Віна Лівадії» надійшло клопотання , відповідно до якого просить залучити в якості третьої особи фізичну особу-підприємця Бортніцького В»ячеслава Анатолійовича. (а.с.99)
В зв»язку з тим, шо явка сторін в судове засідання обов”язковою не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника апелянта .
Представник відповідача ТзОВ» Піраміда –А» в судове засідання не з»явився , про час та місце апеляційного перегляду повідомлявся належним чином. Поштовий конверт повернувся з відміткою « за закінченням терміну зберігання» .
Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).
А тому, примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органами зв'язку з позначкою "адресат вибув" ,» адресат відсутній « і т.п. вважається належним доказом виконання судом обов'язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
У відповідності стаття 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Як правильно встановлено господарським судом Житомирської області , 12.02.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю " Віна Лівадії" - постачальник та Товариством з обмеженою відповідальністю " Піраміда-А" - покупець був укладений договір поставки товару №ВЛ № 7/Ж, згідно якого протягом дії цього договору постачальник зобов'язується систематично поставляти і передавати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору. (а.с. 8-9)
Предметом поставки є алкогольні вироби в асортименті виробництва ТОВ " Віна Лівадії". ( п.1.2.Договору )
Даний договір є договором про довгострокове співробітництво. (п.1.3 договору).
Постачальник поставляє товар партіями згідно заявок покупця в асортименті та за цінами, що діють на момент поставки товару, які узгоджені сторонами та вказані у рахунках - фактурах, що фіксуються у накладних, які засвідчують передачу - приймання товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами договору. ( п.2.1 договору ).
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст.712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму .
На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 9753,56 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000368 від 28.02.2009р., № РН-0000370 від 28.02.2009р., №РН-0000533 від 07.03.2009р., № РН-0000563 від 10.03.2009р., №РН-0000765 від 17.03.2009р., №РН-0001377 від 02.04.2009р., № РН-0001624 від 09.04.2009р., № РН-0002157 від 24.04.2009р., № РН-0002441 від 30.04.2009р., № РН-0002618 від 08.05.2009р., № РН - 0003055 від 19.05.2009р., № РН- 0003252 від 23.05.2009р., № РН - 0003578 від 30.05.2009р., № РН - 0003855 від 05.06.2009р., № РН - 0004174 від 12.06.2009р., № РН - 0004227 від 16.06.2009р., № РН - 0004456 від 19.06.2009р., № РН - 006496 від 07.08.2009р., № РН - 006497 від 07.08.2009р., № РН - 007399 від 27.08.2009р. (а.с. 10 -28, 31 - 32,34).
Частково задовольняючи позов, місцевий господарський суд не прийняв до уваги видаткові накладні № РН-006206 від 30.07.2009р. на суму 820,92 грн., № РН -006207 від 30.07.2009р. на суму 252 грн., №РН - 007085 від 21.08.2009р. на суму 391,22 грн. , як належний доказ в підтвердження поставки товару відповідачу, оскільки з боку отримувача зазначений штамп: "фізична особа -підприємець ОСОБА_1.", а не відповідач - ТОВ " Піраміда-А".
Разом з тим, апеляційний господарський суд не може погодитись з відхиленням місцевим судом видаткової накладної № РН -006207 від 30.07.2009р. на суму 252 грн.(а.с. 30)., як належного доказу поставки товару . З матеріалів справи – прибуткового касового ордеру № 734 від 12 серпня 2009 року (а.с. 56) вбачається , що ТОВ « Піраміда А» оплатило ТОВ « Віна Лівадії» 252 грн. за алкогольні напої згідно накладної № РН -006207 від 30.07.2009р.
За таких обставин , провадження у справі щодо стягнення заборгованості по видатковій накладній № РН -006207 від 30.07.2009р. у розмірі 252 гривні основного боргу та 25,2 грн. штрафу підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини 1-1 статті 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.
Відповідно до п. 2 ст. 207 ЦК України ,правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною ( сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Факт отримання відповідачем товару згідно видаткових накладних № РН-006206 від 30.07.2009р. на суму 820,92 грн., №РН - 007085 від 21.08.2009р. на суму 391,22 грн не доведений позивачем належними та допустимими доказами, а тому у позові в частині стягнення 1212,14 грн. основного боргу необхідно відмовити. З цих же підстав не підлягає до стягнення штраф в розмірі 121,21 грн.
Рівненський апеляційний господарський суд зазначає, що місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 209 грн. 10 коп. основного боргу виходячи з наступного .
Частиною 1 статті 671 ЦК України передбачено, що якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.
Правові наслідки порушення продавцем умов договору щодо асортименту товару передбачені ст. 672 ЦК України. , згідно якої якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
У разі відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, або пред'явлення вимоги про заміну цього товару покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Разом з тим, судами обох інстанцій не встановлено, що відповідач (покупець) висував позивачу (продавцю) претензії щодо асортименту товару, зокрема, відмовлявся від його прийняття та оплати.
Відповідачем не надано доказів на підтвердження доводів про поставку за видатковими накладними товару іншого, ніж передбачено договором.
Частина 4 ст. 672 ЦК України передбачає, що товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього.
З матеріалів справи вбачається , що товар приймався представниками відповідача по видаткових накладних на підставі договору ВЛ № 7/Ж від 12.02.2009р.
Доказів звернення до позивача з претензіями стосовно асортименту поставленої продукції відповідачем не було надано суду.
Оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, а саме: договір, долучені до матеріалів справи видаткові накладні, господарський суд Житомирської області прийшов до вірного висновку, що поставка товару ( алкогольні вироби) здійснювалась на підставі укладеного між сторонами договору ВЛ № 7/Ж від 12.02.2010р.
Відповідно до п. 5.1 договору, покупець зобов'язується оплатити поставлений товар по ціні, що визначена в товарно - транспортних накладних, шляхом перерахунку коштів в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника або іншим не забороненим діючим законодавством способом з розстрочкою платежів на протязі 21 календарного дня з моменту отримання товару.
Частина 1 ст. 509 ЦК України визначає зобов'язанням як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).
Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 193 ГК України встановлює ,що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи викладене,місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку про задоволення позову в частині стягнення 209,10 грн. основного боргу.
В іншій частині , місцевий господарський суд правомірно відхилив видаткові накладні № РН-006206 від 30.07.2009р. на суму 820,92 грн., №РН - 007085 від 21.08.2009р. на суму 391,22 грн. , як належний доказ в підтвердження поставки товару відповідачу, оскільки з боку отримувача зазначений штамп: "фізична особа -підприємець ОСОБА_1.", а не відповідач - ТОВ " Піраміда-А".
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача штрафу , передбаченого п.5.2 Договору апеляційний господарський суд зазначає наступне .
Відповідно до ст.. 230 ГК України пеня і штраф є штрафними санкціями, якими визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання .
Частина 2 ст. 549 ЦК України встановлює, шо штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання
Місцевий господарський суд вірно визначив , шо сума штрафу, яку необхідно стягнути з відповідача буде становити 20,91 грн., виходячи з суми боргу 209 грн.10 коп.
Клопотання апелянта ,адресоване Рівненському апеляційному господарському суду про залучення в якості третьої особи фізичну особу-підприємця Бортніцького В»ячеслава Анатолійовича до задоволення не підлягає з огляду на наступне.
Згідно ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.
Оскільки апелянтом не зазначено, яким чином постановлене у справі судове рішення може вплинути на права або обов'язки Бортніцького В.А., апеляційний господарський суд не вбачає достатніх підстав для залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє вимог на предмет спору.
Крім того, при винесенні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд не вірно стягнув з відповідача на користь позивача державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ч.5 ст. 49 ГПК України передбачає, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи , часткове задоволення заявлених вимог – 12, 46% , державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених вимог. Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 12 грн. 71 коп. державного мита та 29 грн. 41 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного , суд апеляційної інстанції прийшов до висновку,що у зв»язку з неповним з»ясуванням обставин,що мають значення для справи , оскаржуване рішення підлягає зміні, а апеляція частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,104,105 ГПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю « Віна Лівадії» задоволити частково .
Рішення господарського суду Житомирської області від 11 жовтня 2010 року у справі № 19\1017 в частині відмови в стягненні основного боргу в сумі 1464,14 грн. та штрафу в сумі 146,41 грн змінити.
В частині стягнення 1212,14 грн. основного боргу та 12,12 грн. штрафу відмовити.
В частині стягнення 252 грн. основного боргу та 25, 2 грн. штрафу провадження припинити за відсутністю предмету спору.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " Піраміда -А", 10020, м. Житомир, вул. Маршала Рибалка, 63, ідентифікаційний код 36104620 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Віна Лівадії", 10001, м. Житомир, вул. Кооперативна, 6, ідентифікаційний код 323620601127:
- 12 грн.. 71 коп.. державного мита;
- 29 грн.41 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю " Піраміда -А", на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Віна Лівадії 209,10 грн. боргу та 20,91 грн. штрафу рішення господарського суду Житомирської області суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку .
Головуюча суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Сініцина Л.М.
Суддя Гудак А.В.