РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2011 р.                                                           Справа № 16/838  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Савченко Г.І. ,  суддя Тимошенко О.М.

секретар судового засідання Новак Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача-                                     Рищук В.В., представник (довір.б/н від 10.08.2010р.);

від відповідача-                                не з’явився;

від третьої особи-                               не з’явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Патріа-Баланс», м.Житомир, б/н від 13.08.2010р. на рішення господарського суду Житомирської області від 05.08.2010р. по справі №16/838

за позовом              Публічного акціонерного товариства «ОТП-Банк»м.Київ

до відповідача           Товариства з обмеженою відповідальністю «Патріа-Баланс»м.Житомир

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача            

                                              ОСОБА_1 м.Житомир

про стягнення           716 252,19 доларів США заборгованості за кредитом і відсотками та

                             326 171 грн. 08 коп. пені

та за зустрічним позовом

                                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Патріа-Баланс»м.Житомир

до відповідача               Публічного акціонерного товариства «ОТП-Банк»м.Київ

про тлумачення змісту умов договору та

      визнання недійсним кредитного договору в частині,

Представнику Позивача роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст.22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу стороною заявлено не було. Заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Житомирської області від 05.08.2010р. у справі №16/838 (суддя Шніт А.В.) Товариству з обмеженою відповідальністю «Патріа-Баланс»відмовлено в задоволенні зустрічного позову до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача Дорош Людмили Володимирівни; первісний позов Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»задоволено: з Товариства з обмеженою відповідальністю «Патріа-Баланс»підлягає стягненню на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» 672  331,83 доларів США залишку заборгованості за кредитом, що станом на 19.01.2010р. за курсом НБУ (1 дол.США =8,0012 грн.) еквівалентно 5 379 461 грн. 43 коп., 43 920,36 доларів США несплачених відсотків, що станом на 19.01. 2010р. за курсом НБУ еквівалентно 351 415 грн. 59 коп., 21 446 грн. 90 коп. пені та 24 412 грн. 16 коп. судових витрат. В частині стягнення 304 724 грн. 18 коп. пені –в позові відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд у рішенні посилається на положення ст.ст.11, 509, 525, 549, 637, 1048, 1054 ЦК України, стст. 14, 193 ГК України, ст.47, 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність». При цьому, відмовляючи в стягненні 304 724 грн. 18 коп. пені, суд зауважив, що нарахування Позивачем пені в розмірі 1% від простороченої суми суперечить вимогам ст.3 Закону України «Про відповідальнність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», якою розмір пені обмежено подвійною обліковою ставкою НБУ. Одночасно, місцевий суд з підстав стст. 204, 213, 637, 1048, 1054 ЦК України відмовив в задоволенні зустрічного позову про розтлумачення пункту 2.3.15 кредитного договору №СМ-SМЕВ00/170/2008 від 21.01.2008р. укладеного ЗАТ «ОТП Банк»та ТзОВ «Патріа-Баланс»; пункту 5 частини №1, пункти 1.5.1.5 та 7.3 частини №2 кредитного договору №СМ-SМЕВ00/170/2008 від 21.01.2008р., укладеного ЗАТ «ОТП Банк»і ТзОВ «Патріа-Баланс»шляхом визначення порядку припинення дії укладеного графіку повернення кредиту та сплати процентів у разі укладення нових графіків після отримання чергового траншу, а також дійсності графіку повернення кредиту та сплати процентів у разі збіль-шення чи зменшення процентної ставки по кредиту.(том 3, арк.справи 53-60).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ТзОВ «Патріа-Баланс»подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 05.08.2010р. по справі №16/838 скасувати в частині: відмови у задоволенні зустрічного позову, стягнення з Відповідача 672 331,83 доларів США, що еквіваленттно 5 379 461 грн. 43 коп. та 43 920,36 доларів США, що еквівалентно 351 415 грн. 59 коп. Скаржник просить прийняти нове рішення, яким зустрічний позов задоволити в повному обсязі, а за первісним позовом прийняти нове рішення, яким стягнути з Відповідач на користь ПАТ «ОТП Банк»672 331,83 доларів США у гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу НБУ станом на день сплати та 8 203,87 доларів США заборгованості за відсотками у гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу НБУ станом на день сплати, а також стягнути з ПАТ «ОТП Банк»на користь ТзОВ «Патріа-Баланс»85 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 грн. плати за послуги інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.(т.3, арк.справи 64-70).

Позивачем 05.10.2010р. подано заперечення на апеляційну скаргу, в якому зазначено про відсутність підстав для скасування рішення суду від 05.08.2010р., оскільки таке прийняте з дотриманням вимог законодавства, а доводи скаржника безпідставні.(т.3, арк.справи 94-95).

Представник Позивача в судовому засіданні 26.01.2011р. проти доводів і вимог апеляційної скарги заперечив, просив відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі, як у безпідставній.

Представник Відповідача (скаржника) в судове засідання 26.01.2011р. не з’явився.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов’язковою, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника Відповідача.

Розглянувши доводи і пояснення Відповідача, викладені в апеляційній скарзі, заперечення Позивача, наведені у запереченні на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступне:

21.01.2008 року Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк»-банк (надалі в тексті –ЗАТ «ОТП Банк»), в особі сужбовців банку ОСОБА_2. та ОСОБА_3. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Патріа-Баланс»-позичальник (надалі в тексті – ТзОВ «ПатріаБаланс») укладено кредитний договір №СМ-SMEB00/170/2008 (надалі в тексті – Договір), згідно умов частини №1 якого банк надає позичальнику кредит для проведення ремонту/переобладнання/реконструкції нерухомого майна трьома траншами на загальну суму 700 000 доларів США на строк до 19.01.2018р. під проценти із плаваючою ставкою 11,9 % річних=4,4%+ 7,5 % FIDR (де відсоток FIDR може змінюватись). Для облікових цілей банк відкриває позичальнику позичковий рахунок, де обліковується його заборгованість по кредиту. Згідно п.1.5 частини №2 Договору –погашення кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі, визначені Графіком, одночасно позичальником сплачуються і проценти. Договір підписано службовцями банку ОСОБА_2. та ОСОБА_3. та директором ТзОВ «Патріа-Баланс», скріплено відбитками печа-ток Вінницької філії ЗАТ «ОТП Банк»та ТзОВ «Патріа-Баланс».(т.1, арк.справи 10-18, 77).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до кредитних заяв ТзОВ «Патріа-Баланс» від 23.01.2008р., 31.01.2008р., 04.02.2008р., філія ЗАТ «ОТП Банк»у м.Вінниця видала першому кредитні кошти на загальну суму 700 000 доларів США, які отримано в наступному порядку: 23.01.2008р. –400 000 доларів США, 04.02.2008р. – 150 000 доларів США та 07.02. 2008р. – 150 000 доларів США, що не заперечується сторонами, як видно з їх письмових поясненнь.(т.1, арк.справи 24-26, 120-125, т.2, арк.справи 92).

При цьому, в день отримання кожного із зазначених вище траншів, представники банку укладали з позичальником Додатки №1 – Графіки повернення кредиту наростаючим підсумком з урахуванням всіх отриманих траншів. Графіки містять узгоджені суми кредитних коштів та відсотків, які належать до сплати щомісяця. Графіки підписано службовцями банку ОСОБА_2., ОСОБА_3. та директором ТзОВ «Патріа-Баланс», скріплено відбитками печаток Вінницької філії ЗАТ «ОТП Банк»та ТзОВ «Патріа-Баланс».(т.1, арк.справи 95-100).

В забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором, 01.01.2008 року ТзОВ «Патріа-Баланс»-іпотекодавець уклав з ЗАТ «ОТП Банк»-іпотекодержателем Договір іпотеки №РМ-SMEB00/170/2008, згідно якого передав Банку-іпотекодержателю в іпотеку будівлю магазину вцілому загальною площею 459,1м2 за адресою: АДРЕСА_1. Об’єкт іпотеки, який належить іпотекодавцеві на праві власності, що стверджується Свідоцтвом від 12.04. 2007р. №286 –оцінений сторонами в 4 998 591 грн., що еквівалентно 989 820 доларів США.(п.4.1 договору іпотеки). Договір іпотеки підписано директором та експертом регіонального відділення «Житомирське»ЗАТ «ОТП Банк»та директором ТзОВ «Патріа-Баланс», скріплено відбитками печаток сторін; договір посвідчено нотаріально, про що приватним нотаріусом ОСОБА_4. внесено реєстровий запис №1011, що стверджується матеріалами справи.(т.1, арк.справи 19-23, 51-52).

ЗАТ «ОТП Банк»-заставодержатель, в особі службовців банку ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ТзОВ «Патріа-Баланс»-заставодавець 21.01.2008р. уклали договір застави майнових прав вимоги №РR-SMEB00/170/2008, яким заставодержателю передане майнові права вимоги заставо-давця за договором оренди із Спільним українсько-словацьким підприємством ЗАТ «Волиньпак»(м.Луцьк, вул.Клима Савура, 21-А); розмір орендної плати 61 973 грн. 67 коп. на місяць, оренда строком до 24.02.2013р.(п.1.2 договору застави). Договір застави підписано службовцями ОСОБА_2., ОСОБА_3. та директором ТзОВ «Патріа-Баланс», скріплено відбитками печаток Вінницької філії ЗАТ «ОТП Банк»та ТзОВ «Патріа-Баланс».(т.1, арк.справи 27-30).

Крім того, 21.01.2008р. ЗАТ «ОТП Банк»-кредитор, в особі службовців банку ОСОБА_2., ОСОБА_3. та громадянка ОСОБА_1-поручитель уклали договір поруки №SR-SMEB00/170/2008, за яким поручитель зобов’язався солідарно відповідати за повне та своєчасне виконання боржником своїх зобов’язань за кредитним договором №СМ-SMEB00/ 170/2008 у повному обсязі. Договір поруки діє до повного виконання боржником зобов’язань за кредитним договором.(п.4.1 договору поруки). Договір поруки підписано службовцями банку ОСОБА_2., ОСОБА_3. та громадянкою Дорош Людмилою Володимирівною, скріплено відбитком печатки Вінницької філії ЗАТ «ОТП Банк».(т.2, арк.справи 22).

Матеріалами справи стверджено, що зобов’язання за Договором Відповідач в повному обсязі не виконував протягом чинності Договору, починаючи з лютого 2009р. кредиту та відсотків за корис-тування кредитними коштами згідно Графіків не погашав.

          Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що після отримання Відповідачем всіх трьох траншів –діючим графіком погашення кредиту лишився останній, складений і підписаний стронами 07.02.2008р., в день отримання третього траншу.

          Згідно Графіка погашення кредиту від 07.02.2008р., позичальник станом на 20.11.2008р. зобов’язаний був сплатити банку 24 561,40 доларів США кредиту та 68 171,30 доларів США відсотків, а станом на 19.01.2018р. – 700 000,00 доларів США кредиту та 445 223,61 доларів США в якості відсотків за користування кредитом.

Платіж в сумі 8 399,50 доларів США у гривневому еквіваленті позичальник здійснив 12.01. 2009р., з якого 8 398,96 доларів США було спрямовано банком на погашення відсотків, а 0,54 долара США –на погашення кредиту.(т.1, арк.справи 127; т.2, арк.справи 18).  

В зв’язку з чим, як правильно відзначено місцевим судом, банк-Позивач, згідно п.1.9.1 Договору вправі був вимагати досторокового виконання боргових зобов’язань вцілому і зробив це, направивши позичальнику вимоги: №22-3-2/45284 від 08.12.2008р., №0.10-01/001-22-3-1/72 від 27.01. 2009р. та №ВОО-01-11/440 від 17.03.2009 року (повідомлення про вручення поштового відправлення №685090, №6091554) про дострокове повернення кредитних коштів, сплати простроченої заборго-ваності та відсотків, передбачених Договором, що стверджується матеріалами справи.(т.1, арк.справи 138-145).

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення Позивача до господарського суду Договір припинив дію достроково на вимогу банку.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов’язки виникають з договорів та інших правочинів, а також із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства; крім того підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) шкоди.  

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст.193 ГК України договір є обов’язковим для виконання сторонами, а зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (глава 71 ЦК України §1 «Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

В силу ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Пунктом 1.9 частини №2 Договору сторони погодили умови дострокового виконання боргових зобов’язань за ініціативою Банку та розірвання Договору.

Так, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов’язапь в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем своїх боргових та інших зобов’язань за Договором (в тому числі, але не виключно, встановлених п.2.3.7 та ст.3 Договору) та/або умов договору іпотеки та/або умов договору поруки (надалі в Договорі –вимога). При цьому, виконання боргових зобов’язань повинно бути проведено позичальником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати відправлення позичальнику відповідної вимоги.

Крім того, сторони застережили, що реалізація положень п.1.9.1 цього Договору не буде розглядатися ними як одностороння зміна умов Договору.(т.1, арк.справи 15, т.3, арк.справи 12-зворот).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції Позивач подавав заяви, якими уточнював розмір і обсяг позовних вимог (т.1, арк.справи 40-42, 128-131; т.2, арк.справи 38-40). Всі заяви були розглянуті господарським судом, що відображено у рішенні від 05.08.2010р.

Так, заявою від 18.02.2009р. Позивач в зв’язку з частковим погашенням Відповідачем заборгованості 29.12.2009р. та 19.01.2010р. –просив суд стягнути з Відповідача залишок заборгованості за кредитом в сумі 672 331,83 долар США, що станом на 19.01.2010р., відповідно до офіційного курсу НБУ (1 дол.США = 8,0012грн.) еквівалентно 5 379 461 грн. 43 коп., заборгованість за відсотками в сумі 43 920,36 доларів США, що станом на 19.01.2010р., відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 351 415 грн. 59 коп. та 40 765,27 доларів США пені в розмірі 1% за період з 23.12.2008р. по 29.04.2009р., що станом на 19.01.2010р., відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 326 171 грн. 08 коп., що ствердив уточненими розрахунками та виписками з рахунку ТзОВ «Патріа-Баланс».(т.2, арк.справи 38-44, 48-51).

          Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду щодо підставності і обгрун-тованості вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 672 331,83 долар США, що станом на 19.01.2010р., відповідно до офіційного курсу НБУ (1 дол.США = 8,0012 грн.) еквівалентно 5 379 461 грн. 43 коп, яка підтримана Позивачем в судовому засіданні і  стверд-жується матеріалами справи.

          Доказів сплати прострочених платежів по кредиту Відповідачем суду не подано, із заперечень, поданих місцевому суду та апеляційної скарги Відповідача –не вбачається, що останнім заперечується наявність заборгованості за кредитом в заявленій сумі.

Вирішуючи питання щодо стягнення нарахованих 43 920,36 доларів США, що станом на 19.01.2010р., відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 351 415 грн. 59 коп. –колегія суддів звертає увагу на таке:

Відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Сторони пунктом 3 частини 1 Договору погодили, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка, яка складається з фіксованого відсотка + FIDR. Згідно з цим же пунктом, фіксований відсоток складає 4,4% річних, а FIDR визначається як процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. В залежності від зміни вартості кредитних ресурсів банку ставка FIDR може змінюватись банком (збільшуватись чи зменшуватись) в порядку, передбаченому Договором. Інформація щодо розміру ставки FIDR розміщується на інтернетсайті банку, а також в приміщенні банку (як в її головному офісі, так і в інших установах банку на інформаційних стендах).

Статтею 1.4 Договору встановлена плата за користування кредитом. У разі використання плаваючої процентної ставки, проценти за користування кредитом розраховуються як FIDR + фіксований відсоток з розрахунку річної бази нарахування (част №2, п.1.4.1.2 Договору).                                                       

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 21.01.2008р. згідно з рішенням №23 від 24.09.2007р. Комітету з управління активами та пасивам банку (надалі –КУАП) процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту, що розміщені  в банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору складала 7,5 відсотків річних.

Таким чином, на дату укладення сторонами Договору, процентна ставка за користування кредитом складала 11,9 % річних, з яких 4,4% - фіксований відсоток та FIDR –7,5% річних. (т.2, арк.справи 100-102)

Відповідно до п.2.3.15 частини №2 Договору, позичальник зобов’язувався протягом двохмісячного терміну з дати укладання Договору забезпечити укладання трьохстороннього додаткового договору до договору оренди предмету іпотеки у погодженій з банком редакції.

Згідно п.1.4.1.7.1 частини №2 Договору, у випадку порушення позичальником своїх зобов’язань, встановлених будь-яким з п.п. 2.3.4.1, 2.3.5., 2.3.9., 2.3.11., 2.3.13., 2.3.15., п.п.«n»п.2.3.6 Договору, фіксована процентна ставка чи фіксований відсоток (в залежності від виду про-центної ставки, що застосовується за цим договором (плаваюча чи фіксована процентна ставка) підвищується на 2% річних в порядку, передбаченому Договором.

Таким чином, з 01.04.2008р. процентна ставка за користування кредитом згідно Договору склала 13,9% річних (FIDR -7,5% + фіксований відсоток 6,4% річних).

При цьому, у матеріалах справи наявна копія листа ТзОВ «Патріа-Баланс»від 04.04. 2008р., в якому останній погоджується з підвищенням банком фіксованого відсотку змінюваної відсоткової ставки, що спростовує необізнаність останнього з підставами такої зміни.(т.3, арк.справи 37).

          Суд також зауважує, що згідно з п.1.4.1.7.2 частини №2 Договору, підвищення процентної ставки, передбачене п.1.4.1.7.1 цього договору, буде здійснено в силу настання п.1.4.1.7.1 цього договору та не потребує укладання будь-якого додаткового договору чи графіку повернення кредиту та сплати процентів у новій редакції та сторони згодні з таким підвищенням по відношенню до всієї неповернутої суми кредиту, при цьому, процентна ставка за кредитом підлягає підвищенню в перший банківський день місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено порушення будь-якого з п.п. 2.3.4.1, 2.3.5., 2.3.9., 2.3.11., 2.3.13., 2.3.15.,  п.п. «n»п. 2.3.6 Договору.

Згідно із застереженням до п.1.4 частини №2 Договору –підписанням цього договору сторони висловлюють свою цілковиту згоду з тим, що визначення порядку плати за кредит, встановлене п.1.4 (з підпунктами) цього договору, повністю відповідає волевиявленню сторін. Сторони цим також підтверджують, що вони повни ознайомлені та цілком згодні з порядком визначення плати за кредит та окремі елементами цього порядку.

Відповідно до п.1.4.1.3.1 частини №2 Договору, плаваюча проці ставка за користування кредитом впродовж першого року дії цього договору, підлягає корегуванню після перебігу 11 календарного місяця, починаючи з дати укладання договору.

Згідно рішення КУАП №132 від 25.12.2008р. починаючи з 01.01.2009р. встановлена процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору на рівні 9,5% річних.(т.2, арк.справи 103-105).

Таким чином, починаючи з 01.01.2009р., процентна ставка за користуваня кредитом згідно Договору склала 15,9% річних.

Разом зтим, відповідно до п.1.4.1.4 Договору, проценти нараховуються у день сплати процентів, але не пізніше дати, визначеної у Графіку повернення кредиту та сплати процентів (додаток №1 до Договору), кожного календарного місяця на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, включаючи день повернення та сплачуються позичальником відповідно до умов ст.1.5 цього договору.

Сторони також узгодили у пунктах 1.5.1 та 1.5.1.1 частини №2 Договору, що погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів, шляхом безготівкового перерахування на поточний та/чи транзитний рахунок. Нараховані порядку передбаченому цим договором проценти сплачуються позичальнии одночасно з погашенням відповідної частини кредиту в строк передбачений в граф»повернення кредиту та сплати процентів. Якщо до сплати процентів з моменту надання кредиту залишається не більше 3 банківських днів, перше нарахування та сплата процентів здійснюється у наступному місяці.

Колегія суддів вважає, що з підстав ст.33 ГПК України, сума нарахованих відсотків за користування кредитними коштами згідно Договору 43 920,36 доларів США, що станом на 19.01.2010р., відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 351 415 грн. 59 коп. підлягає задоволенню.

Як зазнчалось вище, Позивачем нараховано пеню за період 23.12.2008р.–29.04.2009р. за несвоєчасно проведені розрахунки виходячи із ставки 1% від суми простроченого платежу, тобто у розмірі, більшому ніж розмір подвійної облікової ставки НБУ.

А відтак, обгрунтованою є стягнена судом першої інстанції пеня в сумі 2 680,46 доларів США, що еквівалентно 21 446 грн. 90 коп. та правомірно відмовлено у стягненні 304724 грн. 18 коп. пені, з огляду на приписи стст. 549, 551 ЦК України, ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

Апеляційний суд також погоджується з правомірним відхиленням судом першої інстанції надуманих і безпідставних заперечень ТзОВ «Патріа-Баланс», викладених ним у клопотанні від 30.06.2010р. (т.2, арк.справи 116, 117) щодо дійсності укладеного Договору, оскільки такі спростовуються зібраними по справі доказами: банківською ліцензією №191 від 08.11. 2006р. на право ЗАТ «ОТП Банк» здійснювати банківські операції, визначені частині 1 та пунктах 5-11 ч.2 ст.47 Закону України «Про банки та банківсі діяльність»та письмовий Дозвіл №191-1 від 08.11. 2006р. з додатком до нього 08.11.2006р. на право ЗАТ «ОТП Банк» здійснювати операції з валют-ними цінностями (т.2, арк.справи 29-32, 143-145).

Відтак, положення ч.3 ст.14 ГК України, ст.47 та ст.49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»передбачають, що наявність у Позивача генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій є достатньою підставою для здійснення банком операцій з валютними цінностями, в тому числі операцій з використання іноземної валюти як засобу платежу.

Під час провадження у суді першої інстанції Позивач повідомив про перейменування його в Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», що ствердив копіями свідоцтва про державну реєстрацію та довідки головного управління статистики про включення ПАТ «ОТП Банк»до ЄДР.

Тому, ухвала господарського суду Житомирської області від 17.09.2009р., якою з підстав ст.25 ГПК України, Позивача за первісним позовом по справі замінено його правонаступником –Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк»- вбачається обгрунтованою.

Суд зауважує, що ТзОВ «Патріа-Баланс»обрало зустрічний позов як єдиний спосіб захисту і за 14 місяців, протягом яких тривало провадження у даній справі –мотивованого відзиву на позов суду не подало.

          Так, ухвалою від 30.07.2010р. суд першої інстанції прийняв до провадження зустрічний позов ТзОВ «Патріа-Баланс»до ПАТ «ОТП Банк»про:

1) розтлумачення змісту пункту 2.3.15, пункту 5 частини №1, пункти 1.5.1.5 та 7.3 частини №2 кредитного договору №СМ-SМЕВ00/170/2008 від 21.01.2008р., укладеного між ЗАТ «ОТП Банк»і ТзОВ «Патріа-Баланс»шляхом визначення порядку припинення дії укладеного графіку повернення кредиту та сплати процентів у разі укладення нових графіків після отримання чергового траншу, а також дійсності графіку повернення кредиту та сплати процентів у разі збільшення чи зменшення процентної ставки;

2) визнання недійсними пунктів 1.4.1.7.1 та 1.4.1.3.2. частини 2 кредитного договору №СМ-SМЕВ00/170/2008, укладеного 21.01.2008р.ЗАТ «ОТП Банк»та ТзОВ «Патріа Баланс».(т.3, арк. справи 1-7, 20).

Відповідач 02.08.2010р. надав письмові заперечення на зустрічний позов, в яких просить від-мовити у задоволенні зустрічних вимога та підтримує первісні позовні вимоги.(т.3, арк.справи 22-24).

Враховуючи мотиви, викладені апеляційним судом вище щодо обгрунтованості первісного позову – відмова у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі вбачається обгрунтованою з урахуванням наступного.  

Згідно з ст.637 ЦК України, тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст.213 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.213 ЦК України, на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Правила тлумачення змісту правочину визначені в частинах 3, 4 ст.213 ЦК України, згідно яких, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відпо-відній сфері відносин значення термінів не дає змоги з’ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими ч.3 цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

Крім того, відповідно до ст.213 ЦК України, тлумаченню підлягає саме зміст правочину, а не його конкретні терміни в окремих пунктах договору.

Предметом кредитного договору №СМ-SМЕВ00/170/2008 від 21.01.2008р. є надання банком позичальникові кредиту у визначених розмірі та валюті. Позичальник приймає зобов’язання належним чином використати та своєчасно повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов’язання, як вони визначені у Договорі.

Відповідно до п.1.5.1.5 частини №2 Договору, у разі кредитування траншами, при наданні кожного наступного траншу підписується новий графік повернення кредиту та сплати процентів.

Згідно п.7.3 частини №2 Договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами (дата договору), включаючи всі додатки до нього (додатки складають невід’ємну частину цього договору), і діє до виконання сторонами  взятих на себе зобов’язань за цим договором у повному обсязі.

З огляду на зазначене, укладаючи Договір – сторони узгодили значення і зміст термінів, що застосовуються, усвідомлювали і визначили своє ставлення до предмету і умов Договору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зі змісту зустрічного позову ТзОВ «Патріа-Баланс»вбачається потреба останнього не в розтлумаченні узгоджених Договором порядку розрахунків з повернення кредиту та сплати відсотків, а –у зміні даних умов. Проте, з матералів справи вбачається, що ТзОВ «Патріа-Баланс»не зверталось в порядку ст.188 ГК України до ПАТ «ОТП Банк»із пропозицією внести зміни до існуючого Договору.

          Щодо вимоги ТзОВ «Патріа-Баланс»про визнання недійсними пунктів 1.4.1.7.1 та   1.4.1.3.2 частини №2 Договору суд додатково зазначає наступне.

Частиною 1 ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо іобов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.(ст.6 ЦК України).                                            

Згідно ст.215 ЦК України, –підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст.203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Суд зазначав, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини. Таким чином, підстави виникнення зобов’язань (цивільних прав та обов’язків) встановлені ст.11 ЦК України виникають з договорів, тобто мають диспозитивний характер. Це полягає у обов’язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов’язання, визначені умовами цього договору.

Таким чином, встановлення умови про нарахування процентів в порядку визначеному договором не суперечить положенням та загальним принципам Цивільного кодексу України.

Підприємництво, згідно ст.42 ГК України, це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Як зазначалось вище, пунктом 1.4 частини №2 Договору сторони зазначили про відпо-відність їх волевиявленню узгодженого порядку плати за кредит та окремих елементів цього порядку.

Однією з підстав визнання недійсним пункту 1.4.1.7.1 Договору є посилання на ст.10561 ЦК України, оскільки позичальник-ТзОВ «Патріа-Баланс»вважає, що підвищення фіксованого відсотку на 2% є закріпленим договором видом відповідальності позичальника за невиконання господарського зобов’язання.

Посилаючись на приписи ч.2 ст.5 ЦК України, суд першої інстанції правомірно зазначив, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

При цьому, як обгрунтовано зауважено судом –ст.10561 ЦК України (згідно із Законом України від 12.12.2008р. №661-VI) набрала чинності з 10.01.2009р., тоді як кредитний договір було укладено 21.01.2008р.

Відповідно до п.10.1 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» проценти визначено як доход, який сплачується (нараховується) позичальником користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна.

Водночас відповідальність позичальника передбачена п.4 Договору, тому, суд дійшов вірного висновку, що оспорюваний Договір відповідає положенням норм чинного законнодавства України, а заявлений зустрічний позов є безпідставним.

Решта доводів, наведених апелянтом у скарзі не варті уваги, як такі, що не стверджені належними доказами та грунтуються на суб’єктивних оцінках та припущеннях, оскільки принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути повернено позичальником банку у визначені кредитним договором порядку та строки з відповідною сплатою за його корис-тування.

Проте, обставини справи, зібрані по справі докази, пояснення та доводи ТзОВ «Патріа-Баланс»надані під час розгляду справи у сукупності дають апеляційному суду підстави вважати, що протягом лютого–грудня 2009р. та лютого 2010р. – січня 2011р., користуючись впродовж двох років кредитними коштами ПАТ «ОТП Банк»–ТзОВ «Патріа-Баланс»не вчиняло і не намагалось вчиняти дії, спря-мовані на виконання грошових зобов’язань згідно Договору.

Крім того, враховуючи сплив 30-денного строку повідомлення про дострокове погашення заборгованості, врученого Відповідачу 03.02.2009р., останній станом на 09 березня 2009р. не погасив залишку заборгованості за отриманим кредитом, не сплатив нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, що стверджується матеріалами справи.(т.1, арк.справи 141-143).

Відповідно до ч.3 ст.94 ГПК України, до апеляційної скарги, зокрема, додаються докази сплати державного мита.

В зв’зку з чим, апеляційний суд звертає увагу, що Верховною Радою України прийнято Закон України від 25.03.2005р. №2505-IV “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України”, яким, зокрема, внесено зміни до Декрету Кабінету міністрів України від 21.01.1993р. №7-93 «Про державне мито»(далі –Декрет). Названий Закон набрав чинності з 31 березня 2005р.

Згідно підпункту «а» пункту 2 статті 3 Декрету в новій редакції із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлена ставка державного мита у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25 500 грн.).

Разом з тим, підпунктом «г»даного пункту Декрету –з апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами сума державного мита складає 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись із позовом ЗАТ «ОТП Банк»сплатило 25 500 грн. державного мита платіжним дорученням №32 від 27.04.2009р.; згідно оскаржуваного рішення з ТзОВ «Патріа-Баланс»підлягає стягненню 24 116 грн. 61 коп. витрат по сплаті державного мита.

Відповідно, з апеляційної скарги на дане рішення, сторона повинна сплатити 12 100 грн. 80 коп. (12 058 грн. 30 коп. –з первісного майнового позову + 42 грн. 50 коп. із зустрічного позову немайнового характеру). Проте, оскаржуючи рішення від 05.08.2010р. –Відповідач платіжним дорученням №463 від 13.08.2010р. сплатив лише 1 451 грн. 52 коп.(т.1, арк.справи 1; т.3, арк. справи 71).

Вбачається, що сплачена Скаржником сума державного мита з апеляційної скарги не відпові-дає розміру, встановленому законом, тому, апеляційний суд вбачає за належне стягнути з ТзОВ «Пат-ріа-Баланс»10 649 грн. 28 коп. недоплаченої ним суми державного мита з апеляційної скарги від 13.08.2010р.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 45, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Патріа-Баланс»на рішення господарського суду Житомирської області від 05.08.2010р. у справі №18/838  залишити без задоволення, а рішення місцевого суду –без змін.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Патріа-Баланс», яке знаходиться у м.Житомир, вул.Кооперативна, 6 (код ЄДР 32122231) в доход Державного бюджету України 10 649 грн. 28 коп. державного мита з апеляційної скарги від 13.08.2010р.

3.  Місцевому суду видати відповідні накази.

4.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

5.  Справу повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя                                                                       Грязнов В.В.  

Суддя                                                                                              Савченко Г.І.  

Суддя                                                                                              Тимошенко О.М.