ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" березня 2011 р.Справа № 26/162-10-4296
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Журавльова О.О.,
суддів Лавренюк О.Т., Михайлова М.В.
при секретарі судового засідання Герасименко Ю.А.
за участю представників сторін:
від позивача: не з’явився
від відповідача: Лисевич В.В., довіреність від 16.02.2011р. №09/11-318
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства „Одесміськелектротранс”
на рішення господарського суду Одеської області від 15 листопада 2010 року
у справі №26/162-10-4296
за позовом Відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант”
до відповідача Комунального підприємства „Одесміськелектротранс”
про стягнення 51297,06 грн., -
В С Т А Н О В И В:
Відкрите акціонерне товариство „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства „Одесміськелектротранс” 51297,06 грн., з яких 50478,06 грн. сплаченого страхового відшкодування та 819 грн. витрат, пов’язаних з оплатою послуг судового експерта-автотоварознавця.
В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 50518,50 грн., з яких 49699,50 грн. сплаченого страхового відшкодування та 819 грн. витрат, пов’язаних з оплатою послуг судового експерта-автотоварознавця.
Рішенням господарського суду Одеської області від 15 листопада 2010 року у справі №26/162-10-4296 (суддя Никифорчук М.І.) позов ВАТ „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” задоволено. З КП „Одесміськелектротранс” на користь позивача стягнуто 49699,50 грн. сплаченого страхового відшкодування, 819 грн. оплати послуг експерта, 505,19 грн. держмита та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ВАТ „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” є обґрунтованими з огляду на приписи ст.ст. 1187, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України „Про страхування”.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, відповідач (КП „Одесміськелектротранс”) звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити відповідно до висновку судового експерту, з посиланням при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин справи. За доводами скаржника визначення реальної вартості завданої шкоди можливе за умови призначення судової експертизи відповідно до чинного законодавства.
У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні. Окрім того, в судовому засіданні представником скаржника заявлено клопотання про призначення повторної - судової експертизи. Вказане клопотання судовою колегією було відхилено як необґрунтоване.
Позивач (ВАТ „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант”) в судове засідання не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення від 31.01.2011р., а тому апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу КП „Одесміськелектротранс” за відсутністю представника позивача у судовому засіданні.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представника відповідача, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на наступне.
Місцевим господарським судом правильно встановлено, що 06.03.2009р. о 12 год. 15 хв. на вул. Белінського в м. Одесі водій ОСОБА_1 під час керування тролейбусом ЗІУ-9, бортовий номер НОМЕР_1, не врахував дорожню обстановку і не обрав безпечну дистанцію, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем „Мерседес”, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 В результаті ДТП вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Про встановлені факти свідчить довідка ДАІ м. Одеси б/н та дати (копія - а.с. 12).
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 07.04.2009р. по справі №3-1578/2009 (копія - а.с. 41) водія ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні вказаного ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вказаний автомобіль Мерседес за договором добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО) №19G-0239380 від 14.11.2008р. (копія - а.с. 16) був застрахований ВАТ „УСК „Дженералі Гарант”, у тому числі і від ризику пошкодження транспортного засобу в дорожньо-транспортній пригоді.
Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру відновлюваного ремонту та майнової шкоди від ДТП №85 від 03.04.2009р. (копія - а.с. 18-29) вартість матеріального збитку від ДТП, спричиненого власнику вказаного автомобіля „Мерседес”, складає 49699,50 грн.
Згідно з платіжним доручення №1099 від 09.04.2009р. (а.с. 40) вартість виконання експертного дослідження склала 819 грн.
Відповідно до умов договору страхування, було складено страховий акт №14/09-0446/71642 від 13.05.2009р. (копія - а.с. 10), яким пошкодження, отримані вказаним автомобілем „Мерседес”, визнані страховим випадком.
Платіжним дорученням №1415 від 13.05.2009р. (а.с. 31) позивачем була сплачена ремонтному підприємству ТОВ „Аркосс” (підприємству, що здійснило ремонт вказаного автомобіля) сума страхового відшкодування страхувальникові в розмірі 50478,06 грн.
Громадянин ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП був працівником КП „Одесміськелектротранс”, проти чого не заперечує відповідач.
На підставі викладеного, з огляду на положення ст.ст. 1187, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України „Про страхування”, позивач звернувся до місцевого господарського суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача сплаченого страхового відшкодування у сумі 50478,06 грн., витрат, пов’язані з оплатою послуг експерта в сумі 819 грн. та судових витрат.
В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 50518,50 грн., з яких 49699,50 грн. сплаченого страхового відшкодування та 819 грн. витрат, пов’язаних з оплатою послуг судового експерта-автотоварознавця.
Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно з ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
За ст. 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи достатньо доказів, які дозволяють дійти висновку про необхідність задоволення позовних вимог ВАТ „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” в повному обсязі, а саме в сумі матеріального збитку в розмірі 49699,50 грн. та в сумі витрат, пов’язаних з оплатою послуг експерта в розмірі 819 грн.
Таким чином, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.
За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу КП „Одесміськелектротранс” - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Одеської області від 15 листопада 2010 року у справі №26/162-10-4296 залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства „Одесміськелектротранс” - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписаний 03 березня 2011 року.
Головуючий суддя
Судді О.О. Журавльов
О.Т. Лавренюк
М.В. Михайлов