Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2007р. Справа: № 49/297-07
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - І. С. Карбань, судді Л.М. Бабакової, судді І. А. Шутенко,
при секретарі –Міракові Г.А.
за участю представників сторін:
позивача – Таран Н.М. за довіреністю № 01-62юр/5763 від 18.10.07р.,
відповідача - Крячко О.В. за довіреністю від 02.04.07р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 3555Х/2-4) ТОВ «Високі енергетичні технології», м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 15.11.2007р. по справі № 49/297-07
за позовом АК «Харківобленерго», м. Харків
до ТОВ «Високі енергетичні технології», м. Харків
про стягнення 8128,86 грн., -
встановила:
АК «Харківобленерго», звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою та 19.07.2007р. і 23.10.2007р. з уточненнями до неї, в яких просила стягнути з ТОВ «Високі енергетичні технології» 1730,57 грн. інфляційних витрат та 1020,01 грн. 3% річних, які виникли внаслідок неналежного виконання договору № 5/22/11 від 22.11.2005р. на транзит (передачу) електричної енергії. Також позивач просив покласти на відповідача витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Рішенням господарського суду Харківської області від 15.11.2007р. по справі № 49/297-07 (суддя Кононова О.В.) позовні вимоги було задоволено частково, стягнено з ТОВ «Високі енергетичні технології»на користь АК «Харківобленерго»1411,68 грн. інфляційних витрат, 929,73 грн. 3% річних, 43,80 грн. витрат по сплаті державного мита та 50,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині заявленої до стягнення суми інфляційних витрат у розмірі 318,89 грн. та 3% річних у розмірі 90,28 грн. в задоволенні позову було відмовлено.
ТОВ «Високі енергетичні технології», з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду Харківської області від 15.11.2007 р. скасувати та відмовити у позові в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального права, у зв’язку з тим, що грошове зобов’язання прострочене не було і боргу не має, розрахунок суми боргу неправильний та нічим не обґрунтований, позов є безпідставним та таким, що заявлений після спливу строку позовної давності.
В обґрунтування своїх доводів апелянт вказував, що договором визначено порядок розрахунків і розрахунковим місяцем вважається місяць, в якому здійснюється постачання електроенергії (п.2.3 Договору). Платіж має бути зроблено до 13.00 першого банківського дня розрахункового місяця згідно п.4.1 Договору (п.4.2 Договору), тобто навіть при несвоєчасній попередній оплаті вона може бути зроблена пізніше, ніж до 21 числа місяця, що передує розрахунковому, і це не буде порушенням.
На думку апелянта за прострочення попередньої оплати ні договором, ні законодавством не встановлено відповідальності у вигляді сплати інфляційних витрат та 3% річних.
Апелянт у скарзі зазначав, що прострочення грошового зобов'язання, яке мається на увазі у ст. 625 ЦК України, не існувало жодного дня, а було лише прострочення попередньої оплати.
На думку апелянта вимоги позивача є вимогою сплатити неустойку, оскільки відповідно до п. 10 листа ВГСУ № 01-8/935 від 29.08.2001 р. «Про деякі питання практики застосування окремих, норм чинного законодавства у вирішенні спорів»вказано, що проценти річних за своєю правовою природою є неустойкою і, отже, до них застосовуються правила про скорочені строки позовної давності.
У складі збитків, що спричинюються неналежним виконанням зобов'язання, згідно ст. 224 та ст. 225 ГК України інфляційні витрати та 3% річних не вказано Частина 1 ст. 229 ГК України вказує, що учасник господарських відносин у разі порушення ніш грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч.1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Також згідно з ч.1 ст.223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
В зв’язку з чим апелянт вважав, що оскільки позов подано 25.06.2007 р, то усі розрахунки, строк виконання яких мав відбутись до 25.06.2006 р, знаходяться за межами строку позовної давності, і неустойку на них нараховувати не можна, а сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення господарського суду Харківської області від 15.11.2007р. по справі № 49/297-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає. Позивач вказував, що п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 638 ЦК України, сторони уклали договір в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Тобто сторони домовилися (п. 4.1. договору), що відповідач сплачує позивачу в грошовій формі вартість передачі (транспортування) електроенергії за графіком: 50 % до 21-го (включно) числа місяця, що передує розрахунковому; 50 % до 11-го числа (включно) числа розрахункового місяця (п.4.1.). Згідно з п.2.3. Договору сторони передбачили, що розрахунковим періодом вважається місяць, в якому здійснюється постачання електроенергії. Тобто АК «Харківобленерго» свої зобов'язання по договору виконала в повному обсязі - здійснила поставку електричної енергії. Ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В зв’язку з чим АК «Харківобленерго»вважав, що якщо договір був підписаний сторонами, то обов'язки повинні виконуватися належним чином. Відповідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Тобто, відповідач порушив зобов'язання по оплаті послуг з передачі (транспортування) електричної енергії, а саме, не належним чином виконував порядок оплати вартості передачі (транзиту) електричної енергії, у зв'язку з чим позивачем й були нараховані інфляційні витрати та 3 % річних.
Також позивач вважав, що розрахунок інфляційних витрат та 3 % річних відповідає умовам договору № 5/22/11 від 22.11.2005 р.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, колегією суддів встановлено, що 22.11.2005 р. між АК «Харківобленерго»та ТОВ «Високі енергетичні технології»був укладений договір № 5/22/11 на транзит (передачу) електричної енергії. Відповідно до умов договору позивач зобов'язувався передавати електроенергію відповідачу, згідно оформленого «Повідомлення»до Споживача, що знаходиться в договірних відносинах по постачанню електричної енергії з компанією. А відповідач зобов'язувався своєчасно проводити розрахунки з позивачем за транспортування своєї електроенергії, а також оплачувати інформаційні послуги та інші роботи, які можуть бути виконані компанією за заявою відповідача. Згідно з п. 4.1. договору відповідач сплачує в грошовій формі вартість передачі (транспортування) електроенергії та вартості інформаційного обслуговування, за наступним графіком: 50% до 21-го (включно) числа місяця, що передує розрахунковому; 50 % до 11-го (включно) числа розрахункового місяця. Вартість передачі (транспортування) електроенергії визначається з розрахунку величин електроенергії, що заявлені споживачами, згідно з Повідомленням за встановленим на період оплати тарифом НКРЕ.
Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Так, відповідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Враховуючи, що сторони в договорі на транзит (передачу) електричної енергії від 22.11.2005 р. визначили певний порядок оплати послуг, а саме, 50% до 21-го (включно) числа місяця, що передує розрахунковому; 50 % до 11-го (включно) числа розрахункового місяця. Відповідно п. 2.3. договору, розрахунковим періодом вважається місяць, в якому здійснюється постачання електроенергії.
Матеріалами справи встановлено, що позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору здійснив передачу електроенергії в період з січня 2006 р. по липень 2006 р., але відповідач в зазначений період в порушення умов договору за встановленим графіком сплачував кошти з простроченням попередньої оплати, що не заперечується відповідачем і стало підставою для нарахування інфляційних витрат та 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Також відповідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, суд має підстави зробити висновок, що відповідач своїми діями порушив грошове зобов'язання щодо своєчасної належної оплати послуг з передачі електроенергії.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Також матеріалами справи встановлено, що відповідно розрахунку заборгованості доданого до матеріалів справи, позивач нараховував заборгованість по інфляційних витратах та 3% річних за період з 21.12.2005 р. по 11.07.2006 р. (а.с. 115-119). Відповідно до п. 11.1. договору № 5/22/11 від 22.11.05р., договір набирає чинності з 00 годин 00 хвилин 01.01.2006 р. і діє до 24 години 00 хвилин 31.12.2006р.
Отже, зобов'язання щодо оплати послуг з передачі електричної енергії на умовах, передбачених договором виникло у відповідача лише з 01.01.2006 р., тому позивач безпідставно дійшов до висновку про прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем 21.12.2005 р.
Таким чином, нарахування позивачем інфляційних витрат у розмірі 318,89 грн. та 3% річних у розмірі 90,28 грн. за прострочення виконання зобов'язання у грудні 2005 р. за договором, який на цей час ще не діяв, є безпідставним.
В зв’язку з чим, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано було відмовлено в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати вартості послуг, тому вимоги позивача в частині стягнення інфляційних в розмірі 1411,68 грн. та 3% річних в розмірі 929,73 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Посилання апелянта на те, що заборгованість, яку позивач заявляв до стягнення є неустойкою, у зв’язку з чим позивачем при зверненні до суду з позовом було порушено строк позовної давності, встановлений п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України є безпідставним, оскільки інфляційні втрати, що входять до змісту поняття відповідальності, оскільки передбачені ст. 625 ЦК України, що має назву «Відповідальність за порушення грошового зобов'язання», пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником. В зв’язку з чим ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як неустойку (штраф, пеню), яка відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється, з одного боку, як спосіб забезпечення виконання зобов'язання, а з другого є окремою формою цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
На підставі викладеного, колегія суддів, вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 15.11.2007р. по справі № 49/297-07 прийняте у відповідності до норм чинного законодавства та матеріалів справи і підстави для його скасування відсутні, у зв’язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Заперечення викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими і не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України ,-
постановила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 15.11.2007р. по справі № 49/297-07 залишити без змін.
Головуючого суддя І.С. Карбань.
Суддя Л.М. Бабакова.
Суддя І.А. Шутенко.