ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
03.12.07 Справа № 1/1114-21/315
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Якімець Г.Г.,
суддів: Дубник О.П.,
Орищин Г.В.,
при секретарі Горбач Ю.Б.,
за участю представників:
від позивача –Тимофєєв Є.І. - ліквідатор
від відповідача-1 –не з’явився
від відповідача-2 –не з’явився
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський універсальний банк»від 17.05.2007 року вих.№4427
на рішення господарського суду Львівської області від 17.04.2007 року, суддя Судова-Хомюк Н.М.
у справі №1/1114-21/315,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський універсальний банк», м.Київ
до відповідача-1 Стрийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації, м.Стрий
до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріватфінсервіс», м.Київ
про визнання права власності
в с т а н о в и в :
рішенням господарського суду Львівської області від 17.04.2007 року по справі №1/1114-21/315 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський універсальний банк»про визнання права власності на нежитлову будівлю санаторію «Дністер», корпус №3, що знаходиться у м. Моршин Львівської області по вул. 100-річчя курорту Моршин, 6-А. загальною площею 1100,8 кв.м згідно з договором іпотеки від 26.09.2005р. (згідно заяви про уточнення позовних вимог від 15.12.2006 р.) відмовлено повністю.
При винесенні рішення, суд першої інстанції виходив з того, що посилання позивача на лист від 06.04.2006р.( вихідний № 1679) , яким сторона іпотекодавця попереджена про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Київський універсальний банк»права власності на предмет іпотеки, передбачений договором іпотеки від 26.09.2005р. суд вважає безпідставним та недоведеним стосовно поштового відправлення.
Окрім того, суд першої інстанції зазначає, що думка позивача з приводу того, що погодження сторонами застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке міститься в іпотечному договорі, передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, і є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки є хибною. Статтею 37 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що тільки договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Поряд з цим, судом першої інстанції взято до уваги лист Міністерства юстиції України від 28.12.2004р. № 19-32/2381, яким надано роз'яснення з метою правильного застосування норм законодавства стосовно предмета іпотеки, відповідно до ст.33 Закону України "Про іпотеку" якого, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 17.04.2007 року по справі №1/1114-21/315 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю.
Зокрема скаржник вказує на те, що відповідно до умов Договору іпотеки від 26.09.2005 року, Іпотекодавець зобов’язувався сплачувати щоквартально проценти за користування грошовими коштами в розмірі 15 % річних (п.п.1.2.2 Договору іпотеки), проте починаючи з 01.04.2006 року сплата відсотків за користування кредитними коштами Іпотекодавцем припинилась. А відповідно до ст.589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Одночасно скаржник звертає увагу суду на те, що п.п.3.1.1 Договору іпотеки передбачено, що при порушенні Іпотекодавцем умов основного зобов’язання щодо строків погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування грошовими коштами, а також при порушенні Іпотекодавцем умов цього Договору у іпотекодержателя виникає право задоволення своїх вимог за основним зобов’язанням, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Так апелянт вказує на те, що одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки Договором іпотеки визначена передача Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.
Представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив оскаржуване рішення скасувати.
Представник відповідача-1 в судове засідання 03.12.2007 року не з’явився, проте був присутнім в судовому засіданні 08.10.2007 року та 05.11.2007 року, в якому зазначав, що відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду чи виконавчого напису нотаріуса, а також договору про задоволення вимог іпотекодержателя.
Представник відповідача-2 в судові засідання не з’являвся.
Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов’язковою, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідачів.
Суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
26 вересня 2005 року між ТОВ «Пріватфінсервіс»та ТзОВ «Київський універсальний банк»укладено кредитний договір № 30/05. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між зазначеними вище сторонами 26 вересня 2005 року укладено договір іпотеки. Предметом іпотеки визначено належне ТзОВ «Пріватфінсервіс»майнове право вимоги на отримання у власність у майбутньому нерухомого майна - житлові будівлі санаторного типу корпус № 3, під номером шість «А», що знаходяться по вул. 100-річчя курорту Моршин в м. Моршин, Стрийського району, Львівської області загальною площею 1 100,8 кв.м., право власності на яке іпотекодавець набуде у майбутньому відповідно до попереднього договору від 26.09.2005р.
30 листопада 2005 року між ТзОВ «Пріватфінсервіс»та ТОВ «Київський універсальний банк»укладено Договір про внесення змін до Договору іпотеки від 26.09.2005р., яким визначено, що «Іпотекодавець (ТзОВ «Пріватфінсервіс») передає в іпотеку іпотекодержателю (ТОВ «Київський універсальний банк») належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю санаторію «Дністер», корпус № 3, що знаходяться у місті Моршин Львівської області, по вул. 100-річчя курорту Моршин, 6-А, загальною площею 1 100,8 кв.м. право власності на яке належить іпотекодавцю згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Дутко О.В. 07 жовтня 2005 року, зареєстровано в реєстрі за №4171».
Відповідно до підпункт 1.2.2. Договору іпотеки, іпотекодавець зобов’язується сплачувати щоквартально проценти за користування грошовими коштами в розмірі 15% річних.
Починаючи з 01 квітня 2006 року сплата відсотків за користування кредитними коштами іпотекодавцем припинилася.
Позивач звертався до Стрийського МБТІ з заявою від 21.08.2006 року з проханням зареєструвати право власності ТОВ «Київський універсальний банк»на житлові будівлі санаторного типу корпус № 3, під номером шість «А», що знаходяться по вул. 100-річчя курорту Моршин в м. Моршин, Стрийського району, Львівської області загальною площею 1 100,8 кв.м..на підставі договору іпотеки від 26.09.2005р., укладеного між ТзОВ «Київський універсальний банк»та ТзОВ «Пріватфінсервіс».
28.09.2006р. Стрийське МБТІ направлено ліквідатору ТзОВ «Київський універсальний банк»лист (вих.№1872) , в якому зазначено, що «Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно»від 07.02.2002 року із змінами не передбачено такий правовстановлюючий документ як договір іпотеки, на підставі якого проводиться реєстрація прав власності на об’єкти нерухомого майна. Враховуючи наведене Стрийське МБТІ зазначило, що підстав зареєструвати право власності ТзОВ «Київський універсальний банк» на корпус №3 під номером шість «А»по вул. 100-річчя курорту Моршин у м.Моршині немає.
Згідно ст.1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
У відповідності до ст.33 вказаного закону, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
На підставі п.3.1.1 та п.3.1.2 договору іпотеки від 26.09.2005р. при порушенні іпотекодавцем умов основного зобов'язання щодо строків погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування грошовими коштами, відшкодування збитків, неустойки, штрафу, пені та іншої заборгованості, а також при порушенні іпотекодавцем умов цього договору та у випадках встановлених законом у іпотекодержателя виникає право задоволення своїх вимог за основним зобов’язанням, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Іпотекодержатель розпочинає звернення стягнення на предмет іпотеки якщо протягом тридцяти календарних днів іпотекодавцем не буде виконана вимога про усунення порушень або умов спірного договору.
Згідно п.3.1.3 іпотекодержатель має право на свій розсуд застосовувати механізм позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, визначеному у застереженні про задоволення вимог іпотекодержателя.
П.3.2 спірного договору іпотеки сторони погодили застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем та шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.
Цією ж угодою сторони погодили також, що спосіб звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно зазначається іпотекодержателем у офіційному листі/вимозі, що надсилається іпотекодавцю.
Як зазначає позивач, ним, 19.04.2006 року на адресу Іпотекодержателя - ТзОВ «Пріватфінсервіс»направлено письмову вимогу про усунення порушень щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та повернення наданих кредитних коштів у тридцяти денний строк. У вказаному листі сторона позивача -іпотекодержателя визначила спосіб звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно, а саме - звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачений договором іпотеки від 26.09.2005р.
Проте, як зазначає позивач зазначена вимога повернута поштовим відділенням з вказівкою, що за зазначеною адресою адресат не знаходиться.
Твердження позивача з приводу того, що погодження сторонами застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке міститься в іпотечному договорі, передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, і є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки є безпідставним, оскільки статтею 37 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що тільки договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Одночасно, згідно листа Міністерства юстиції України від 28.12.2004р. № 19-32/2381, який надав роз'яснення з метою правильного застосування норм законодавства стосовно предмета іпотеки вбачається, що відповідно до ст.33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Необхідно розрізняти між собою застереження у іпотечному договорі та договір про задоволення вимог іпотекодержателя. Застереження у іпотечному договорі встановлюється у момент укладення договору або шляхом внесення змін до нього, тоді як договір про задоволення вимог іпотекодержателя є самостійним договором, необхідність в укладенні якого виникає з моменту, коли постає питання про належне виконання зобов'язань боржником.
Окрім того, у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя можливо передбачити будь-які не заборонені законом способи задоволення вимог за основним зобов'язанням, у тому числі і такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, як перехід права власності на предмет іпотеки, тоді як у застереженні до іпотечного договору такий спосіб, як передача Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання застосований бути не може.
Відповідно, у разі звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, при реєстрації прав власності на таке майно, правовстановлювальним документом буде або договір купівлі-продажу нерухомості або договір про задоволення вимог іпотекодержателя.
Листом від 19.04.2006р.сторона позивача фактично розпочала процедуру повернення кредитних коштів шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до п.3.1.3 угоди здійснюється шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, або на підставі рішення суду.
Слід також зазначити про те, що статус об’єкта іпотеки в документах, що містяться в матеріалах справи є різним.
Право власності на спірний об’єкт відповідач-1 (ТзОВ „Пріватфінсервіс”) набув згідно попереднього договору від 26.09.2005р., згідно якого сторони угоди домовились в строк до 31.12.2005р. укласти договір купівлі-продажу житлової будівлі санаторного типу ,корпус №3, під номером 6-А, що знаходиться у м.Моршин Львівської області ,по вул. 100-річчя курорту Моршин, загальною площею 1100,8 кв. При цьому сторона продавця на момент укладення попереднього договору ще не набула статусу власника спірного об’єкту, а значить продавця.
27.09.2005р.один із учасників цієї угоди набуває у власність нежитлову будівлю санаторію «Дністер», корпус № 3, літ.А-3, що знаходяться у місті Моршин Львівської області, по вул. 100-річчя курорту Моршин, 6-А, загальною площею 1 100,8 кв.м..
В подальшому був укладений договір купівлі-продажу від 07.10.2005р.,згідно якого ТзОВ „Пріватфінсервіс" купив нежитлову будівлю санаторію «Дністер», корпус № 3, що знаходяться у місті Моршин Львівської області, по вул. 100-річчя курорту Моршин, 6-А, загальною площею 1100,8 кв.м..
В договір іпотеки від 26.09.2005р.вказана будівля увійшла, як житлова будівля санаторного корпусу №3,під номером 6-А,що знаходиться у місті Моршин Львівської області, по вул. 100-річчя курорту Моршин, загальною площею 1 100,8 кв.м.
В договорі про внесення змін до договору іпотеки 26.09.2005р.вказана будівля визначається, як нежитлова будівля санаторію „Дністер”, корпус №3, що знаходиться у місті Моршин Львівської області, по вул. 100-річчя курорту Моршин, 6-А, загальною площею 1 100,8 кв.м.
Враховуючи наведене вище, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.
Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст.91, 101,103,105 ГПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ТзОВ «Київський універсальний банк»залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 17.04.2007 року по справі №1/1114-21/315 без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.
Судді: Дубник О.П.
Орищин Г.В.