КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.12.2007 № 12/275
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів: Гольцової Л.А.
Рябухи В.І.
за участю секретаря
судового засідання Терещенко Я.О.
представників сторін
- позивача: Мацегорін А.О. (дов. від 29.12.06 № 369/10),
- відповідача: Кузнецова В.О. (дов. від 15.01.07 №18/27),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз"
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.10.2007
у справі № 12/275 (Лавриненко Л.М.)
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз"
про стягнення 1 559 722, 89 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (далі-позивач) звернулася до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Чернігівгаз” (далі-відповідач) про стягнення з відповідача 1299733,35 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 106762,70 грн. пені, 116031,38 грн. інфляційних та 3% річних в сумі 37195,46 грн. згідно договору на постачання природного газу від 19.12.05 № 06/05-1912.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 23.10.07 провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 1299733,35 грн. припинено. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 32028,81 грн. пені, 116031,38 грн. інфляційних, 37195,46 грн. річних, 15598 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати у зв’язку з неповним з’ясуванням місцевим судом обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального і процесуального права, відмовивши позивачеві у задоволенні позовних вимог про стягнення з ВАТ “Чернігівгаз” штрафних санкцій, інфляційних втрат та річних в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів, викладених відповідачем, вважаючи їх помилковими, такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, а рішення місцевого суду – прийнятим з дослідженням всіх обставин справи та дотриманням норм матеріального і процесуального права. На його думку, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
19.12.05 між сторонами у справі було укладено договір на постачання природного газу № 06/05-1912 (далі-договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов’язався передати відповідачеві у 2006 році природний газ, а відповідач – прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
Газ, що постачається за договором, використовується відповідачем (покупцем) виключно для подальшої реалізації бюджетним установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів (п.1.3 договору).
Пунктом 2.1 договору визначено обсяг постачання газу до 36 638,000 тис.куб.м., в тому числі по місяцям кварталів.
Відповідно до п. 5.1 договору ціна за 1000,0 куб.м. газу без врахування вартості транспортування газу по території України та тарифу на постачання газу становить 132,50 грн., крім того ПДВ 20%.
Додатковими угодами №№ 1-5 до договору сторони виклали п.5.1 договору у новій редакції, передбачивши, що з 01.01.06 ціна за 1000 куб.м. газу складає 180 грн. без врахування вартості транспортування газу по території України та тарифу на постачання газу, крім того ПДВ 20%, з 01.05.06 – 235, 2941 грн., з 01.06.06 – 211,5686 грн., з 01.07.06 – 446,8627 грн. та з 01.09.06 – 436,0784 грн. без врахування вартості транспортування газу по території України, тарифу на постачання газу та без врахування 2% цільової надбавки до тарифу на газ, крім того ПДВ 20%.
Згідно з п.3.3 договору кількість газу, поставленого відповідачеві, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) на підставі наданих покупцем розподільчих відомостей споживання газу споживачами.
Позивачем на виконання умов договору за період з січня по грудень 2006 року було передано відповідачеві природного газу в об’ємі 36526,810 тис.куб.м. на загальну суму 11708515,07грн., що підтверджується актами прийому-передачі газу, підписаними сторонами (копії актів знаходяться у матеріалах справи).
Пунктом 6.1 договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей) передбачено, що оплачувати природний газ відповідач зобов’язаний грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється відповідачем на підставі акту прийому-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки.
Зобов’язання щодо оплати отриманого від позивача природного газу відповідач виконав частково, сплативши 10408781,72грн.
На день подання позову до господарського суду заборгованість відповідача становила 1299733,35грн.
Після порушення провадження у справі відповідачем було повністю сплачено основну заборгованість, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 12.10.07 № 23 (а.с. 105).
Оскільки спір у справі відносно стягнення з відповідача суми основного боргу врегульовано, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про припинення провадження у справі в цій частині на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України).
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 7.2 договору в разі несплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 6.1 договору, відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Неустойка нараховується позивачем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом (п. 7.3. договору).
Позивачем у відповідності до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 549-551 ЦК України, та п. 7.2. договору було нараховано відповідачеві за період з 22.03.07 по 21.09.07 пеню у сумі 106762,70 грн.
У відповідності до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом.
Місцевий суд, проаналізувавши умови договору та здійснені відповідачем на виконання його умов платежі, врахувавши, що постачання газу здійснювалося винятково для потреб установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, дійшов правильного висновку, що заборгованість у відповідача виникла у зв’язку з відсутністю у бюджетних установ та організацій, яким здійснювалось постачання газу, коштів для оплати. Розрахунки за спожитий ними газ здійснені шляхом проведення взаємозаліків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.02.03 № 163 та постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.05 № 20.
Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.
Отже, колегія суддів, погоджуючись з висновком місцевого суду, вважає, що розмір пені в даному випадку, приймаючи до уваги сплату відповідачем суми основного боргу та його фінансовий стан, підлягає зменшенню на 70 відсотків. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 32028,81 грн. пені.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем було заявлено до стягнення 116031,38 грн. інфляційних за період з липня 2006 року по серпень 2007 року та 37 195,46 грн. 3% річних від простроченої суми за період з 21.07.06 по 21.09.07.
Матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо оплати отриманого природного газу. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення зазначених вище сум інфляційних, 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Твердження відповідача в апеляційній скарзі, що місцевим судом під час розгляду справи не було прийнято до уваги, що заборгованість за договором виникла не внаслідок непроведення останнім своєчасних розрахунків, а внаслідок несвоєчасного надходження коштів від кінцевих споживачів, а саме установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджету, колегія суддів вважає помилковим, оскільки місцевим судом прийнято до уваги зазначені обставини та на 70% зменшено суму пені, яка підлягала стягненню з відповідача.
Крім того, неможливість виконання третіми особами обов’язку щодо оплати коштів за спожитий газ не звільняє відповідача від обов’язку щодо вчасного виконання умов укладеного ним договору.
Посилання відповідача у скарзі на Постанову НКРЕ від 12.07.00 № 759 “Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств” колегія суддів вважає безпідставним.
У відповідності до п.1.1 Постанови НКРЕ від 12.07.00 № 759 алгоритм визначає та встановлює послідовність дій власників природного газу, газотранспортних, газорозподільних, газопостачальних підприємств та банків, що їх обслуговують, при надходженні коштів на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання за використаний природний газ від усіх категорій споживачів.
Таким чином, цей алгоритм не впливає на домовленість сторін договору щодо строків оплати вартості переданого газу, та не звільняє боржника від зобов’язань щодо оплати боргу.
Керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.10.07 у справі № 12/275 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Чернігівгаз” – без задоволення.
Головуючий суддя Григорович О.М.
Судді Гольцова Л.А.
Рябуха В.І.
19.12.07 (відправлено)