Справа № 2-293/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

28 лютого 2011  року Комінтернівський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого – судді Боговського Д.Є.

при секретарі – Бороденко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСибБанк», третя  особа  приватний  нотаріус  Харківського  міського  нотаріального  округу ОСОБА_3, про визнання  недійсним п.1.1. договору про надання споживчого кредиту, визнання повністю недійсним договору про надання споживчого кредиту, визнання повністю недійсним договору іпотеки, приведення сторін в первісний стан, розстрочення повернення грошової суми, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСибБанк» про визнання  недійсним п.1.1. договору про надання споживчого кредиту, визнання повністю недійсним договору про надання споживчого кредиту , визнання повністю недійсним договору іпотеки, приведення сторін в первісний стан, розстрочення повернення грошової суми. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що між нею та Відповідачем було укладено договір про надання споживчого кредиту №11327200000 від 02.04.2008 р. на суму 69 500 доларів США, що по курсу 5,05 грн. за 1 дол.США на день укладення договору, як вказано в п.1.1 договору, дорів нює еквіваленту 350 975, 00 грн., при цьому для забезпечення цього договору нею було укладено з Відповідачем договір іпотеки від 02.04.2008 р. її квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, при цьому цей договір було посвідчено приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу ОСОБА_3, яка наклала за борону відчуження цієї квартири. Отриманий кредит в іноземній валюті позивач використав у гривневому еквіваленті. Позивач вказала, що при зверненні до Відповідача із заявою про надання кредиту, вона пояснила представ нику Відповідача, який укладав з нею договір кредиту, що кошти їй потрібні на спо живчі цілі і витрачати вона їх буде у національній валюті України - гривні. Однак, представ ник Відповідача, пояснив їй, що може надати мені кредит тільки у доларах США та і до того ж валютний кредит більш вигідний, ніж гривневий.  Так як  вона була в той час в скрут ному становищі та їй конче були потрібні гроші для задоволення побутових потреб, то вона, повністю довіряючи Відповідачу, вважаючи в момент укладення спірного договору, що сторони діють у повній відповідності до чинного законодавства України, що визначення валютою платежу долара США на користь позивача, що зростання курсу долара по відно шенню до гривні за час дії договору не відбудеться, уклала цей кредитний договір саме в такій редакції. Однак, як зазначає позивач, після уважного ознайомлення в червні 2009 року з текстом договору, чинним законодавством України, в тому числі Цивільним кодексом України, ЗУ "Про захист прав спожи вачів" , «ПРАВИЛАМИ надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», та одержання консультації від адвоката, вона прийшла до висновку, що вищевказаний Кредитний договір укладений з порушенням вимог чинного законодавства України, містить несправедливі для неї положення та при його укладенні її було введено в оману. Використовуючи у спірному договорі валютою платежу - долари США за фак тичної потреби споживача (позивача) у гривнях (за напрямком фактичного використання коштів на придбання майна), надавши мені 350 975,00 грн. ( 69 500 дол.США х 5,05 = 350975,00), відповідач переклав всі свої фінансові ризики при запозиченні ним валюти на зовнішньому ринку на неї, та як вказує позивач, після знач ного зростання курсу долара США восени 2008 p., вартість споживчого кредиту для неї вже стала складати більшу суму, ніж фактична ціна кредитного ресурсу на момент укладення договору та його передачі їй, що, як вважає позивач, є порушен ням з боку банку пункту 3.8. «ПРАВИЛ надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту». Одночасно, визначенням валютою платежу долари США Відповідач при укладенні спі рного договору порушив її права споживача. Як вказує позивач, на теперішній час На наступний час, станом на 06.08.2009 р. позивачем, на адресу банку в рахунок погашення кредиту сплачено загальну суму в розмірі 52 903,27 грн. За таких обставин позивач звертається до суду та просить визнати недійсним п.1.1. договору про надання споживчого кредиту, визнати повністю недійсним договір про надання споживчого кредиту , визнати повністю недійсним договір іпотеки, привести сторони в первісний стан та розстрочити виконання повернення Відповідачу грошової суми в розмірі 298071,73 гривень, яка становить різницю між виданою сумою кредиту в перерахунок на гривню від якої віднято загальну суму сплачених платежів в розмірі 52 903,73 грн.., шляхом сплати нею в його адресу банку помісячних платежів у розмірі три тисячі гривень, а також
зарахувати в суму кредиту, якій підлягає поверненню Відповідачу всі сплачені нею в ад ресу Відповідача грошові суми у розмірі  52 903,73  гривень, в яку входить основна сума кредиту та проценти за користуван ня кредиту, та стягнути з Відповідача понесені нею судові витрати: 30 грн. сплата судового збору на витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду спра ви, 5 грн. - сплату комісійного збору банку, 1500 грн., сплачені адвокату за представництво в суді  та  400 грн. за  складання  позовної  заяви.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги та доводи заяви підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні  заперечував  проти  позову, вважав  вимоги  позивача незаконними та необґрунтованими, просив  в  задоволенні  позову  відмовити  в  повному  обсязі.

Третя  особа  приватний  нотаріус  Харківського  міського  нотаріального  округу ОСОБА_3 в  судове  засіданні  не  з’явилася, подала  суду  свої  письмові  пояснення, просила  розглядати  справу  за  її  відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що  позовні  вимоги  задоволенню  не  підлягають, виходячи  з  наступного.

Між ОСОБА_1  та  Акціонерним комерційним  інноваційним банком  «УкрСибБанк» був укладений  договір про надання споживчого кредиту №11327200000 від 02.04.2008 р. на суму 69 500 доларів США.

Згідно ч.2 ст.345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій  формі; у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту; відповідно до ч.3 ст.346 ГК України кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах; надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Можливість кредитування в іноземній валюті передбачена відповідним законом, а саме ст. 47 Законом України «Про банки і банківську діяльність». Згідно до положень якої кредитною операцією, зокрема, є розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

В  позові позивач вказує, що ним до підписання Кредитного договору не отримано інформацію про умови кредитування, передбачену ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Однак, дане твердження   спростовується текстом укладеного Кредитного договору, а  саме п.п. 9.2. та 10.13., згідно з якими, підписанням договору позичальник  підтверджує, в тому числі:

- що він володіє всіма необхідними документами, що необхідні для оформлення  даного Договору;

- що він повністю розуміє всі умови цього Договору, свої права та обов'язки за цим Договором і погоджується з ними;

-          що   всі   умови   даного   Договору   цілком   зрозумілі   і   Позивач   вважає
справедливими по відношенню до нього;

-          що     перед     підписанням    даного    Договору    Позичальником     отримано інформаційний  лист відповідно до  вимог чинного  законодавства  України, зокрема, п.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, з боку відповідача Акціонерного комерційного  інноваційного банку  «УкрСибБанк» були вчинені всі необхідні дії, які передбачені чинним законодавством, щодо роз'яснення умов кредитування та надання достовірної інформації позивачу.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Статтею 1054 ЦКУ передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

П.п. 1.1. та п.п. 9.2    кредитного договору  містять  положення, з яких випливає, що позивачем свідомо та самостійно вибране кредитування в іноземній валюті - доларах США.

Заява-анкета позичальника на отримання кредиту, яку заповнювала ОСОБА_1 31.03.2008 p., коли звернулася до установи  банку з метою отримати кредит, також містить відмітку про бажання  позивача  отримати кредит у іноземній валюті, а саме у доларах США.

Зростання курсу долара США – валюти кредиту, не є підставою для розірвання кредитного договору, оскільки у позичальника існувала можливість передбачити в момент укладення договору зміни курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти – гривні та її девальвації й можливість отримання кредиту в національній валюті.

Не є підставою для визнання договору недійсним надання кредиту в іноземній валюті, оскільки Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» не містить такої заборони ( Ухвала Верховного Суду України від 12 травня 2010 . № 6-2751).

Статті 47 та 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії. АКІБ «УкрСиббанк» має відповідну ліцензію Національного банку України № 75 від 24.12.2001 р.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». АКІБ «УкрСиббанк» також має відповідний дозвіл Національного банку України № 75-2 від 19.11.2002 р. на здійснення операцій з валютними цінностями згідно з Додатком до дозволу від 19.11.2002 р.

Операція з надання (отримання) кредиту не є операцією з використанням іноземної валюти на території України як засобу платежу, та враховуючи, що на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті, то і операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії, як це передбачено підпунктом «в» пункту 4 статті 5 Декрету.

Необхідності отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України однією зі сторін договору при використанні іноземної валюти як засобу платежу при сплаті комісій, процентів, пені чи штрафних санкцій за Кредитним договором  немає, так як в даному випадку використання іноземної валюти дозволяється без отримання такої індивідуальної ліцензії на підставі п. 1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 483 від 14.10.2004 p., так як отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк - відповідач, у якого є банківська ліцензія та письмовий дозвіл виданий Національним банком України на здійснення операцій з валютними цінностями.

Відповідно  до  положень   ст. ст. 10, 60 ЦПК  України кожна  сторона  зобов’язана  довести  ті  обставини, на  які  вона  посилається  як  на  підставу  своїх  вимог  і  заперечень, докази  подаються  сторонами  та  іншими  особами, які  беруть  участь  у  справі.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт оману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману (п.20 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними) і данні обставини не доведені позивачем, а викладені в тексту договору гарантії і свідчення ніяким чином не спростовані, таким чином, відсутні підстави для визнання договору недійсним і з підстав ніби то порушення  відповідачем вимог законодавства України про захист прав споживачів.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства

На підставі викладеного та керуючись 10, 11,  60, 209, 212, 214-215  ЦПК України,   ст..ст. 14, 16, 192, 1054  Цивільного кодексу України,  ст.. 5 Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання та валютного контролю", Ст..ст. 47, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність",  суд  -

В И Р І Ш И В:

В  задоволенні  позовних  вимог  ОСОБА_1  відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня проголошення рішення   .

Суддя:Д. Є. Боговський