Справа № 2-а-1402/2011р.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

04 березня 2011 року                                                                                                                                            м. Звенигородка

           Суддя Звенигородського суду Черкаської області Дудніченко В.М. розглянувши в скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі про зобов’язання визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 02.02.2011 року звернулася до суду з позовом в якому просить суд  визнати  неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області в частині відмови їй в перерахунку пенсії з в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 75%  мінімальної пенсії за віком по ІІ групі інвалідності. Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області здійснити перерахунок пенсії в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком по ІІ групі інвалідності з 01.07.2010 року і виплачувати її у відповідності зі ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з наступним її збільшенням в залежності від його зростання –довічно, так як група інвалідності встановлена їй безтерміново. Також просить допустити негайне виконання постанови суду в межах платежу за один місяць.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1  мотивує тим, що відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі-Закон № 796) вона є потерпілою від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 та інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, викликаного впливом її шкідливих факторів та отримує державну та додаткову пенсії, виплата яких передбачена ст. 50, 54 Закону № 796, але розміри призначених і виплачених йому пенсій не відповідають розмірам передбачених цим Законом. При зверненні до управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі їй було відмовлено в перерахунку пенсії, ОСОБА_1 вважає цю відмову незаконною, що і змушує її звернутися до суду з позовом в якому просить суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати його здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796.

Позовні вимоги позивачки за період з 01.07.2010 року по 01.08.2010 року включно ухвалою суду від 08.02.2011 року залишені без розгляду, в порядку скороченого відкрите провадження у справі за період з 02.08.2010 року.

Відповідач у встановлений ст.183-2 КАС України строк не надав суду заяви про визнання позову чи письмового заперечення на позов.

          Згідно ст.ст. 122 ч. 4, 128 ч. 4 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у справі доказів.   

На підставі ст. 182-3 ч.4 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

           Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

           Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року № 796-Х11 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

ОСОБА_1 віднесено до першої категорії як особа, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серія А № НОМЕР_2 с від 25.12.2008 року, виданим Черкаською облдержадміністрацією, та є інвалідом ІІ групи, що підтверджується довідкою МСЕК серії 6 ЧК № НОМЕР_1 від 10.12.2008 року.

У відповідності до вимог ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4 встановлюються у вигляді державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Так, відповідно до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

по І групі інвалідності –10 мінімальних пенсій за віком;

по ІІ групі інвалідності –8 мінімальних пенсій за віком;

по ІІІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;

Згідно зі ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в редакції до 01.01.2008 року особам віднесеним до Категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах:

- інвалідам І групи – 100 процентів мінімальної пенсії за віком;

- інвалідам ІІ групи –75 процентів мінімальної пенсії за віком;

- інвалідам ІІІ групи –50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 50 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»вбачається, що при визначенні розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Пунктом 1 с.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно  ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення визначеного законом про зміну розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту,  форми і види пенсійного забезпечення.   

Таким чином для позивачка, як інваліда ІІ групи, особи, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, нижній розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із приведених розмірів.   

Розрахунок пенсії ОСОБА_1 відповідач здійснив виходячи із встановленого постановою КМУ від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»розміру, що становить 19 грн. 91 коп.   

Суд вважає, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою КМУ від 30.05.1997 року № 523. Ця постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону № 796. Пунктом 2 постанови від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», постановами від 28.05.2008 року № 530 та від 16.07.2008 року № 654, всупереч положень ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких провадиться розрахунок пенсії, при тому, що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.   

Крім того, положення Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України, якими були внесені зміни до ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 та зменшено розмір державної та додаткової пенсії, рішенням Конституційного Суду від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнано неконституційними.   

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні цього спору, суд приходить до висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсії, передбачених статтями, наведеними вище, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

 Так, згідно ст. 52  Закону України від 30.04.2010 року «Про державний бюджет  України на 2010 рік»та ст. 21 Закону України від 23.12.2010 року «Про державний бюджет України на 2011 рік» прожитковий  мінімум для осіб, які втратили працездатність,  встановлений у розмірі: з 1 липня  - 709 гривень, з 1 жовтня –723 гривні, з 1 грудня 2010 року –734 гривні, з 1 січня 2011 року –750 гривні.

Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про  загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-IV не є перешкодою для застосування даної величини чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.   

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку що позовні вимоги позивачки підлягають до задоволення частково.

Згідно ст.ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

          Отже, відповідача слід зобов’язати провести перерахунок призначених позивачці основної і додаткової пенсії розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 75%  мінімальної пенсії за віком по ІІ групі інвалідності з 02.08.2010 року по 02.02.2011 року, в межах шестимісячного строку звернення до суду та з урахуванням фактично виплаченої доплати до пенсії за цей період.

          На думку судді, необхідно відмовити у задоволенні позову в частині зобов’язання відповідача в проведенні подальшого перерахунку щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни, у разі підвищення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки відповідно до ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів, при здійсненні ними владних управлінських функцій  на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Таким чином, неможливо зобов’язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення пенсійних прав позивачки в майбутньому.

          Вимога позивачки про звернення постанови суду до негайного виконання не підлягає до задоволення так як, вимога про зобов’язання провести перерахунок та виплату відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»без зазначення суми стягнення, негайному виконанню не підлягає.

          Сторони звільнені від сплати судового збору на підставі ст.4 п. 34 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року.

На підставі ст.ст. 49,50,54, ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Конституцією України.

          Керуючись ст. ст.  6, 17, 19, 87, 104, 106, 160, 161, 162 КАС України,-

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі про зобов’язання визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії - задоволити частково.  

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області в частині відмови ОСОБА_1 перерахунку пенсії в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 75%  мінімальної пенсії за віком по ІІ групі інвалідності з 02.08.2010 року по 02.02.2011 року.

      Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Звенигородському районі здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 передбачену ст. 50, ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 75%  мінімальної пенсії за віком по ІІ групі інвалідності, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 02.08.2010 року по 02.02.2011 року, з урахуванням фактично сплачених сум.

          В решту позову відмовити.

          Сторони звільнені від сплати судового збору на підставі ст.4 п. 34 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року.

Копію постанови суду не пізніше наступного дня з дня її ухвалення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку протязі 10 діб з дня отримання копії постанови до Київського апеляційного адміністративного суду через Звенигородський районний суд..   

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Постанова прийнята у скорочену провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя                                                                                                                                    Дудніченко В.М.