ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ                                                                          

                                             Справа  №  2-а-1688/2011 р.                                     

                                                                           П О С Т А Н О В А

                                                                         ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

               03 березня 2011 року                                                                                   м. Звенигородка

          Суддя Звенигородського районного суду Черкаської області Гончаренко Т.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни,

                                                                             в с т а н о в и л а:          

          Гр. ОСОБА_1 04.02.2011 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду у Звенигородському районі та посилається на те, що він має право одержувати пенсію, підвищену на 30%  мінімальної пенсії за віком, на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки є дитиною війни. Проте відповідач виплачує йому підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж передбачено вище вказаним законом, та відмовив йому провести перерахунок і доплату підвищення до пенсії. Просить визнати бездіяльність відповідача щодо визначення розміру та виплати йому підвищення до пенсії неправомірною, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплачувати йому щомісячне підвищення до пенсії в розмірі встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 01.01.2007 року і довічно та проводити перерахунки при зміні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

          Ухвалою судді від 07.02.2011 року відкрито провадження  в справі  щодо позовних вимог про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни з 04.08.2010 року.  

          Ухвалою судді від 07.02.2010 року позовні вимоги про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни з 01.01.2007 року по 03.08.2010 року залишені без розгляду.  

          Згідно ст. 183-2 КАС України справа розглянута суддею в порядку скороченого провадження.

Дослідивши письмові докази справи, суддя вважає, що позовні  вимоги, за якими відкрито скорочене провадження підлягають частковому задоволенню з таких підстав:  

Суддею встановлено, що позивач є дитиною війни, оскільки як передбачено ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є громадянином України та на час закінчення (2 вересня 1938 року) Другої світової війни йому було менше 18 років. Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

          Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року, який є чинним, дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

          Проте підпунктом 2 пункту 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни (редакція від 28.12.2007 року) – дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх  соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

          Зміни внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу 11 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

          Згідно з вище вказаним Рішенням Конституційного суду України положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

          Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом  України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з дня визнання підпункту 2 пункту 41 розділу 11 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року неконституційним,  відновлюється попередня редакція ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне  грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. За таких обставин позивач має право на підвищення своєї пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

          Відповідно до абз. 1 ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсіне страхування»зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацем першим частини  першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

На думку судді, положення ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов’язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним   законодавством не встановлено іншого  мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті.  

Відповідач виплачує позивачу підвищення до пенсії як дитині війни в порядку, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни»із змінами внесеними Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(пп. 2 п.41 розділу ІІ Закону), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які  втратили працездатність.

Оскільки відповідач визначив та виплачує позивачу підвищення до пенсії в розмірі, що не відповідає розміру встановленому ст. 6 Закону України  «Про  соціальний захист дітей війни»і відмовляється здійснити перерахунок та визначити підвищення до пенсії позивачу у вказаному розмірі, бездіяльність відповідача слід визнати неправомірною.

Згідно ст. 99 КАС для звернення до адміністративного суду  за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суддя вважає, що порушене право позивача щодо визначення та виплати підвищення до пенсії відповідно до ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни»підлягає відновленню, шляхом зобов’язання відповідача провести відповідний перерахунок та виплату йому підвищення до пенсії з 04.08.2010 року по 04.02.2011 року.

          На думку судді, необхідно відмовити у задоволенні позову в частині зобов’язання відповідача в проведенні подальшого перерахунку щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни довічно при зміні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки відповідно до ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів, при здійсненні ними владних управлінських функцій  на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Таким чином, неможливо зобов’язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення пенсійних прав позивачки в майбутньому.

Сторони звільнені від сплати судового збору на підставі п. 18,34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21.01.1993 року.

          На підставі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року з наступними змінами і доповненнями, ст. 28 Закону України  «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування»від.09.07.2003 року  № 1058-1У керуючись ст. 6, 10-12, 69-71, 90, 94, 99, 100, 183-2 КАС України,  -

п о с т а н о в и л а:

          Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного Фонду України в Звенигородському районі щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату пенсії з підвищенням її розміру як дитині війни на 30 % мінімальної пенсії за віком згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 04.08.2010 року по 04.02.2011 року.

Зобов’язати управління Пенсійного Фонду України в Звенигородському районі здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її розміру як дитині війни на 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»починаючи з 04.08.2010 року по 04.02.2011 року, з урахуванням виплаченого підвищення до пенсії за вказаний період.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Сторони звільнені від сплати судового збору на підставі п. 18,34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21.01.1993 року.

Копію постанови суду направити сторонам.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, постанова якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано до Київського апеляційного адміністративного суду через Звенигородський районний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

           Суддя