Справа № 2-а-1297/2011                                          

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

21 лютого 2011 року                                                                                                                 м.Звенигородка

            Суддя Звенигородського суду Черкаської області Кащук А.М., розглянувши в скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі про визнання  неправомірними дій та перерахунок пенсії,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 31.01.2011 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі в якому просить визнати неправомірною відмову відповідача щодо нарахування  і  виплати йому,  як інваліду І групи та потерпілому  від аварії на ЧАЕС 1 категорії,  відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»державної пенсії в розмірі десяти  мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю,  в розмірі 100%  мінімальної пенсії за віком з 31.07.2010 року.

У встановлений законом строк заперечення від відповідача не надійшло.

На підставі ст. 182-3 ч.4 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

  Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги за якими відкрите скорочене провадження підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.     

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.   

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».   

Позивача ОСОБА_1 віднесено до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1, виданого 02.03.2010 року Черкаською держадміністрацією (а.с.4).  Відповідно  довідки до акту огляду  серія  ЧЕР  № 018379, виданої 18.02.2010 року, позивач є інвалідом І групи, згідно до якої, йому встановлена інвалідність безстроково (а.с.5). Позивачу управлінням Пенсійного фонду України в Звенигородському районі призначена та виплачується пенсія по інвалідності на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак в меншому розмірі ніж це передбачено Законом.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4 встановлюються у вигляді державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.   

Так, згідно ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими - по І групі інвалідності  - десяти мінімальних пенсій за віком.   

Згідно зі ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в редакції до 01.01.2008 року особам віднесеним до Категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі - інвалідам І групи –100 процентів мінімальної пенсії за віком.   

Статтею 67 Закону № 796-Х11 встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.  

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, встановлено у  Законі України „Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року, а також  Законі України  «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», згідно ст. 1 якого, прожитковий  мінімум використовується для визначення, у тому числі, мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.     

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.     

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із Законом України про державний бюджет України на відповідний рік і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином для позивача, як інваліда І групи, особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, нижній розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із вище наведених розмірів.     

Розрахунок пенсії ОСОБА_1 відповідач здійснив виходячи із встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»розміру, що складає 19 грн. 91 коп.     

Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.1997 року № 523. Ця постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону № 796. Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», постановами від 28.05.2008 року № 530 та від 16.07.2008 року № 654, всупереч положень ст.ст. 50, 54 Закону № 796 Кабінет Міністрів України встановив розміри сум, з яких провадиться розрахунок пенсії, при тому, що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.     

Положення Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, якими були внесені зміни до ст. 50, 54 Закону № 796 та зменшено розмір державної та додаткової пенсії, рішенням Конституційного Суду від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнано неконституційними.     

Отже, за конституційними нормами, виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні цього спору, суд приходить до висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсії позивачу, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.     

Положення ч. 3 ст. 28 Закону № 1058-IV не є перешкодою для застосування даної величини чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з проханням провести перерахунок призначеної йому пенсії по інвалідності 18.12.2010 року року, в задоволенні заяви йому було відмовлено.

Суд вважає, що порушене право позивача щодо визначення та виплати підвищення до пенсії відповідно до норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»підлягає відновленню, шляхом зобов’язання відповідача провести відповідний перерахунок та виплату йому підвищення до пенсії починаючи з 31.07.2010 року відповідно до ст. 99 КАС України по 31.01.2011 року.

Оскільки позивачу слід визначати пенсію, виходячи із мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення цього прожиткового мінімуму  перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком. За таких обставин відмова відповідача у перерахунку пенсій в разі встановлення законом нового розміру прожиткового  мінімуму для осіб, які втратили працездатність є протиправною, суперечить   вимогам ч.3 ст. 67 Закону  № 796-Х11.

          Так, згідно ст. 52  Закону України від 30.04.2010 року «Про державний бюджет  України на 2010 рік»прожитковий  мінімум для осіб, які втратили працездатність,  встановлений у розмірі: з 1 січня 2010 року –695 гривень, з 1  квітня - 706, з 1 липня  - 709 гривень, з 1 жовтня –723 гривні, з   1 грудня 2010 року –734 гривні.

Отже, відповідача слід зобов’язати провести перерахунок призначених позивачу основної і додаткової пенсії з врахуванням наведених вище розмірів, починаючи з 31.07.2010 року відповідно до ст. 99 КАС України по 31.01.2011 року.

Поскільки судом не визначається розмір стягнення за один місяць, підстави для негайного виконання постанови відсутні.

          Сторони звільнені від сплати судового збору на підставі ст.4 п. 34 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21.01.1993 року.

            На підставі ст.8,16, 19,22,25,50,64 Конституції України, ст.ст. 49, 50, 54, ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-ХІІ від 28.02.1991 року, Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-IV від 09.07.2003 року, керуючись ст. ст. 6, 10-12, 69-71, 94, 99, 100, 104, 158-163, 167, 183-2 КАС України, суддя, -

п о с т а н о в и в:

позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі про визнання протиправними дій та перерахунок пенсії за період з 31.07.2010 року - задовольнити повністю.  

  Визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного Фонду України в Звенигородському районі щодо відмови провести перерахунок основної  та додаткової пенсії ОСОБА_1 по інвалідності в розмірі встановленому ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 31 липня 2010 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Звенигородському районі провести ОСОБА_1  перерахунок та виплату  державної пенсії, як інваліду І групи, захворювання якого пов’язано з наслідками аварії на ЧАЕС відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 10 (десяти) мінімальних пенсій за віком та  додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та визначеного законом прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, за період з 31 липня 2010 року по 31.01.2011 року.

Поскільки судом не визначається розмір стягнення за один місяць, підстави для негайного виконання постанови відсутні.

Сторони звільнені від сплати судового збору на підставі ст.4 п. 34 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21.01.1993 року.

Копію постанови суду не пізніше наступного дня з дня її ухвалення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.   

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку на протязі 10 діб з дня отримання копії постанови до Київського апеляційного адміністративного суду через Звенигородський районний суд, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до апеляційного суду.

Постанова прийнята у скорочену провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

  Суддя