Справа № 22ц-670
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого-судді Ярмолюка О.І.,
суддів Власенка О.В., Юзюка О.М.,
при секретарі Дубовій М.В.,
з участю позивачки-відповідачки ОСОБА_1,
представниці відповідачки-позивачки ОСОБА_2,
відповідачів ОСОБА_3,
ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Першої Хмельницької державної нотаріальної контори, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа –відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, відшукання майна та включення його до складу спадщини, визнання права на спадщину і позовом ОСОБА_5 до Першої Хмельницької державної нотаріальної контори, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсною відмови від прийняття спадщини, визначення додаткового строку для її прийняття та визнання права на спадщину із апеляційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 вересня 2010 року,
встановила:
У вересні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Першої Хмельницької державної нотаріальної контори (далі –нотаріальна контора), ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання її права на 1/3 частину спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3 і складається з: 1/2 частини житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями по АДРЕСА_1 (далі –житловий будинок); 1/2 частини автомобіля ГАЗ 2705, 2001 року випуску, кузов № НОМЕР_1, шасі НОМЕР_3, номерний знак НОМЕР_2 (далі –автомобіль); земельної ділянки площею 0,10 га по АДРЕСА_1, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку (далі –земельна ділянка); грошового вкладу з відсотками та компенсаціями, що знаходяться на зберіганні в філії –Хмельницьке обласне управління ВАТ «Ощадбанк»№ 028 на р/р 19061 (далі –вклад у банку); 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 (далі –квартира). Крім того, позивачка просила визнати недійсними всі свідоцтва про право на спадщину за законом, які видані нотаріальною конторою у спадковій справі ОСОБА_3, а також відшукати інше майно останнього (транспортні засоби і механізми), включити його до складу спадщини та визнати її право на 1/3 частину цього майна.
Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_1 зазначила, що вона разом з дружиною спадкодавця ОСОБА_3 і дочкою спадкодавця ОСОБА_4 в установленому законом порядку прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3, а нотаріальна контора неправомірно врахувала заяву батьків останнього ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про відмову від прийняття спадщини на користь дружини ОСОБА_3, оскільки вони проживали окремо від сина і подали цю заяву до нотаріальної контори з пропуском строку, встановленого для її прийняття. В результаті цього частки спадкоємців визначені неправильно і вона не може оформити права на спадкове майно.
За цим позовом суд залучив ОСОБА_5 до участі у справі як співвідповідача, а відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»(далі –Ощадбанк) –як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
В січні 2010 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до нотаріальної контори, ОСОБА_1, треті особи на стороні позивача –ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання недійсною її відмови від прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_3 від 28 березня 2006 року, визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття цієї спадщини та визнання її права в порядку спадкування на частку у спадщині, яку б померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловік ОСОБА_6 успадкував після смерті сина.
На думку позивачки, оспорювана відмова є недійсною в силу ст. 229 ЦК України, оскільки при її вчиненні вона помилилась щодо обставин, які мають істотне значення –природи правочину, прав і обов’язків сторін. На обґрунтування позову, ОСОБА_5 зазначила, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 6 березня 2006 року їй та її чоловікові ОСОБА_6 був визначений додатковий строк у три місяці для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, однак вони, маючи намір прийняти цю спадщину і розпорядитися нею на користь дружини сина ОСОБА_3, через похилий вік, неправильне тлумачення закону та оманливі рекомендації нотаріуса помилково відмовились від спадкового майна на користь останньої. У зв’язку з цим, позивачка вважає, що вона, у тому числі як єдиний спадкоємець ОСОБА_6, має право на свою частку та частку померлого чоловіка у спадщині, яка відкрилась внаслідок смерті сина.
За цим позовом суд залучив ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до участі у справі як співвідповідачів.
Вказані позови об’єднані в одне провадження.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 вересня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Цим рішенням визнано недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, які видані 14 квітня 2006 року і 29 травня 2009 року нотаріальною конторою ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 Визнано право власності ОСОБА_1 на спадщину, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_3, а саме на: 1/6 частину житлового будинку, 1/3 частину земельної ділянки; 1/6 частину вкладу у банку, 1/6 частину автомобіля, 1/6 частину квартири. Решту спадкового майна залишено ОСОБА_3 і ОСОБА_7 В позові ОСОБА_5 відмовлено.
Додатковим рішенням від 29 жовтня 2010 року стягнуто судові витрати з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 по 57 грн. з кожної і на користь держави –по 112 грн. 50 коп. з кожної.
Суд виходив з того, що внаслідок смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на: 1/2 частину житлового будинку, земельну ділянку; 1/2 частину вкладу у банку, 1/2 частину автомобіля, 1/2 частину квартири, - і право на неї мають лише ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в рівних частках кожна, а видані нотаріальною конторою свідоцтва про право на спадщину за законом не відповідають цим часткам і колу спадкоємців, які її прийняли. Крім того, суд дійшов висновку, що батьки спадкодавця ОСОБА_6 і ОСОБА_5 не вчинили дій на прийняття спадщини без поважних причин і остання не довела, що відмовилась від спадщини під впливом помилки, а повторне визначення судом додаткового строку для подання спадкоємцем заяви про прийняття спадщини не передбачене законом. Також суд послався на безпідставність вимог ОСОБА_1 про відшукання іншого спадкового майна і визнання її права на нього.
В апеляційних скаргах ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові ОСОБА_1 і задовольнити позов ОСОБА_5, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права. При цьому вони зазначили, що суд необґрунтовано відмовив у визнанні права ОСОБА_5 на спадщину і неправомірно включив до спадкової маси квартиру, яка належить ОСОБА_3 на праві особистої приватної власності.
Заперечуючи проти апеляційних скарг, ОСОБА_1 зазначила, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.
Представники нотаріальної контори та Ощадбанку, які у встановленому законом порядку оповіщені про час і місце судового засідання, до суду не з’явились.
Заслухавши учасників процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 1 статті 309 цього Кодексу визначено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.
Суд першої інстанції не застосував закон (ст. 1218 ЦК України; ст.ст. 60, 61 СК України), який підлягав застосуванню. У зв’язку з порушенням судом норм матеріального права ухвалене рішення підлягає зміні в частині вирішення спору про земельну ділянку.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 Його спадкоємцями за законом першої черги є батьки ОСОБА_6 і ОСОБА_5, дружина ОСОБА_3, діти ОСОБА_1 і ОСОБА_4
За час шлюбу ОСОБА_3 і ОСОБА_3 набули майно: житловий будинок, земельну ділянку, квартиру, автомобіль, вклад у банку. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на 1/2 частку вказаного майна.
Останнім днем строку для подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття цієї спадщини було 17 січня 2006 року. ОСОБА_1 подала таку заяву 16 січня 2006 року. ОСОБА_3 проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. За згодою перших двох 6 лютого 2006 року заяву про прийняття спадщини подала ОСОБА_4
20 січня 2006 року, тобто після спливу шестимісячного строку, ОСОБА_6 і ОСОБА_5 подали до нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_3
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 6 березня 2006 року ОСОБА_6 і ОСОБА_5 визначено додатковий строк з 17 березня 2006 року до 17 травня 2006 року для подання ними заяви про прийняття спадщини.
31 березня 2006 року вони вдруге подали заяву про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_3
Врахувавши цю відмову, 14 квітня 2006 року нотаріальна контора видала свідоцтва про право на спадщину за законом: ОСОБА_3 –на 3/5 частки від 1/2 частини житлового будинку, на 3/5 частки земельної ділянки, на 3/5 частки вкладу в банку; ОСОБА_4 –на 1/5 частку від 1/2 частини житлового будинку, на 1/5 частку земельної ділянки; на 1/5 частку вкладу в банку.
29 травня 2009 року нотаріальна контора видала ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину за законом –на 1/5 частку від 1/2 частини автомобіля кожній.
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Його єдиним спадкоємцем є дружина ОСОБА_5
Зазначені обставини визнаються сторонами та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами.
Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 цього Кодексу встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 60 і частиною 1 статті 61 СК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об’єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту.
В силу ст. 1226 ч. 1 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Суд правомірно виходив з того, що подружжя ОСОБА_5 за час шлюбу набули житловий будинок, квартиру, автомобіль і вклад у банку, а тому це майно є їх спільною сумісною власністю подружжя і після смерті ОСОБА_3 до складу спадщини увійшла 1/2 частина цього майна.
Доводи ОСОБА_4 і ОСОБА_3 про те, що квартира не може успадковуватись, оскільки є особистою приватною власністю останньої, не відповідають фактичними обставинами справи та положеннями чинного законодавства. ОСОБА_3 придбала квартиру в шлюбі за договором купівлі-продажу від 22 серпня 1995 року, однак не довела, що це майно набуте нею за особисті кошти.
Згідно до ст.ст. 1258 ч. 1, 1261, 1267 ч. 1 цього Кодексу спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
Частинами 1 і 3 статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
У відповідності до ст.ст. 1269 ч.ч. 1, 2; 1270 ч. 1 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних відносин) спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
В силу ст. 1272 ЦК України (в тій же редакції) якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який попустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Частиною 1 статті 1273, частинами 2 і 5 статті 1274 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги. Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 229 ч. 1 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі ст.ст. 1296 ч.ч. 1, 2; 1301 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Суд правильно визначив коло спадкоємців ОСОБА_3 і обґрунтовано дійшов висновку, що його батьки ОСОБА_6 і ОСОБА_5 не прийняли спадщину в установленому законом порядку.
Досліджені докази вказують на те, що батьки спадкодавця без поважних причин пропустили строк для прийняття спадщини, у тому числі після визначення їм судом додаткового строку, достатнього для подання відповідної заяви до нотаріальної контори. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 і ОСОБА_5 взагалі не мали наміру вчиняти цю дію.
Крім того, як роз’яснено Пленумом Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», повторне визначення судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини одним і тим же спадкоємцем законодавством не передбачено.
ОСОБА_6 і ОСОБА_5 відмовились від прийняття спадщини на користь ОСОБА_3 після перебігу строку, встановленого для її прийняття (ст. 1270 ЦК України), і не мали права на повторну відмову протягом визначеного судом додаткового строку для прийняття спадщини.
Таким чином, їх відмови від спадщини не мали жодних правових наслідків і нотаріальна контора неправомірно збільшила частки ОСОБА_3 у спадщині. У зв’язку з цим, відсутні підстави для визнання цієї відмови недійсною. До того ж, характер і спрямованість дій батьків спадкодавця не вказують на те, що при відмові від спадщини вони помилились щодо обставин, які мають істотне значення.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що ОСОБА_6 і ОСОБА_5 не мали права на спадщину, яка відкрилась внаслідок смерті ОСОБА_3, і правомірно відмовив в позові ОСОБА_5
Також суд обґрунтовано виходив з того, що видані нотаріальною конторою свідоцтва про право на спадщину не відповідають вимогам закону, а тому їх слід визнати недійсними. При цьому суд вірно визначив частки ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у житловому будинку, квартирі, автомобілі і вкладі у банку.
В цій частині рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Разом з тим, суд не врахував, що земельна ділянка також придбана подружжям ОСОБА_3 за час шлюбу і спадщина відкрилась не на всю земельну ділянку, а на її 1/2 частину. Таким чином, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 набули права кожна на 1/6 частину даного спадкового майна. В цій частині оскаржуване рішення підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 вересня 2010 року в частині вирішення спору про земельну ділянку змінити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на 1/6 частину земельної ділянки площею 0,10 га по АДРЕСА_1, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку. 2/3 частини цієї земельної ділянки залишити ОСОБА_3, а 1/6 частини –ОСОБА_4.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/
Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк
Головуючий у першій інстанції –Фанда В.П. Справа № 22ц –670
Доповідач –Ярмолюк О.І. Категорія 37