Заставнівський районний суд Чернівецької області

Справа  № 2-а-513/11

Категорія :10.3.1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    21 лютого 2011 року суддя Заставнівського районного Чернівецької області Сірик І.С., розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Заставнівському районі Чернівецької області про визнання бездіяльності суб»єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання здійснити виплату соціальної допомоги «дитині війни»,

                                                                  ВСТАНОВИВ:   

              Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просить ухвалити рішення, яким визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Заставнівському районі Чернівецької області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті належної їй соціальної допомоги як «дитині війни»протиправною, та зобов»язати відповідача провести перерахунок та виплатити їй соціальну допомогу до пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Ухвалою суду відкрито скорочене провадження по справі в межах шестимісячного строку звернення із даним позовом.      

Розгляд справи проведено у порядку скороченого провадження у відповідності із ст.183-2 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Відповідач УПФУ в Заставнівському районі Чернівецької області, отримавши копію ухвали про відкриття скороченого провадження, позовні вимоги не визнав та надав суду письмові заперечення на позов.

          Суддя, оцінивши повідомленні позивачем та відповідачем обставини, вважає їх достатніми для прийняття рішення з огляду на наступне.

          Позивач підтвердив доказами обставини, на які посилається в позові, зокрема те, що є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, надавши суду копію пенсійного посвідчення.

Відповідач в письмовому запереченні зазначив, що за період з 21.07.2010р. у відповідності до п. 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», була викладена в такій редакції: дітям війни до пенсії до пенсії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни» (тобто 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність). З 01.01.2008 р. підвищення дітям війни складає 47 грн.00 коп. Зазначене підвищення виплачувалося і позивачу. В зв’язку з тим, що положення пункту 41 розділу ІІ вищевказаного закону втратили чинність, як такі що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного суду №10-рп/2008 від 22.05.2008р., обчислення та виплата вищевказаного підвищення пенсій дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань») виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008р. в наступних розмірах: з 22 травня –48,10 грн.; з 1 липня –48,20 грн., та з 1 жовтня 49,80 грн., а тому розрахунок суми невиплаченої державної допомоги позивачки є неправомірним.  За таких обставин відповідач вважає, що орган Пенсійного фонд діяв у відповідності до норм чинного законодавства правомірно здійснював позивачу нарахування та виплату підвищення до пенсії (як особі, що має статус «дитина війни») та не порушив законних прав та інтересів.

Відповідач вважає, що посилання позивача на той факт, що при обчисленні  підвищення до пенсії у відповідності до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" необхідно застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, що визначений положенням ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" –є безпідставним, оскільки ч.3 даної статті чітко визначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.  Отже розмір мінімальної пенсії за віком, що визначений положенням ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не може застосовуватися для обчислення підвищення до пенсій, що встановлюються іншими Законами, в даному випадку Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

Враховуючи ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачає, що фінансування виплат по даному закону проводяться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, то в діях управління пенсійного фонду України не вбачається будь-яких порушень.  

Крім того, відповідач вказує на те, що не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням рішення Конституційного суду №6-рп від 09.07.2007 року, не визначено які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів джерел  в якому порядку і яким чином обчислювати вказаний розмір підвищення та яку застосувати мінімальне пенсію для визначення розміру підвищення.

За таких обставин просив відмовити позивачці в задоволенні позовних вимог в повному обсязі за їх безпідставністю.

Розгляд справи проведено в порядку скороченого провадження у відповідності до ст. 183-2 КАС України.

Дослідивши письмові докази справи, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства, суд вважає, що позовні вимоги в частині, щодо якої відкрито скорочене провадження підлягають задоволенню.

          Розглядаючи справу, суд керувався наступними положеннями чинного законодавства:

-     ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка діє в редакції від 18.11.2004 року, відповідно до якої - дітям війни повинна виплачуватися надбавка до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком;

- ст. 28 Закону України  «Про загальнообов’язкове  державне  пенсійне  страхування», згідно якої, мінімальна  пенсія за віком встановлюється у розмірі  прожиткового мінімуму для  осіб, які  втратили працездатність.     

-  ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік»,  відповідно до якої розміри державних соціальних гарантій, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України;

-  ч. 3 ст.22 Конституції України, якою передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відхиляються доводи відповідача про те, що  розмір мінімальної пенсії за віком, що визначений положенням ч.1 ст.28 Закону України "Про  загальнообов'язкове державне  пенсійне   страхування" не може застосовуватись для обчислення підвищення до пенсії, що встановлюється Законом України «Про соціальний захист дітей війни, виходячи з наступного.   

Відповідно до ч. 1   ст. 28 Закону  України  "Про  загальнообов'язкове державне  пенсійне   страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому, статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Однак, суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та ч. 7 ст. 9 КАС України, якою передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).  Викладене також підтверджується і ухвалою Конституційного Суду України від 19.05.2009 року по справі 2-25/2009, згідно якої непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому частини першої статті 28 Закону № 1058–ІV, на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону, дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбаченої у статті 6 Закону № 2195–ІV.   

          При цьому, не приймаються до уваги доводи відповідача про неможливість  забезпечення  доплати до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком через відсутність коштів, так як відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни»доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов’язань, а реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актах законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

          Враховуючи викладене вище та виходячи з меж шестимісячного строку звернення до суду, слід задоволити позовні вимоги та  визнати протиправною  бездіяльність відповідача щодо не нарахування  та не виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»починаючи  з 03.08.2010 року по 31.12.2010 року та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Заставнівському районі Чернівецької області нарахувати та виплатити позивачу щомісячне підвищення до пенсії  у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто 30 відсотків мінімальної пенсії за віком,   визначеної відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону  України  "Про  загальнообов'язкове державне пенсійне   страхування", з урахуванням виплаченого йому відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 підвищення з 03.08.2010 року по 31.12.2010 року.

          На підставі ст.22 Конституції України, рішення  Конституційного суду України № 10- рп/2008 від 22 травня 2008 року, рішення Конституційного суду № 19рп/2010 від 09.09.2010 року, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1   ст. 28 Закону України "Про  загальнообов'язкове державне  пенсійне страхування", ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік»та керуючись ст.ст. 2, 5, 7, 9, 14, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 183-2, 256  КАС України,  –                                                           

ПОСТАНОВИВ:           

            Позов   задовольнити.   

      Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Заставнівському районі Чернівецької області щодо відмови в проведені перерахунку та не виплаті ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  починаючи   з 03.08.2010 року по 31.12.2010 року - протиправною.     

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Заставнівському районі Чернівецької області зробити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 підвищення  до пенсії у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». за період, починаючи з 03.08.2010 року по 31.12.2010 року, з урахуванням фактично отриманих позивачем виплат.

             Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною та підлягає негайному виконанню.   

Постанова  набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.   

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів  з дня її отримання сторонами до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Заставнівський районний суд Чернівецької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Вінницького апеляційного адміністративного суду.   

               Суддя                                                                              І.С. Сірик