Справа № 22-ц-524/2011 Головуючий у I інстанції – Жук М.І.
Категорія –цивільна Доповідач - Хромець Н. С.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 лютого 2011 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіХромець Н.С.,
суддів:Острянського В.І., Страшного М.М.,
при секретарі:Вареник О.М.,
за участю:позивача ОСОБА_5, представника відповідача Прохоренко М.М., представника третьої особи ОСОБА_7,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 січня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_5 до відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” про зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и в:
У серпні 2010 року ОСОБА_5 звернувся у суд з позовом до відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” про поновлення надання послуг електрозв’язку та відшкодування моральної шкоди. Позивач, посилаючись на незаконне відключення послуг електрозв’язку, порушення відповідачем Законів „Про охорону дитинства”, „Про захист прав споживачів” та умов договору № 1824 від 14 квітня 2008 р. про надання послуг електрозв’язку, укладеного між сторонами, просив: зобов’язати відповідача поновити надання послуг за місцем проживання позивача із збереженням телефонного номера і без внесення плати за включення телефону; зобов’язати відповідача нараховувати абонентну плату за користування квартирним телефоном з 01 липня 2010 року у розмірі 50% від затвердженого тарифу, як передбачено Законом України „Про охорону дитинства”; зобов’язати відповідача не нараховувати абонентну плату 02 серпня 2010 року, тобто з дня припинення надання послуг;стягнути з відповідача 1700 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконним припиненням надання послуг електрозв’язку та незаконним нарахування абонентної плати без врахування вимог ст. 13 Закону України „Про охорону дитинства”.
Рішенням Деснянського районного суду від 05 січня 2011 року позов ОСОБА_5 задоволений повністю.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неналежне з’ясування судом фактичних обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду встановленим обставинам. Зокрема, апелянт посилається на невідповідність обставинам справи висновку суду про подання 14 липня 2010 року позивачем заяви про надання пільги з необхідними документами, оскільки ні зазначеної заяви, ні копії посвідчення батьків та дітей з багатодітної сім'ї на підприємстві немає, а судом не взяті до уваги положення постанови Кабінету Міністрів України № 209 від 02 березня 2010 р. Відповідач наполягає на законності припинення надання послуг позивачеві і вказує, що причиною такого припинення є заборгованість позивача по оплаті за надані послуги електрозв’язку за період з 01 січня 2010р. по 01 липня 2010 р., про яку позивач неодноразово попереджався. Крім того, апелянт вважає, що позивач не має права на відшкодування моральної шкоди, виходячи з положень п.5 ч.1 ст. 4 Закону України „Про захист прав споживачів”. Апелянт також звертає увагу на невідповідність змісту описової і мотивувальної частини рішення суду вимогам процесуального закону.
Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню в частині вирішення позову про відшкодування моральної шкоди відповідно до п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у позові.
Судом першої інстанції правильно зроблений висновок про наявність порушення прав позивача незаконним нарахуванням стовідсоткової оплати послуг та припиненням надання послуг електрозв’язку. Встановлено, що ст. 13 Закону України „Про охорону дитинства” позивачу надана пільга по оплаті послуг електрозв’язку. Позивач 14 липня 2010р.звернувся до відповідача з відповідною заявою, яка не була розглянута у встановленому законом порядку, а нарахування плати за користування квартирним телефоном проводилось у стовідсотковому розмірі, що є порушенням вимог названого вище Закону. Крім того, безпідставно не відновлене надання послуги. Посилання апелянта на те, що позивачем на підтвердження статусу багатодітної родини не було надане посвідчення, не може бути підставою для скасування судового рішення. Відповідне посвідчення позивачеві видане компетентним органом лише 28 вересня 2010 року. Згідно з даними довідки Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради сім'я позивача перебуває на персоніфікованому обліку, як багатодітна, з 15 грудня 2009 року. Цим Управлінням списки сімей, які мають право на пільги відповідно до Закону України „Про охорону дитинства”, надсилались відповідачеві 03 лютого та 20 травня 2010 року. Отже, станом на час звернення позивача із заявою про надання пільги по оплаті послуг відповідача, законних підстав для відмови у наданні такої пільги не було. Відповідно, відсутні підстави для висновку про наявність у позивача заборгованості по оплаті послуг електрозв'язку з 14 липня 2010 року, оскільки позивач здійснював оплату у розмірі 50%, як передбачено ст. 13 Закону України „Про охорону дитинства”.
При вирішенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди судом першої інстанції застосована ст. 1167 ЦК України, яка не може бути застосована при вирішенні даного спору.
Між сторонами 14 квітня 2008 року укладений договір про надання послуг електрозв'язку (а.с. 8-23), яким визначені права і обов'язків сторін договору. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язань настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зазначені у вказаній статті. Договором між сторонами у даній справі відшкодування моральної шкоди не передбачене. Крім договору, правовідносини щодо надання і користування послугами електрозв'язку регулюються Законом України „Про телекомунікації”, Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 09 серпня 2005 р. № 720 (далі Правила). Обсяг і види відповідальності надавача послуг електрозв'язку перед споживачем таких послуг визначені п.29 Правил, ст. 40 Закону України „Про телекомунікації” та договором, укладеним між сторонами. Згідно з п. 6 Правил оператори надають телекомунікаційні послуги відповідно до Законів України „Про телекомунікації”, „Про захист прав споживачів”, цих Правил та інших актів законодавства. З названих актів законодавства право на відшкодування моральної шкоди передбачене лише Законом України „Про захист прав споживачів” у випадку, якщо така шкода заподіяна небезпечними для життя і здоров'я людей товарами (роботами, послугами) у випадках, передбачених законодавством. У даному випадку моральна шкода заподіяна незаконними діями надавача послуг, а не небезпечними для життя людей послугами. Отже, правові підстави для задоволення вимоги про відшкодування моральної відсутні.
Відповідно до норм ст. 88 ЦПК України, у зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги з позивача на користь відповідача належить стягнути відшкодування судових витрат у відповідній частині. Відповідно до п.п.”д” п. 1 ст. Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” із позовних заяв немайнового характеру, до яких відносяться і заяви про відшкодування моральної шкоди, крім таких вимог за позовами про захист честі і гідності, судовий збір сплачується у розмірі 0,5 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що становить 8,50 грн. Судовий збору за подання апеляційної скарги на рішення суду сплачується у розмірі 50% відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви. Таким чином, за подання апеляційної скарги на рішення суду в частині вирішення позову про відшкодування моральної шкоди відповідач сплатив 4,25 грн. судового збору, який і підлягає стягненню з позивача на користь відповідача. Розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи не змінюється у зв'язку з вимогами про стягнення моральної шкоди, а тому відсутні підстави для повернення таких витрат.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 п. 4, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 січня 2011 року в частині стягнення з відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” на користь ОСОБА_5 моральної шкоди в розмірі 1700 грн. скасувати. У позові ОСОБА_5 до відкритого акціонерного товариства „Укрателеком” про стягнення 1700 грн. на відшкодування моральної шкоди відмовити.
В іншій частині рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 січня 2011 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” 4 (чотири) грн. 25 коп. у повернення сплаченого судового збору.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: