АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22- 4602                                  Головуючий у 1-й інстанції: Колодіна Л.В.

2006р.                                          Суддя-доповідач: Спас О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

"01" серпня 2006 р.                                        м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого                            Савченко О.В.

суддів:                   Спас О.В.

Каракуша К.В.

при секретарі Сердюк Г.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради (далі - УПСЗтЖС Мелітопольської міської ради)

на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 червня 2006 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УПСЗтЖС Мелітопольської міської ради про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги учаснику бойових дій,

ВСТАНОВИЛА :

У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до УПСЗтЖС Мелітопольської міської ради про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги учаснику бойових дій.

В позовній заяві зазначав, що він з є учасником бойових дій. Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту", йому, як учаснику бойових дій, щорічно до 05 травня повинна надаватися разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Але всупереч вимогам ст.2 Закону України "Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту" та п.Зст.2 Конституції України, призначена грошова допомога за 2003-2005 роки виплачувалась не в повному обсязі. Загальна сума недоплати становить 3963 грн.45 коп.

Посилаючись на порушення його права на виплату, просив суд стягнути з відповідачів щорічну разову допомогу за період 2003-2005 роки у сумі 3963 грн.45 коп.

У судовому засіданні позивач уточнив свої позовні вимоги, просив суд стягнути з відповідача на його користь призначену грошову допомогу за 2003-2006 роки у розмірі 5373 грн.45 коп.

Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 червня 2006 року адміністративний позов ОСОБА_1 до УПСЗтЖС Мелітопольської міської ради про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги учаснику бойових дій, задоволено частково.

Стягнуто з УПСЗтЖС Мелітопольської міської ради на користь позивача разову грошову допомогу у розмірі 3963грн. 45 коп. за період 2003-2005роки.

В апеляційній скарзі УПСЗтЖС Мелітопольської міської ради, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду, ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Вислухавши доповідача, дослідивши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 2 частини 1 статті 198 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити постанову суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Так, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, вірно керувався вимогами ч.5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивач, як учасник бойових дій, має право на щорічну одноразову допомогу до 5 травня в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Що ОСОБА_1. є учасником бойових дій підтверджується посвідченням НОМЕР_1.

Проте, стягнувши з УПСЗтЖС Мелітопольської міської ради на користь ОСОБА_1 3963 грн. 45 коп. в рахунок погашення заборгованості по несплаченій щорічній грошовій допомозі учаснику бойових дій, суд першої інстанції помилково збільшив суму стягнення, оскільки виходив з такого розміру грошової допомоги, яка надається інвалідам війни 1 групи, а не учасникам бойових дій.

Так, статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій повинна надаватися одноразова грошова допомога в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Мінімальна пенсія за віком у 2003 році, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 279 від 13.02.2002 року складала 47,30 грн., у 2004 році згідно з законом України № 1058-ІУ від 09.07.2003 року, складала 92,45 грн., у 2005 році, згідно з законом України № 2291- іу від 23.12.2003 року, а також №2505- !У від 25.03,2005 року, складала 332,00 грн.

Таким чином, згідно з Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» суми виплат мали складати:

у 2003 році - (47,30 грн. х 5) = 236,50 грн.

у 2004 році - (92,45 грн. х 5) = 462,25 грн.

у 2005 році - (332,00 грн. х 5) - 1660 грн.

Загальна сума становить 2358,75 грн. Між тим, позивачу в 2003 було виплачено разову грошову допомогу у розмірі 90 грн., у 2004 році - 120 грн., у 2005 році - 250 грн. Таким чином, сума заборгованості складає 1898,75 грн.

З огляду на обставини даної справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, хоч і врахував, що позивач ОСОБА_1 має право на отримання щорічної грошової допомоги, як учасник бойових дій, проте дійшов до неправильного висновку щодо розміру заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що в частині визначення розміру недоплаченої грошової допомоги судове рішення не відповідає обставинам справи і підлягає зміні, а саме, належить зменшити розмір заборгованості.

Що ж стосується застосування судом першої інстанції ст.22 Конституції України при вирішенні позову, то суд вірно визнав, що відсутність коштів та виплату грошової допомоги не позбавляє учасника бойових дій права на таку допомогу. Оскільки, згідно ст.22 Конституції України звуження змісту та обсягу існуючих прав ї свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається.

Крім того, відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосувати Конституцію як акт прямої дії.

Статтею 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що грошові допомоги виплачуються органами праці та соціального захисту.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що позивачем припущено річний на звернення до суду щодо стягнення разової грошової допомоги за 2003 і 2004 роки є безпідставними оскільки правовідносини, з приводу яких виник спір, виникли ще до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, а тому для них не можуть бути застосовані визначені КАС України процесуальні строки щодо звернення до суду з позовом.

Керуючись ст. ст. 198,201,205 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради задовольнити частково.

Змінити постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 червня 2006 року в частині стягнення сумі грошової допомоги.

Стягнути з Управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради на користь ОСОБА_1 1898,75 грн. в рахунок погашення заборгованості по несплаченій щорічній грошовій допомозі учаснику бойових дій. В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена ДО Вищого адміністративного суду протягом одного місяця.

Головуючий:

Судді: